«Найголовніше — не втрачати сили»: харківський рятувальник пояснив, як вижити під завалами

Сергій Білоус — старший помічник начальника зміни відділу швидкого реагування Регіонального центру управління в надзвичайних ситуаціях. Від початку повномасштабної війни йому неодноразово доводилося брати участь у порятунку людей з-під завалів.

У розмові зі «Слобідським краєм» Сергій Білоус розповів, з чого починати, якщо після удару ви опинилися під уламками, як повідомити рятувальникам про своє місцеперебування та в яких випадках категорично не варто намагатися звільнитися самостійно.

Оцініть свій стан

Перше завдання людини — не намагатися будь-якою ціною вибратися назовні, а оцінити власний стан і переконатися, що вона може нормально дихати.

Важливо оцінити свій стан, опинившись під завалами / Ілюстрація згенерована ШІ

«Перш за все людина повинна оцінити свій стан, зробити так, щоб вона могла вільно дихати. Якщо є якесь незначне навантаження на грудній клітині — прибрати його. Якщо щось потрапило до рота, це може бути якась річ, ганчірка, пил, — максимально звільнити дихальні шляхи, щоб людина могла дихати. І далі намагатися сповістити рятувальників про те, що вона знаходиться у завалі», — розповідає Сергій Білоус.

Рятувальники не можуть опинитися біля зруйнованої будівлі одразу після удару: спочатку інформація про подію має надійти до екстрених служб, після чого підрозділи повинні дістатися місця руйнування. Тому людині під завалами важливо одночасно намагатися повідомити про себе та берегти сили.

Чи можна вибратися самостійно

За словами Сергія Білоуса, самостійно рухатися можна лише тоді, коли людина почувається задовільно, її кінцівки не затиснуті, а конструкції навколо здаються стабільними.

«Якщо є така можливість, людина оцінює свій стан як задовільний, у неї немає затиснутих кінцівок, вона бачить, що конструкції стабільні, то може спробувати самостійно вибратися — або повністю з будівлі, або в більш безпечне місце. Але якщо її чимось перетисло, тут не потрібно робити якихось спроб, оскільки це може створити ще більш небезпечну ситуацію», — наголошує рятувальник.

Насторожити мають нависаючі конструкції, значні тріщини та інші видимі пошкодження. Крім того, після руйнування небезпеку становлять обірвані електричні дроти та пошкоджені комунікації. Особливо обережним потрібно бути біля води через ризик ураження електричним струмом.

Якщо людина не впевнена, що шлях безпечний, краще залишатися у найбільш захищеному доступному місці та повідомити рятувальникам, де вона перебуває.

Як повідомити, де ви перебуваєте

Опинившись під завалами, не варто безперервно кричати та кликати на допомогу. Це швидко виснажує, а пил після руйнування будівлі подразнює дихальні шляхи. Голос краще берегти для моменту, коли ви почуєте рятувальників поблизу або зрозумієте, що вони розбирають завал неподалік.

Харківський рятувальник Сергій Білоус під час ліквідації наслідків російської атаки / Фото: ДСНС Харківщини

Якщо телефон залишився при вас і є зв’язок, повідомте рятувальникам не лише про те, що опинилися під уламками. Якомога точніше опишіть місце, де перебували в момент удару: адресу, номер квартири, поверх, кімнату та інші орієнтири. Після обвалу людина може опинитися значно нижче того поверху, на якому була спочатку, тому ці подробиці допоможуть звузити зону пошуку.

Якщо зв’язатися телефоном неможливо, головним сигналом може стати звук. Для цього підійде предмет, яким можна постукати по меблях, трубі чи іншій конструкції. Важливо не створювати хаотичний шум, а подавати сигнал через певні проміжки часу.

«Потрібен періодичний стукіт по чомусь — тумбочці, меблях або інших предметах. Але щоб цей стукіт мав певну періодичність і його неможливо було сплутати просто з руйнуванням. Коли рятувальники оголошують хвилини тиші для переоцінки стану завалу і визначення місця потерпілих, вони можуть це почути», — пояснює Сергій Білоус.

Саме тому важливо прислухатися до того, що відбувається зовні. Під час пошукових робіт рятувальники можуть оголошувати хвилини тиші, щоб почути людей під уламками. У цей момент стукіт або голос можуть допомогти вказати, де саме ви перебуваєте.

