«Нас постійно обстрілюють»: як живе прикордонна Золочівська громада

Журналісти медіа «Слобідський край» побували у Золочеві й поспілкувалися з людьми, які живуть під постійними ударами російської армії.

«Не могла залишити людей»

31-річна Наталія Піддубна стала старостою Івашківського старостинського округу вже під час повномасштабної війни. Її села розташовані фактично на самому кордоні з росією й сьогодні постійно перебувають під ударами FPV-дронів та артилерії. Жінка згадує, коли отримала посаду, навіть не думала залишати людей, попри те, що власна родина була змушена евакуюватися.

«Не могла залишити в той час людей, покинула свою родину. Моя родина, донька разом з чоловіком, виїхала до Полтавської області. Потім чоловік повернувся, пішов на службу. На даний час він загинув», — розповідає Наталія Піддубна.

Сама жінка залишалася у прикордонному селі до січня 2026 року. Виїхати довелося лише після того, як її будинок став непридатним для життя.

«У моєму будинку вже неможливо проживати, тому що за весь час війни у мене було близько 15 прильотів. Одного дня у мене взагалі було 9 дронів відразу. Дах у мене пошкоджений, опалення пошкоджене, тому залишатися мені там було ніде. Я була вимушена виїхати», — говорить староста.

Сьогодні Наталія живе у Золочеві, однак регулярно намагається їздити до свого округу. У самих Івашках, де до великої війни проживало близько 800 людей, нині залишаються лише десятеро мешканців.

«80 % зруйновано. Станція Одноробівка також входить до нашого округу, село Басове – там будинки зовсім знищені, там немає населення зовсім і будинки зовсім знищені. Також селище Перовське, але будинки знищені на 90 %. Населення там також немає. Залишаються у мене найстійкіші Івашки, в яких залишилося 10 людей. На жаль, це люди похилого віку 70+, і їм дуже важко залишити будинок. Але будемо намагатися до зими вирішувати це питання, бо на даний час там немає ні опалення, ні газу, ні світла, ні води», — каже вона.

Наталія Піддубна 

За словами Наталії Піддубної, ситуація в прикордонних селах різко погіршилася у 2025 році, коли росіяни почали масово застосовувати FPV-дрони.

«У нас дуже багато загиблих через FPV-дрони, і вони полювали за людьми. Навіть я під обстріли потрапляла не один раз, але вимушена була залишатися, тому що з 2025 року, з березня, в окрузі зв’язку не було. Я виходила десь на край села, щоб могла зкомунікувати із селищною радою, з волонтерами», — розповідає староста.

Попри постійний ризик, жінка продовжувала допомагати людям — привозила продукти, ліки, вирішувала побутові проблеми мешканців.

«Робота старости на даний час – це, знаєте, як мама над дитиною. Всі проблемні питання, які є, всі вирішуємо», — говорить Наталія.

Знищують житловий фонд

Начальник Золочівської СВА Віктор Коваленко каже, що нині росіяни цілеспрямовано знищують прикордонні села громади.

«Постійно йде знищення прифронтових сіл. Якщо раніше ми відмічали це знищення інфраструктури, а саме: водонапірні башти, трансформатори, газорозподільче обладнання, амбулаторії, комунальне майно, то на сьогодні вони просто знищують житловий фонд. Поступово, день за днем», — говорить Віктор Коваленко.

На початку травня 2026 року у громаді оголосили обов’язкову евакуацію з прикордонних населених пунктів. За словами начальника СВА, лише за 40 днів звідти виїхали понад тисячу людей.

«У тій зоні, де Радою оборони було оголошено обов’язкову примусову евакуацію, у нас було 1356 людей, серед низ були й діти. Зараз дітей, звісно, там вже немає, на сьогодні понад 250 людей залишилось. Уявіть собі, практично 1100 людей, які переважно виїхали самі», — каже він.

Золочів, травень 2026 року / Фото: «Слобідський край»

Дрони чекали, щоб ударити знову

Попри евакуацію, частина людей усе ж залишається у прикордонні. Переважно це літні мешканці, які не хочуть залишати власні будинки. Водночас ситуація там надзвичайно небезпечна.

«Ми мали декілька випадків, коли у нас були загиблі цивільні, яких не могли протягом семи навіть днів вивезти, тому що ворог постійно контролював цю ділянку. Дуже цинічно до цього підходив — ні правди, ні Бога, ні людяності в серці в них немає. Вони бачили, що людина загибла лежить, військові наші не могли її забрати, вивезти, тому що дрони баражували навкруги, вони чекали, коли будуть забирати, щоб знову вдарити, — розповідає Віктор Коваленко.

