Харків після Донецька: історія жінки, яку війна наздогнала вдруге (фото)

Про це кореспондентці видання «Слобідський край» розповіла сама Маргарита Цапенко.

Як зазначає Маргарита, рідне місто вона залишила у 2014 році. Тоді вона разом із родиною переїхала до Харкова, сподіваючись, що війна залишилася позаду.

«У 2014 році це не так відчувалося. Коли приїхала до Харкова, тут було тихо, але я весь час прислухалася до звуків. Боялася, що війна прийде й сюди», — згадує жінка.

Її побоювання справдилися 24 лютого 2022 року. Уже в перший день повномасштабного вторгнення Маргарита разом із дітьми виїхала до Близнюків на Харківщині, де перебувала півтора року.

За словами жінки, попередній досвід переселення допоміг швидше ухвалити рішення про евакуацію.

«У 2014 році ми теж думали, що їдемо на два тижні. Але тоді я вже відчувала, що все буде значно довше», — говорить вона.

Повернувшись до Харкова, Маргарита влаштувалася соціальним менеджером до Харківського обласного центру соціальних служб. Робота пов'язана з документацією, однак справжньою віддушиною для неї залишається творчість.

Ще після переїзду у 2014 році вона освоїла художню вишивку. Працювала вишивальницею на підприємстві, яке виготовляло середньовічний одяг ручної роботи. Зізнається, що ця справа не лише приносила заробіток, а й допомагала впоратися з переживаннями.

«Творчість творчістю, але коли вишиваєш щодня — це дуже важка праця. Вона виснажує. Та саме вона допомагала відволіктися», — розповідає Маргарита.

Згодом вона почала створювати текстильні іграшки з авторською вишивкою, а пізніше — ляльки-мотанки. У кожну роботу майстриня вкладає власний символізм. Наприклад, сонячна та місячна ведмедиці символізують зовнішню і внутрішню силу людини, а на оленях вишиває шипшину як знак любові до себе й близьких.

Крім рукоділля, Маргарита пише вірші, терапевтичні казки для дітей і працює над художнім твором у жанрі магічного реалізму. Зізнається, що довгий час писала російською мовою, однак після початку повномасштабної війни повністю перейшла на українську.

Попри творчі успіхи, жінка скромно оцінює свої підприємницькі здібності. Каже, що просувати власні роботи значно складніше, ніж їх створювати. Водночас переконана: у час війни людина має знаходити нові можливості, аби рухатися вперед.

«Мені здається, що творчістю людина займається насамперед для себе. Це допомагає жити, відновлюватися і знаходити сили», — говорить Маргарита Цапенко.

Раніше ми писали про два колективи з Харківщини, які відмовилися співати для окупантів.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».