Уразив російський бронеавтомобіль «Рись»: боєць розповів про роботу снайпера

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли в 1-й окремій бригаді спеціального призначення ім. Івана Богуна. 

У своєму підрозділі він наймолодший, проте найдосвідченіший снайпер. Зараз йому 22 роки, диплом про вищу освіту чоловік отримав на п’ятому місяці повномасштабної війни. Поводитися зі зброєю «Адмін» навчився ще до вторгнення. А коли почалася війна, то відразу пішов захищати Україну.

«Було внутрішнє відчуття, що я мав піти воювати, й у мене немає сумнівів, що зробив усе правильно», – говорить чоловік.

Його улюблена зброя – гвинтівка Barrett MRAD 338-го калібру.

«Я зараз із нею працюю, вона стабільна, доволі точна. Максимальна відстань, на якій я уразив ціль, 1600 метрів. Проте це була гвинтівка Barrett 107. Це був кордон Донецької та Луганської областей, я уразив російський бронеавтомобіль «Рись», який потім повністю згорів», – каже військовий.

Одного разу під час виконання бойового завдання «Адмін» потрапив під щільний обстріл росіян. Тоді він дивом залишився живим, адже ворог відкрив вогонь з усього наявного озброєння.

«Був штурм, і фокус змістився саме на мою позицію. Її обстрілювали з усього, що в них було», – згадує «Адмін».

Кількість підтверджених пострілів боєць не рахує, каже, у снайперів це вважається поганою прикметою. Їхня робота часто залежить ще й від погодних умов, тому витримка повинна бути відпрацьована максимально.

«Обстріли дуже різняться залежно від дистанції, на яку летять снаряди. Сильно впливають погодні фактори, тому що видимість стає дуже обмеженою, тож ти не зможеш працювати на великі дистанції. Підходити ближче нерозумно», – пояснює боєць.

Обережним та уважним треба бути завжди, зазначає чоловік. Бо будь-де можна натрапити на ворожу міну.

«Міни – дуже небезпечна штука, ти маєш бути завжди уважним, коли заходиш та виходиш. Навіть якщо ти там 100 разів ходив, усе одно маєш дивитися», – розповідає снайпер.

Військовий говорить, що тактика російської регулярної армії відрізняється від тактики їхніх найманців.

«Я думаю, що від їхньої армії вже майже нічого не залишилося. Вони зараз не в тій ситуації, аби бути одним організмом, їм зараз дуже тяжко, бо немає ніяких великих перемог за весь цей час, одні поразки. Щодо Бахмута, то я вважаю, що їм простіше воювати саме в міській забудівлі. Вони відправляють спочатку «Вагнер» вогневими групами, а потім уже заходять регулярні війська. Нині вагнерівців стало значно менше, працюють їхні десантно-штурмові війська. У російської регулярної армії є більше можливостей у застосуванні тієї ж артилерії, вони не бояться виводити свою техніку й стріляти майже в упор, більш професійна тактика, ніж у «Вагнера», – каже чоловік.

Раніше українських військових навчали західні інструктори, проте вже незабаром ситуація зміниться, й українські бійці будуть ділитися набутим досвідом із західними колегами, впевнений «Адмін».

«Такого бойового досвіду, як в українців, немає ні в кого. Тому, звичайно, будемо навчати всім деталям війни, коли ти займаєш слабшу позицію, коли в тебе немає багато артилерії й ти працюєш не на добивання, а на відбиття атак», – зазначає військовослужбовець.

Після перемоги чоловік хоче просто відпочити. Надалі військовою справою займатися не планує.

«Я не думаю, що далі буду працювати в цій сфері. Але я завжди буду пам’ятати ці дні», – ділиться боєць.

Раніше ми писали про офіцера Нацгвардії, який розповів про бої на Кремінському напрямку.

А також про брата Яни Червоної, який розповів про сестру та війну.

А також про Андроніка з позивним «Андрон», який потрапив до Богодухівського окремого батальйону ТрО у березні минулого року.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.