Від заводського гурту до народного хору: «Джерелу» з Балаклії - 55 (фото)

Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла одна з перших його учасниць, староста хору Надія Тарасова.

За словами Надії Тарасової, хор «Джерело» був створений у Балаклії у 1970 році.  За понад пів століття через колектив пройшло більше чотирьох сотень учасників, а сама назва «Джерело» стала символом пісенної традиції, пам’яті й духовної опори для кількох поколінь балаклійців.

Від цементного заводу — до обласного телебачення

Історія «Джерела» починалася на Балаклійському цементному заводі. Саме там у грудні 1970 року Володимир Шило — фаховий хоровий диригент, випускник Харківського інституту культури, працівник профспілкової організації підприємства — зібрав перших вісім дівчат і запропонував створити вокальний колектив.

«Спочатку було вісім дівчат. А вже за місяць підтягнулися хлопці. Колектив ріс дуже швидко. Я прийшла до хору у 1972 році, було мені лише 21. Сьогодні із першого складу вже нікого не залишилося. Нещодавно пішла з життя Алла Вінник… Тепер ми вже носії тієї пам’яті», — говорить Надія Тарасова.  

Перший концерт хор дав уже в січні 1971 року — у підшефному колгоспі. А менше ніж за рік –  6 грудня 1971-го –  «Джерело» виступив на обласному телебаченні. Для аматорського колективу з райцентру це була подія великого масштабу.

Репетиції спочатку проходили у «червоному куточку» цементного заводу, згодом — у гуртожитку, збудованому для робітників підприємства, у місцевому музеї, інших приміщеннях міста. Займалися двічі на тиждень — і люди йшли охоче, попри втому після роботи та домашні клопоти.

«Хор був дуже молодий. Найстаршому, нашому керівникові Володимиру Шилу, було 36. А дівчата й хлопці — переважно до тридцяти. Люди шукали в пісні віддушину», – каже Надія Тарасова.

Репертуар, гастролі й звання

Від початку хор працював у жанрі народної пісні. Співали, переважно, українські народні твори. Репертуар складався як із серйозних пісень, так і веселих, жартівливих.  

Колектив виступав по всьому району, був бажаним гостем в області, згодом — у різних куточках тодішнього союзу. А вже за часів незалежної України «Джерело» став постійним учасником масштабних заходів і мистецьких подій: Сорочинського ярмарку, Слобожанського ярмарку в Харкові, обласних фестивалів.

«У 1995 році хору було присвоєно почесне звання «народний». Наш тодішній керівник Володимир Шило прийняв нагороду з радісною стриманістю, оскільки звання, як він пояснив, означало ще більшу відповідальність і більш високі вимоги. Шило очолював колектив 34 роки і був Почесним громадянином Балаклії», – ділиться хористка.

Після його смерті у 2004 році керівником «Джерела» став професійний хормейстер, вихованець хору імені Григорія Верьовки, заслужений артист України Роман Пасєка. Саме за  його керівництва колектив активно гастролював і неодноразово підтверджував почесне звання «народний».

Війна і відродження

Повномасштабна війна та окупація Балаклії стали болючою паузою в діяльності хору. Репетиції припинилися, люди роз’їхалися, частина учасників пішла з життя.

«Відновити спів вдалося лише в березні цього року. Нині в хорі — 12 жінок і двоє чоловіків, яких у колективі називають «золотим фондом». Акомпаніатором став Петро Іванкевич, баяніст, який оселився в Балаклії», – говорить Надія Тарасенко.

Серед нинішніх солістів — Борис Шипенко, Тетяна Скирта, Тамара Уланова, Ірина Ворошило. Середній вік учасників — близько 70 років.

Пісня як надія

Сьогодні репертуар «Джерела» — це українські народні пісні, патріотичні твори, колядки й щедрівки. Учасники співають «Червону калину», «Молитву за Україну», пісні про рідний край і Балаклію.

«Ми йдемо співати, бо хочемо підтримати людей. Коли співаємо, забуваються темні моменти. Є надія, є віра. А без цього не можна», – говорить самодіяльна співачка.

55 років для хору «Джерело» —  не просто ювілей. Це жива історія Балаклії, в якій пісня й досі ллється, як чиста вода з джерела, підтримуючи, єднаючи й надихаючи.

Раніше ми писали, що один з найстаріших мистецьких закладів України відзначив ювілей. 

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».