Підписка на розсилку

Хочу отримувати головні новини:

Старовірівська громада: ремонт доріг та укриттів, змішане навчання, допомога ЗСУ та новий артоб’єкт

31.07.2026 15:20
Фото "Слобідського краю"
Фото "Слобідського краю"

Війна змушує жителів Старовірівської громади на Харківщині щодня виконувати безліч складних завдань. Відновлювати пошкоджені дороги, створювати умови для переходу всіх школярів на змішаний формат навчання та постійно підтримувати Збройні Сили України. Попри ці виклики, місцеві мешканці пам’ятають про цінності, які залишаються важливими завжди – збереження української історії та культурної спадщини. Нещодавно у селі Караван відкрили краєзнавчу артсадибу. 

Серед головних проблем, які наразі стоять перед Старовірівською громадою, тут одразу називають дві. Саме вони найбільше хвилюють місцевих жителів та викликають найбільше емоцій. Перша – дороги, друга – щоб усі діти мали можливість ходити до школи та навчатися на змішаній формі. Бо сидіти вдома роками – не найкращий варіант для підростаючого покоління. І ще два важливих питання, які постійно вирішує громада – допомога ЗСУ та підтримка населення. Через проблеми із наповнюваністю бюджету це складно, зізнаються у громаді, але склавши руки не сидять.

Ремонт доріг, коли немає коштів

Найбільшою проблемою у Старовірівській громаді наразі називають стан доріг. Місцеві мешканці дуже незадоволені, але ситуація не має швидкого вирішення. Ремонт пов’язаний із фінансуванням, а через війну в країні навряд чи зараз є громади, де усе добре з бюджетом. 

«На жаль, з початку війни кошти на це не виділяються. Намагаємося допомагати області з коштами громади, але також у фінансах ми обмежені, тому що зараз увесь вільний залишок іде на допомогу фронту, Збройним силам. Потрошку намагаємося, звісно, виділяти щось. Зараз десь по мільйону на старостат у цьому році ми роздали в середньому. Вийшло близько 13 мільйонів загалом на громаду. Це, звісно, крапля в морі. Щоб зробити саме всі дороги, то потрібно у два рази більшу таку суму на кожен старостат зробити», – каже Старовірівський сільський голова Микола Біндус.

Старовірівський сільський голова Микола Біндус

Це стосується доріг загального користування. Дороги місцевого значення у більшості були відремонтовані на початку війни, хоча й з ними є питання. Наприклад, ремонтні роботи ведуться у Миколаївському старостинському окрузі.

«Дорогу від Миколаївки до Нової Водолаги у цьому році з боку Водолаги почали робити, 11,5 кілометра. А на сесії сільської ради було виділено 4 млн грн на цю дорогу, тільки по селу, на ямковий ремонт. Тобто ми її почали теж робити. Це радує, звичайно», – розповідає староста Миколаївського округу Олена Салькова.

Староста Миколаївського округу Олена Салькова

Змішане навчання та укриття

Ще одна проблема, яку наразі вирішують у громаді, це перехід на змішану форму навчання у закладах освіти. Треба створити необхідні умови, у тому числі безпекові.

«Зараз основна задача, щоб діти йшли до школи. Тож актуальне зараз – це ремонт бомбосховищ, також будівництво бомбосховищ у нас планується. Залишилося три школи, де діти не ходять на заняття. Інші – вже на змішаному навчанні. Ми самостійно відремонтували більшість підвальних приміщень, переобладнали їх під укриття. Ще допомога була по Охочому від італійців, вони збудували модульне укриття, також діти там пішли до школи. Залишається на цей час Станичне, селище Палатки і гімназія у третій Старовірівці, де поки що онлайн. Будемо вирішувати цю проблему,» – говорить сільський голова.

Про те, як вони перейшли на змішану форму, розповіла заступниця директора з навчально-виховної роботи Старовірівського ліцею Олена Соловйова. 

«Ми працюємо перший рік у змішаному форматі. Це краще, ніж дистанційне навчання, діти дуже раді можливості спілкування, зустрічі в школі. Вони вже втомилися перебувати вдома протягом стількох років. А зараз на уроки виходять, проводиться багато різних заходів. Харчування в школі забезпечено якісне. Працює спортивна секція, футбол, волейбол, на змагання діти їздять у Берестин, у Сахновщину, отримують призові місця», – розказує Олена Соловйова.

Заступниця директора з навчально-виховної роботи Старовірівського ліцею Олена Соловйова

Старшокласники охоче перейшли на змішану форму навчання, а серед батьків учнів молодших класів були відмови.

«Ми давали змогу батькам відмовитися. Вони писали заяви, що під час змішаного навчання будуть самостійно опановувати матеріал. Близько 50 таких заяв було. Вважаю, що це багато. Є класи – жодної заяви, але це старші класи, діти там дорослі, самі захотіли ходити до школи. А у молодших – відмовлялись. Але дехто потім повертався: спочатку написали заяву, а навесні передумали», – розповідає заступниця директора.

Зараз у ліцеї навчається 207 дітей, у тому числі 56 – ВПО. Цього року навчальний заклад закінчили 20 випускників, один з яких зараз перебуває за кордоном. У планах ліцею – налагоджувати змішану форму навчання та продовжувати створювати комфортні і безпечні умови для учнів.  

За словами Олени Соловйової, ще до війни, у 2018 році, у закладі зробили сучасний ремонт, закупили нове обладнання. Зараз працюють над тим, щоб забезпечити лабораторне обладнання у кабінети хімії та фізики. 

