Діти і війна: життя у прифронтовій Борівській громаді (фото)

«Схопили дітей і виїхали до Ізюма»

Війна забрала у них звичайне дитинство: шкільні коридори, гомін класів, репетиції у концертних залах, спокійні вечори вдома. Натомість дала онлайн-уроки зі зникненням світла, життя «на валізах», звичку розрізняти далекі й близькі вибухи і дорослість, яка прийшла занадто рано.

Начальник відділу з питань гуманітарної політики Борівської селищної ради Ольга Макогон пояснює: кількість дітей, які виїхали до сусідніх громад, постійно змінюється.

«Точну кількість дітей, які разом із батьками переїхали до Ізюма та населених пунктів Ізюмської громади з безпекових міркувань, назвати не можу. Вона постійно змінюється, бо фронт зовсім недалеко. Батьки щодня приймають рішення: залишатися чи виїжджати», — розповідає Ольга Макогон.

За сухою статистикою — сотні різних історій. Одна з них — про сестер Владу і Марію Низових, для яких місто Ізюм стало територією освітніх і творчих успіхів.

Юлія Низова разом із доньками — Владою та Марією — нині мешкає в Ізюмі в орендованому житлі. Родина двічі залишала рідне помешкання — у квітні 2022-го, буквально за день до того, як російські війська увійшли в Борову, і в серпні 2023-го, коли неподалік від їхньої хати розірвався касетний боєзаряд. 

«Вдруге довго не роздумували. Схопили з чоловіком дітей і виїхали до Ізюма. Поки обстріли не були такими інтенсивними, щодня їздила до Борової на роботу, наглядала за будинком. Потім тримала зв'язок з односельцями, які там ще залишалися. Тепер селище спорожніло. Останнє, що чула від людей, що стоїть наша хата побита, пошкоджена. Зараз обстріли почастішали, і все може бути ще гірше», — говорить Юлія Низова.

Попри це життя триває. Старші Низові працюють, їхні доньки навчаються онлайн, займаються творчістю, беруть участь у конкурсах і укладають плани на майбутнє.

Нагороди Влади Низової за перемоги у творчих конкурсах / Фото: Юлія Низова

 Влада цього року закінчує школу. Вона відмінниця, тяжіє до точних наук і серйозно налаштована пов’язати життя з менеджментом та маркетингом, можливо, у сфері державного управління.

Влада Низова з нагородами після чергового творчого конкурсу / Фото: Юлія Низова

А ще Влада — творча натура. До повномасштабного вторгнення сім років займалася вокалом, грала на синтезаторі. Коли родина перебралась до Ізюма, дівчина опановувала сучасні танці у дитячому просторі «Мирне небо». Влада неодноразово виходила на сцену, де розкривалась у пісні або танці, брала участь у творчих проєктах, записувала вокальні номери до пам’ятних дат, здобувала нагороди у всеукраїнських та міжнародних конкурсах.

Серед її відзнак — участь у міжнародному конкурсі мистецтв «Таланти весни», двотурових багатожанрових фестивалях та онлайн-конкурсах європейського рівня.

Уроки музики в режимі онлайн

Молодша сестра, Марія Низова, навчається у п’ятому класі. Вона жвава, емоційна й відкрита до всього нового. Дівчинка любить співати, як і старша сестра, грає на синтезаторі, малює, створює поробки, а ще захоплюється кулінарією.

Марія Низова має хист і до музики, і до кулінарії / Фото: Юлія Низова

«Для приготування обирає страви, де є простір для творчості. Салати робила, кекси пекла, торт «Мурашник». Років Марійка має небагато, зате готує смачно. Щось у мене підгледіла, щось соцмережі підказали. Це її захоплення — підтримка для мене, особливо коли доводиться затримуватись на роботі. Усіх нас нагодує» , —  розповідає про молодшу донечку Юлія Низова.

У творчості Марія наслідує старшу сестру — вже третій рік займається вокалом і музикою, бере участь у конкурсах та має нагороди всеукраїнських і міжнародних фестивалів, серед яких «Кубок зими», «Сузір’я талантів», «Дивограй».

Та головне у дівчинці, каже начальник відділу з питань гуманітарної політики Борівської селищної ради Ольга Макогон, не тільки талант.

«Марія — дуже світла дитина. Пам’ятаю конкурс, де вона могла перемогти, але свідомо поступилася меншій дівчинці, щоб та відчула радість перемоги. Не кожна дитина так зробить», — зауважує посадовиця.

За кількістю нагород не поступається старшій сестрі Владі і молодша Марія / Фото: Юлія Низова

З особливою теплотою говорить про дівчат і їхня викладачка, педагог Борівської школи мистецтв Вікторія Білик. Жінці також довелося залишати домівку в Боровій і облаштовуватись в Ізюмі. Не занепасти духом допомогла улюблена робота і тямущі до музики учениці.

Марія Низова на занятті з вокалу / Фото: Юлія Низова

«Влада — більш лірична, урівноважена, замріяна. Марія — характерна, яскрава, дуже жива. Вони різні, але обидві дуже творчі», — зазначає педагог з вокалу Вікторія Білик.

До речі, наразі жінка перебралася на Вінниччину. Виїхала, бо тривожну обстановку вже не витримувала її майже дев'яносторічна матір.

«Поки була в Ізюмі, призначала дівчаткам Низовим заняття у себе вдома. Всякого було. Пригадую — тривога, свист над головою. Прикриваю Марійку собою і разом падаємо на підлогу. За хвилину оговтуємось і продовжуємо заняття, ніби нічого й не було», — розповідає жінка.

У зв'язку з від'їздом педагогині заняття перейшли винятково в режим онлайн. Для музики це стало серйозним випробуванням.

«Спів дистанційно ще можна відпрацювати. А от синтезатор — значно важче, бо ти не можеш фізично поставити дитині руку. Ми пристосувалися: я показую, а Марія наводить телефон на свої руки й повторює. Ось так і працюємо», — говорить викладачка.

У житті пані Вікторії стало менше сирен, але не тривожних думок. Вона часто подумки повертається до своєї домівки, де залишилися дорогі їй речі. Не завжди це про матеріальне. Жінка  ні за чим так не шкодує, як за роялем. Його довелося залишити ще в Боровій. Габаритна річ. Непросто було її вивезти, тож і облишила цю ідею.

«Живу на Вінничині, а душа — дома, з людьми, які там залишаються, з учнями», — підсумовує Вікторія Білик.

Попри страх

Найболючіше в цій історії — не лише побитий дім чи навчання зі збоями світла та інтернету. Найболючіше — звикання дітей до війни.

«Вони вже звикли», — коротко каже Юлія Низова про реакцію доньок на вибухи.

Та попри все Влада та Марія ростуть, навчаються, співають та мріють. 

Раніше ми писали, як «Юні музики і компанія» за рік стали гордістю Олексіївської громади.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».