Історії сільського життя Харківщини. Про джерело та терен
Балакав ось з Папком:
– Прівє!
– І тобі не хворать.
– Шоти?
– Та шо-шо. Воно наче виходний, а вже намантулився.
– Ашотаке?
– Та на прошлій неділі з кумом джерело ладнали. Ну те, шо понад Йоненковим ставком. Де вода цилєбна. Воно ще зліта почало десь підтікать. Вобще тіки цівочка дзюрчала. Баби якісь там віхтики мостили-мостили. Та воно всеодно до гузна. Нормально води не набереш. То Микола Васильович і позвав. Каже: «Чи помож трохи?» А як його не здєлать, як криниця та – то і брат, і сват там приїде та набере. І воно ж до здоров’я людім. То ми з Юрой Момотом і зголосилися. Промаюсились, канєшно, цілісінький день, представляш. Уже і поночі, і підсвічували. Та шоб жеж успіти.
Читайте також: Історії сільського життя Харківщини. На рибалку з Папком
– І шо?
– Та всю суботу угрохали, а в неділю водичка шелестіла з трубки, туди аж гайлеле, до ставка хлюпотіла.
– Ну ви молодці.
– Та молодці молодцями, а по хазяйству нічого не встиг. Все на ці вихідні перенеслося. Та тиж понімаш, воно квартіра – тюрьма, а хата – каторга.
*Гигикаю
– Тобі ото смІшки, а воно зпозарання – куди не кинься: бе-ме-ге, там дай, там прибири, то полий. І пів дня напропалую.
– Козіївська машина времені.
– Та отож. Атишо? Вже свої гнидники порозгрібав?
– Які ще гнидники.
– Так. Ти не юли, Папко ж тебе зна, як облупленого.
– Дуже смішно. Я звоню, бо тут така мисль є.
– Шо? Опять? Шось придумав? (чути, шо трубку прикрив рукою і каже на сторону: «Ал, ти шось казала? Та ні. З Сашком балакаю. Та упєть шось нафантазірував»)
– Па!!. То слухай. От вже скіки з людьми балакаю, то ніхто ні бельмеса не второпа, шо таке терен. А ті, хто зна, думають, шо то типу вовчі ягоди, і їх їсти ніззя. Представляш?)))
– Та шо ж – не усім бути з Козіївки.
– Та оце думаю здєлать інструкцію українцям, як той терен їсти.
– Та треба, бо воно ж навіть осінню висить на вєтці, і таке приторне. Хуже хурми.
– Та отож. Думаю якраз назвать терен українською хурмою. Шо без заморозки його не в’їси.
– А воно як так дивитись, то і сізон у них совпада. В магазіні той хурми, хоч сракой їж.
– А терен ніхто не продає. А воно ж вкуснєйше, як приморозити.
Мазали хату та частували унікальними стравами: як Краснокутщина вражала Київщину
Історії сільського життя Харківщини. Про деокупацію Херсону
Історії сільського життя Харківщини. Про пошту, раків та енергонезалежну дулю путіну
Історії сільського життя Харківщини. Про Кримський міст, підготовку до Дня села та дописи в соцмережах