З-за кордону — у найгарячіші точки: історія військового, який захищає Харківщину

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі бригади Гарт, передає Слобідський край.

Він мав роботу та стабільне життя за кордоном. Але після початку повномасштабного вторгнення вирішив повернутися в Україну. Каже: інакше не міг.

«Побачив, що проблеми в країні. Син тут, а я за кордоном — якось неправильно», — згадує військовий із позивним «Шлях».

До війни він умів користуватися зброєю — захоплювався полюванням. Але бойовий досвід довелося здобувати вже на фронті. Після повернення — ТЦК, навчання і одразу передова.

Перші бойові виходи були на Донеччині. У Слов’янську підрозділ тримав оборону, а в Бахмуті почалися вже контактні бої.

«Перший тиждень адаптуєшся. А потім звикаєш настільки, що можеш працювати навіть коли міни летять. Все на адреналіні», — каже він.

Їхні позиції були на околицях міста — в дачних кооперативах. Ворог — усього за 60 метрів. Там він виконував завдання водія — евакуював поранених і доставляв їх до точок евакуації.

Пізніше — новий напрямок і нова роль. Харківщина, де він працював у мобільній вогневій групі: керував технікою, яка перевозила зенітну установку ЗУ-23-2, і разом із побратимами відбивав атаки ворожих дронів.

«Були і «шахеди», і «молнії». За одну ніч могли відстріляти 600–700 патронів. Це були масовані атаки», — розповідає військовий.

Згодом він перейшов у піхоту, а потім — на бронетранспортер М-113. Саме ця машина, каже, стала для нього особливою.

«Це адреналін і відповідальність. Ти їдеш майже на нуль, щоб забрати хлопців або завезти провізію. Це машина, яка рятує», — говорить він.

Сьогодні «Шлях» уже не на передовій. Він став інструктором у бригаді «Гарт» і навчає новобранців — як керувати технікою, як діяти в бою і головне — як вижити.

«Я тут, бо хочу передати досвід. Багато побратимів загинуло. Хочеться, щоб ця війна швидше закінчилась», — каже він.

Його уроки — не лише про зброю чи техніку. Вони про вибір і відповідальність.

«Не бійтеся пробувати. Знайдіть своє місце. Там, де ви найбільш корисні — це і є ваш шлях до Перемоги».

Раніше ми розповідали про вчителя історії з Вовчанська на Харківщині, який після початку повномасштабної війни пішов до війська. Нині він служить у Нацгвардії та згадує рідне місто і своїх учнів, частина з яких загинула на війні.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».