Не намагайтеся звільнити її самостійно

Особливо небезпечно самостійно прибирати важку конструкцію, якою затиснута рука або нога. Сергій Білоус пояснює: людина може не знати, скільки часу кінцівка перебуває під тиском. Рятувальники перед її вивільненням оцінюють ситуацію та за потреби застосовують турнікет, після чого визначають, як безпечно прибрати конструкцію — підняти, розсунути, розрізати чи роздробити.

Спроба самостійно вибратися з-під завалів / Ілюстрація згенерована ШІ

Якщо ж поруч є інша постраждала людина, можна допомогти звільнити її від незначного навантаження, наприклад невеликого уламка, який заважає дихати, та забезпечити прохідність дихальних шляхів. Важливо також повідомити рятувальникам, скільки людей перебувають поруч та в якому вони стані.

Людина, яка перебуває всередині завалу, не бачить усієї картини. Конструкція, яка здається можливою для переміщення, може утримувати інші уламки.

«Я б не радив ворушити нестабільні великі конструкції, оскільки це може призвести до дуже трагічних наслідків та ускладнити роботу рятувальників. Рятувальники навчені оцінювати стан конструкцій, використовувати додаткове технічне обладнання. Людина із завалу просто може не бачити всієї картини», — зазначає Сергій Білоус.

Чому важливо слухати рятувальників

Коли рятувальники дістаються до заблокованої людини, одна з найкращих речей, які вона може зробити, — чітко виконувати їхні команди. Сергій Білоус пригадує одну зі своїх рятувальних операцій. Постраждала жінка була затиснута між конструкціями та не могла його бачити — лише чула голос. Щоб дістатися до неї, Сергію довелося працювати бензопилою зовсім поруч з її ногами.

Сергій Білоус під час роботи на місці російського обстрілу / Фото: ДСНС Харківщини

«Я їй кажу: зараз буду працювати бензопилою, це буде шумно. Повідомляю, що це буде дуже шумний процес, але її ноги я не зачеплю, я все контролюю, все бачу. І вона тихенько лежала між плитами. Я попрацював бензопилою, все, що потрібно було, розрізав, і потім її дістали — цілою, неушкодженою», — згадує рятувальник.

Саме тому, наголошує він, виконання команд рятувальника — це не формальність. Правильні дії постраждалого можуть пришвидшити його визволення та не створювати додаткових ризиків.

Що робити, якщо почалася паніка

Паніка під завалами небезпечна ще й тим, що забирає сили, які людині можуть знадобитися, поки до неї дістануться рятувальники.

За словами Сергія Білоуса, під час пошуково-рятувальних робіт фахівці намагаються постійно говорити з постраждалими — навіть коли людина їх не бачить. Їй пояснюють, що зараз відбувається і що саме робиться для її порятунку.

Якщо ж рятувальників поруч іще немає, рятувальник радить максимально намагатися опанувати себе, контролювати дихання та економити сили.

Важливо заспокоїтися та вирівняти дихання під завалами / Ілюстрація згенерована ШІ

«Потрібно нам зекономити наші сили, щоб протриматися певний час до того, як рятувальники нададуть допомогу», — говорить він.

Не біжіть розбирати завал

Бажання допомогти після удару природне, однак для людини без відповідної підготовки самостійний розбір завалів може закінчитися ще однією трагедією.

Найкраща першочергова допомога очевидців, за словами Сергія Білоуса, — зателефонувати за номерами 101 або 112, максимально точно описати побачене та не заважати проїзду спеціальної техніки й автомобілів екстреної медичної допомоги.

«Саме розбирання завалу перехожими створює ризик отримати ще потерпілих або навіть загиблих осіб. Співробітники ДСНС навчені оцінювати ситуацію та визначати пріоритетність проведення оперативних дій», — наголошує рятувальник.

Вільний проїзд для пожежно-рятувальної техніки / Ілюстрація згенерована ШІ

Для роботи деякої рятувальної техніки потрібен значний вільний простір. Тому не захаращувати під’їзди та дати можливість спецтранспорту максимально швидко дістатися місця удару — реальна допомога, яка не потребує спеціальних навичок і не наражає очевидців на додаткову небезпеку.

Вдячні кожному читачеві «Слобідського краю» за довіру та підтримку. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».