Чому жителі Харківщини роками чекають на компенсації за зруйноване житло

Три роки очікування

Ганна Іченська — переселенка з Вовчанська. Вона жила у будинку на двох власників. Її половина була оформлена документально, з документами жодних проблем немає.

«У 23-му році у квітні прилетіло. Розбила авіабомба, все розбила. Брат загинув, його жінка. Нас вивезли волонтери у Харків у 23-му році, у квітні. І через пів року я поховала чоловіка, не зміг перенести цей весь стрес. І ще через пів року я вступила у спадщину і почала походження зі своїми документами», — розповідає Ганна Іченська.

Але отримати компенсацію вона не може, бо друга половина будинку записана на людину, яка багато років живе в росії.

«У другій половині жила жінка. Її син забрав у москву, вона вже років 15 як померла, її немає. І невідомо, він подавав на право власності чи не подавав, вступав у спадщину чи не вступав. Ніхто нічого за нього не знає», — говорить жінка.

Саме ця друга половина будинку і стала для Ганни головною перепоною. А без вирішення цього питання отримати компенсацію жінка не може.

«Я нічого не можу в ЦНАПі добитися, друга половина не занесена в реєстр, і все на цьому призупиняється. І я вже три роки б’юся, я нічого не можу добитися, навіть подати документи не можу, бо вони «висять» у повітрі, я не можу їх подати. Ні в Дію, ні в ЦНАП», — каже Ганна Іченська.

Тобто вона не отримала ні відмови, ні компенсації. Документи її просто зупинилися на етапі оформлення.

«Кажуть: ми нічим не можемо допомогти, чекайте, поки якісь закони зміняться. Я не знаю, що робити. У мене два сини воєнні, вони УБДшники», — говорить жінка.

Ганна зверталася і до юристів. Але рішення, яке дозволило б їй пройти цю процедуру, поки що немає. І це — лише одна історія. До громадської організації «За відбудову Вовчанщини» зверталися десятки людей з подібними проблемами.

«Я писала і в Київ, писала скрізь. І у нас є координаційна рада переселенців при міській раді, і вони мене запрошували, я свої пропозиції виставляла. Там була пропозиція щодо зміни цього законодавства, коли спільна сумісна власність. Але, на жаль, на сьогодні результату немає, скажімо так, ніхто далі її не просував. На жаль, держава не захищає права тих людей, які залишилися тут, які працюють, сплачують внески, сидять у гуртожитках, витрачають останні копійки на оренду, тому що сусіда десь немає», — розповідає голова ГО «За відбудову Вовчанщини» Жанна Писаренко.

20 тисяч за технічний звіт

У Любові Ткаченко — інша історія. Її будинок був знищений. Жінка зібрала документи, зробила технічний звіт і заплатила за нього 20 тисяч гривень. А потім правила змінилися.

«Зробили технічний звіт у 26-му році. У лютому сказали, що ми не зареєстровані в Дії», — розказує переселенка з Вовчанська Любов Ткаченко.

Після цього донька, на яку записаний будинок, зареєструвала майно в «Дії», документи подали повторно. Але 9 квітня розгляд цієї заяви призупинили. Технічний звіт, за який родина заплатила 20 тисяч гривень, за словами Любові, зрештою виявився непотрібним.

«Чого ви не сказали, що не треба було платити? У мене чоловік інвалід другої групи, він без ноги. І я платила 20 тисяч, мені образливо, що їм на нас усе одно», — говорить Любов Ткаченко.

Ще одна проблема — будинки, які формально опинилися без відповідального власника або юридично не мають належного оформлення. Валентина Щербань жила у двоповерховому будинку на 16 квартир. Після банкрутства житлово-комунального об'єднання, за словами жінки, мешканці не знали, що будинок фактично залишився без управління. Про проблему вони дізналися вже після початку повномасштабної війни, коли почали оформлювати компенсацію.

«Ми ж не знали, що ми безхозні. Так же жили там, платили за комуналку, самі ми прибирали, бо в нас не було прибиральниці. Нам сказали, щоб ми організували ОСББ. Ну ви знаєте, у той час ніхто не думав, що до нас прийде така біда. І ми не організували ОСББ. Ну а тепер, як ми приїхали в Харків, і почали подавати документи на єВідновлення, і нам відповідають, що ви безхозні, у вас немає технічного паспорта, у вас немає того, у вас немає цього», — розповідає переселенка з Вовчанська Валентина Щербань.

А далі мешканцям повідомили про необхідність документів на будинок.

«Нам сказали, технічний паспорт зробити на весь будинок. На кожну квартиру свій технічний паспорт. У мене є. Ну на весь будинок навіщо? Якщо будинка немає, він розбитий. З нас вимагають 50 тисяч», — говорить Валентина Щербань.

Для людей, які втратили житло і змушені були виїхати з рідного дому, залишившись без нічого, зібрати таку суму — окрема проблема. Але на цьому бюрократична історія не закінчилася.

Правила змінилися

Про це розповідає і Валентина Чигринова. Вона намагалася діяти саме за тими правилами, які їй озвучували. Спочатку їй сказали створити ОСББ.

«Нам було повідомлено про те, що ми безхозні. Раз ми безхозні, треба створювати ОСББ. Сказали, що, якщо не буде ОСББ, не отримаєте ніяких технічних звітів про свої будинки, ніяких виплат не буде», — розповідає переселенка з Вовчанська Валентина Чигринова.