Підтримка ЗСУ та ветеранський простір

Директорка комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Старовірівської сільської ради» Вікторія Терещенко розказала про те, як у громаді налагоджена соціальна підтримка місцевих мешканців. У Центрі надається 13 соціальних послуг, найбільш затребувана з яких – догляд удома. 23 соціальні робітниці допомагають людям похилого віку. Також працює сектор соціального супроводу, де фахівці допомагають сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Зараз на супроводі – 53 родини. До речі, з ними за потреби працює психолог. 

«Також у нас є сектор соціального супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. Військові звертаються до фахівця, яка надає корисну інформацію: як отримати матеріальну допомогу, якими пільгами можна скористатися, як шукати роботу, як отримати психологічну допомогу. На даний час хочемо розширити свій круг спілкування з державними установами, благодійними організаціями, які зможуть допомогти нашим військовим. Крім того, створений ветеранський простір при комунальній установі. Ми вже оформили кошторисну документацію на капітальний ремонт у ветеранському просторі. Почали закупляти інвентар у спортивний зал, куди зможуть ходити наші військові, демобілізовані особи, сім’ї військових і родини загиблих», – розповідає директорка Центру.

Директорка комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Старовірівської сільської ради» Вікторія Терещенко

Значні зусилля громада спрямовує на підтримку ЗСУ. Незважаючи на проблеми із фінансуванням, ця робота не припиняється. 

«Найбільше коштів ми виділяли у 2024 році – близько 30 мільйонів. Основний доход у громади – це рента від видобутку газу, а насосні станції були розбиті, тобто видобуток призупинився. Тож упали й наші доходи, тому коштів у бюджеті зараз небагато. Але все одно постійно допомагаємо військовим, у минулому році приблизно 7 мільйонів виділили, а цього року – вже близько трьох мільйонів. Але рік ще не закінчився, ще багато запитів, тому будемо й надалі підтримувати», – каже Старовірівський сільський голова Микола Біндус.

Відроджувати своє, українське

Нещодавно у селі Караван Старовірівської громади з’явилася краєзнавча артсадиба «У Бублика». Найбільше для втілення ідеї нового артпростору зробили директорка КЗ «Сільський будинок культури с. Караван» Світлана Пономаренко та художній керівник закладу Марина Литовка. Їм допомагали колеги та небайдужі місцеві жителі.

 
Про відновлення садиби розповів староста Караванського округу Сергій Пасько. Така робота, за його словами, об’єднує жителів, нагадує їм про речі, які важливі завжди, у будь-які часи. 

«Дівчата з культури у нас ідейні, дуже активні. У них багато чого креативного. Їм прийшла ідея створити у покинутій будівлі українську історичну пам’ятку, осередок української культури, як я його називаю, мінімузей український. Що тут було, передати словами не можна. Просто нежила будівля, тож почали вони з ремонту. Це і помазка, і прибирання у будівлі, потім на подвір’ї. Важко їм, звичайно, удвох було. Ми залучалися, допомагали чим могли, відкликалися на їхні прохання. Десь вони знаходили ексклюзивні експонати, посуд. Щось люди зносили, до когось їздили, забирали. Ніколи не можна забувати, що ми українці, єдина сильна нація, що ми є нескореними, вільними, працьовитими людьми», – зазначає староста. 

Староста Караванського округу Сергій Пасько

Взагалі своїми працівниками культури громада дуже пишається. Бо вони постійно щось роблять, реалізують якісь цікаві проєкти.

«Наші працівники закладів освіти і культури дуже багато важливого роблять. А ще волонтерять і максимально стараються відроджувати наше рідне, українське», – говорить начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Старовірівської сільської ради Оксана Трегубова.

Начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Старовірівської сільської ради Оксана Трегубова

Зібралися «У Бублика»

На свято, коли відкривали арт-садибу, зібралося чимало гостей, у тому числі колективи художньої самодіяльності. Їхні виступи сприймали дуже емоційно – хтось навіть підспівував та підтанцьовував. Та й вони були раді знову зустрітися зі своїми земляками.

«Коли ми співаємо, бачимо одне одного, то й життя стає кращим. Дуже дружимо не тільки в колективі, а й у житті. Нам цікаво було побувати на сьогоднішньому святі. Отримали масу емоцій приємних, задоволення», – кажуть учасниці колективу «Візерунок».

«У нашому колективі «Злагода» 7 учасниць. Найстаршій – 76 років. Ми дуже любимо нашу громаду і запрошуємо завжди всіх до нас у гості. І у свій сільський клуб запрошуємо», – говорить директорка Сільського клубу села Старовірівка Ольга Івлєва.

Жителі громади залишилися дуже задоволеними святом. Кажуть, українська пісня надихає та підтримує, особливо у важкі часи.

«Дуже подобається, нас запросили господині цієї садиби. І ми вважаємо, що це чудовий захід. Відкривають наші традиції українські, відроджують наше краєзнавство», – зазначають гості Аліна та Лідія.

З ними згодна мешканка 4-ї Старовірівки Юлія Юріївна.

«Село має бути, і ніколи воно не вмре, поки буде пісня. Тоді буде все. І дай боже усім перемоги, здоров’я та благополуччя», – говорить жінка.

Жителі громади розповідають, що дуже скучили за тими святами, які були раніше, до війни. Тому, коли відбуваються якісь заходи, завжди приходять.

«Розумієте, за ці роки дуже мало побачиш людей, які з посмішкою на обличчі. А коли вони приходять до клубів, то хоч трошки занурюються в інше життя. І тому сьогодні гості посміхаються. Підійдіть до кожного, вони вам скажуть, що чекали такого свята. А організатори чекають, що люди відпочинуть, вкотре побачать, яка багата наша культурна спадщина. Бо ми повинні цінити те, що було закладено нашими предками, нашими батьками», – зауважує провідний спеціаліст відділу освіти, культури, молоді та спорту Наталія Абдула.