Ми не вбиваємо, ми – ліквідовуємо окупанта: боєць бригади ім. Івана Богуна про війну

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли в 1-й окремій бригаді спеціального призначення ім. Івана Богуна. 

До повномасштабного вторгнення Віталій не мав відношення до військової справи, працював бізнес-тренером та багато спілкувався з людьми. Зараз його робота полягає в тому, аби надавати морально-психологічну підтримку військовим.

– Коли ти приходиш з мирного життя, то розумієш, що ти вже військовий і тобі дійсно треба знищувати ворога. І тут головне зрозуміти, що ти не вбиваєш, не знищуєш, а ліквідовуєш окупанта, – зазначає Віталій.

За його словами, у росіян відсутня емпатія. Тобто вони не здатні співчувати іншим, навіть більше, їхні родини заохочують військових до вчинення грабунку, вбивств та воєнних злочинів в Україні.

– Це пояснити дуже просто. У них надпотужна пропаганда, мабуть, така, якої світ не знав з часів нацистської Німеччини. Якщо людям 20 років розповідати про те, що вони найкращі в усьому, та говорити, що весь світ проти них, то, звісно, вони починають вірити в усе це, – каже військовий.

Також він наголошує, що повертатися бійцям до мирного життя буде не просто. Комусь достатньо буде відволіктися на іншу діяльність, а комусь знадобиться кваліфікована допомога.

– Багато чого буде залежати від позиції самої держави. Має бути створена певна кількість закладів реабілітації. Вони, звісно, є й зараз, проте війна ще не скінчилась, тому їх не достатньо. Але найголовніші ліки – це повернення до мирного життя, тобто замість того, щоб брати в руки автомат, доведеться брати в руки, наприклад, цеглу й будувати нові будівлі у звільнених містах, – ділиться чоловік.

На думку «Психа», після війни доведеться працювати також і з цивільним населенням на звільнених територіях, яке хоч і не відкрито, але підтримує рф.

– Ще за часів нацистської Німеччини, коли їхня пропагандистська машина була розбита, в кінотеатрах безкоштовно німцям показували фільми про те, як саме відбувалися події, та наслідки цих подій. Після сеансів вони виходили трошки іншими людьми. Коли людина перестає дивитися телевізор з російськими новинами чи ютуб – то усе швидко стає на свої місця, – говорить військовий.

За 10 років окупації Криму та частини Донбасу встигло вирости нове покоління, з яким теж потрібно працювати.

– Мені здається, що в дітей до 14 років є шанс, бо ще психіка не сформована, але багато залежить від батьків. Я думаю, що прийде розуміння, особливо коли люди, які довго жили в окупації, побачать величезну різницю між тією пустелею, що після себе залишає так званий «руский мір», та іншою стороною реальності – вільними, незалежними українськими територіями, – зауважує Віталій.

Раніше ми розповідали про Ігоря з позивним «Професор», який зараз начальник штабу стрілецького батальйону у 5-й Слобожанській бригаді НГУ. А в мирному житті він філолог, викладач літературознавства та справді професор.

А також про наймолодшого командира взводу в Ізюмському окремому батальйоні територіальної оборони – колишнього студента-юриста з позивним «Капуста».

Та про те, як бійці бригади Івана Богуна здобули гармату в бою на Харківщині.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.