Жінка витратила час на оформлення документів. Але перед реєстрацією вирішила ще раз уточнити, чи справді ОСББ потрібне.

«Приходжу туди, вже не треба. А мені треба було купити те ж саме шило, клей, оце все прошнурувати, прошити. Я переселенка, мені це все це теж нелегко. А потім кажуть, що це все непотрібно. Тепер ОСББ не треба та уповноважену особу обирати в домі», — каже Валентина Чигринова.

Тобто людина витратила час на виконання однієї вимоги, а потім отримала іншу. Але на цьому історія не закінчилася. Жінці сказали, що потрібно зробити технічний паспорт.

«Зробили нам за 10 тисяч. Поряд зі мною люди робили за 32 тисячі. Через два тижні після того, як я зробила, люди ж, ну, ви розумієте, ми ж спілкуємося, зустрічаємося, один одному інформацію якось передаємо. Звернулися люди, вже там, де я робила, уже по 15 тисяч почали робити технічні паспорти. Прийшли ми з тим технічним паспортом, а він вже не потрібен, вже не треба робити цього технічного паспорта, вже з міністерства нам дали такі роз'яснення», — розповідає жінка.

Люди не розуміють, які правила діють саме зараз, витрачають гроші на документи, а потім дізнаються, що вони більше не потрібні.

Зона непридатна для проживання

Вовчанськ — місто, яке росіяни стирають з лиця землі, нині воно – зовсім не придатне для життя. Люди звідти виїхали і повернення у найближчій перспективі неможливе. І у людей виникає питання: чому кожну зруйновану квартиру чи будинок продовжують розглядати як окремий випадок?

«Наш Вовчанськ стертий в пил, там нічого нема, життя відновити там практично неможливо. Ну хтось це питання вовинен же піднімати. Щоб який статус цьому місту присвоїти і не ганяти нас фотографіями, цими всякими технічними паспортами, а зробити висновок про те, що там життя неможливе», — говорить Валентина Чигринова.

Створити «зону непридатну для проживання» пропонували у Куп’янській міській військовій адміністрації. Ідея — щоб мешканцям таких територій не доводилося чекати, поки їхній будинок буде зруйнований остаточно, або проходити процедуру, яку фізично неможливо завершити через бойові дії.

Тобто замість того, щоб щоразу доводити стан конкретного будинку, держава могла б окремо визначати території, непридатні для життя, і передбачати для їхніх мешканців окремий механізм компенсації.

«Люди просто вже в розпачі. І цей психологічний стан впливає на здоров'я. Люди, яким вже за 70 років, як, от Валентина Олексіївна – їй 76 років, вона й досі працює. Змушена, оскільки вона не може утримувати свою квартиру. Я вважаю, що це треба піднімати на державний рівень», — говорить голова ГО «За відбудову Вовчанщини» Жанна Писаренко.

Навантаження на комісії 

Чи справді проблема лише в роботі конкретної громади? Щоб це перевірити, ми звернулися до іншого прикладу — Дергачівської громади. Тут комісія активно працює, а мешканці отримують сертифікати.

«Загальна сума компенсації, що вже люди отримали 1 мільярд 800 мільйонів з лишнім гривень. І це говорить, що сьогодні на території Дергачівської громади ми є в лідерах серед комісій, які працюють відповідно для того, щоб максимально забезпечити людей виплатами за програмою єВідновлення», — розповідає начальник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко.

Але навіть у громаді, яка показує такий результат, є люди, чиї заявки неможливо завершити.

«Є населенні пункти, куди зараз не мають можливості туди виїхати комісії, не мають можливості навіть провести там обстеження засобами дронів, бо там ідуть бойові дії. І коли люди говорять, що чи не можуть військові нам допомогти обстежити. І я телефоную військовим з приводу, щоб надали нам допомогу. І хлопці говорять: «У нас ідуть бойові дії. Ми зараз думаємо, як вижити, як втримати населений пункт, як не пропустити ворога, як його максимально знищити», — говорить Вячеслав Задоренко.

Але є ще одна проблема. Навіть якщо обстеження проводять дистанційно, експерт не може самостійно ухвалювати рішення про компенсацію.

«Державою заборонено експерту приймати рішення з відео і фото звітів. Експерт повинен виїхати тільки на місце, провести відповідні аналізи і зробити свій висновок. А комісії, яка створена при міськраді, де немає таких фахових експертів, дозволено приймати рішення з дистанційного обстеження. Ну, маразм, так? Я переконаний, що треба ухвалити на вищому законодавчому рівні в Міністерстві поправку, щоб фахові експерти мали можливість з відео обльотів, з дронів, оглядати територію, приймати відповідні рішення, чи може він отримувати компенсацію, чи ні», — зазначає начальник Дергачівської МВА.

На рівні області навантаження на комісії настільки велике, що вони не встигають розглядати заяви у передбачений 30-денний строк. Про це говорив начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов. У наших героїв причини різні: у когось проблема з оформленням спільної власності, хтось витратив гроші на документи, які згодом стали непотрібними, а десь обстежити зруйноване житло просто неможливо через бойові дії. Але результат один — люди продовжують роками чекати на рішення і компенсацію.