Жителька Краснокутська відсвяткувала 100-річчя: неймовірна історія ювілярки

Про життя ювілярки кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла її онука Юлія Однороб.

За словами  онуки Марії Іванівни, народилася вона у селі Козіївка тоді ще Краснокутського району. Крім неї, в її батьків було ще двоє дітей. Як зазначає онука Юлія, родина бабусі була глибоко віруючою. Марія Іванівна й нині не лягає спати без молитви, як і кожне своє діяння супроводжує подякою Всевишньому.  

«Мені здається, одна з причин її довголіття — повага й любов до батьків. Бабуся завжди говорила про них з вдячністю. Має значення і генетика. Її дід прожив 102 роки при доброму здоров’ї», — каже Юлія Однороб.

Родина пережила Голодомор 1932-1933 років завдяки жорнам, які мав дід Марії Іванівни. Люди приносили молоти зерно на борошно й залишали родині жменю муки. Також їх рятувала корова. Онука розповідає, що дід також ловив горобців, аби прогодувати дітей у голодні роки.

Батько Марії Іванівни брав участь у Другій світовій війні, але після серйозного поранення руки був мобілізований і повернувся додому. 

 Після восьмого класу Марія Іванівна пішла працювати до колгоспу. Виконувала важку польову роботу — полола буряки, була зайнята на інших ділянках.

 Водночас жінка добре шила й вишивала. За словами онуки, саме рукоділля допомагало родині виживати, мати додаткову копійку до сімейного бюджету.

«Бабуся шила ночами, щоб нікому не заважати. Вишивала, строчила на машинці, дуже гарно все робила», — згадує Юлія.

Разом із чоловіком Марія Іванівна прожила майже 70 років. Подружжя виховало двох дітей. Сьогодні у ювілярки четверо онуків, восьмеро правнуків та вже двоє праправнуків.

Особливим випробуванням для жінки стала пандемія коронавірусу. На початку COVID-19 Марія Іванівна тяжко захворіла.

«Хвороба буквально звалила її з ніг. Лікарі ставили крапельниці, намагалися зняти інтоксикацію, але прогнози були дуже погані. Нас готували до найгіршого. Але бабуся, можна сказати, воскресла», — говорить онука.

До останнього часу Марія Іванівна самостійно пересувалася, читала газети й навіть користувалася кнопковим мобільним. Нині через поважний вік пам’ять жінки погіршилася, однак рідні постійно поруч із нею.

Після початку повномасштабного вторгнення бабусю забрав до себе син. За словами онуки, Марія Іванівна завжди повторювала, що «війна — найстрашніше».

«Скільки себе пам’ятаю, дідусь із бабусею завжди тримали вдома запаси солі, цукру, сірників. Вони пережили страшні часи й знали ціну миру», — розповідає Юлія Однороб.

Раніше ми писали, що жительці Петрівського виповнилось 100 років.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».