Попри постійні обстріли, у самому Золочеві життя триває. Тут працюють магазини, банки, пошта та комунальні служби. Однак місцеві жителі кажуть, що до постійної небезпеки звикнути неможливо.

«Золочів постійно обстрілюють: КАБами, FPVшками, дронами. Ну ми тримаємося, працюємо. Надіємося, що скоро настане мир. Я не виїжджала з громади. Я живу тут поруч. Біля мене прилітали і ракети і КАБи, пошкоджене майно. І син загинув на війні, — говорить мешканка Золочева Ніна.

Її землячка Олена говорить, що попри страх, виїжджати з рідного Золочева не хоче.

«Були прильоти кругом. Я в центрі селища в магазині працюю, і страшно тут стояти, а що робити? Онука вивезли, син воює. У погребі три місяці жили, буржуйку поставили. Дев’ять людей у погребі сиділи, бо страшно було й на вулицю вийти. Нічого, все витримаємо, все буде добре, все буде Україна. Я не виїжджала нікуди й не збираюся», – говорить жінка.

Ще одна мешканка громади Людмила, розповідає, що її будинок був пошкоджений обстрілами, однак покидати Золочів вона не збирається.

«Ну, страшно. Нещодавно ходила у магазин в центрі селища. А воно як бабахнуло поруч. Трошки оглушило, ну нічого, відійшло вже. У січні 2025 року розбили трошки наш будинок. Ну, дякую, держава помогла. Ми накрили дім. Вікна, не всі, звісно, але деякі повставляли. Бо воно ж все одно  бахкає, навіщо їх усі вставляти? Як спиш і думаєш, чи проснешся, чи не проснешся. Виїжджати не збираюся нікуди. Хай хоч і будуть виселяти. У мене п’ять котів, собака. Куди ж мені їх подіти?» – каже Людмила.

За словами Віктора Коваленка, за час повномасштабної війни громада втратила 386 військових, ще понад сто людей вважаються зниклими безвісти. Попри все, у Золочеві вже збирають майбутній музей війни – уламки дронів, ракети, прапори та шеврони підрозділів, які обороняють громаду. 

Золочів, травень 2026 року / Фото: «Слобідський край»

Поля засипані мінами

Однією з найбільших проблем Золочівської громади сьогодні залишається ситуація із сільським господарством. Прикордонні поля заміновані, техніка постійно перебуває під загрозою ударів FPV-дронів, а фермери ризикують життям навіть під час звичайних польових робіт. Попри це місцеві аграрії продовжують працювати, допомагати військовим і підтримувати громаду.

«Це дуже проблемне питання у нас на сьогодні. Сільгоспвиробники – це перші помічники громаді, які допомагають і місцевому цивільному населенню, і ЗСУ. Уявіть, у нас 53 кілометри кордону з російською федерацією, у нас потужний військовий контингент. Потрібно постійно допомагати – то автівки, то FPV-дрони, то паливо, – говорить Віктор Коваленко.

За його словами, нині значна частина сільськогосподарських земель громади фактично непридатна для роботи через мінування та постійні обстріли.

«Дуже багато, практично половина сільськогосподарських земель, усіяні мінами, вибухонебезпечними предметами, «Пелюстками», «Пряниками». Нещодавно у нас у Світличному підірвався тракторист. Йому пів стопи відірвало», — розповідає начальник СВА.

Особливо складною залишається ситуація на полях поблизу кордону. Частину земель минулого року ще вдалося засіяти озимими, однак нині фермери не можуть навіть вийти в поле для обробки посівів.

«Є сільгоспвиробники, які бачать, що стоїть озима, її потрібно підживлювати, але вони не можуть виїхати на поля. По-перше, там постійно працюють FPV-дрони та БПЛА, а по-друге – усе засипано мінами. Ми інколи спілкуємося з військовими, коли є можливість, сапери щось розчищають, але там стільки цієї «грязюки», що трактор може виїхати – і люди загинуть. Ми не можемо так ризикувати», — каже Коваленко.

Золочівська громада, травень 2026 року / Фото: «Слобідський край»

Через це громада вже звернулася до Харківської ОВА з проханням офіційно визнати прикордонні території зоною активних бойових дій та звільнити місцевих аграріїв від частини податкового навантаження.

«Це ж активні бойові дії. Там людей убивають, там постійні обстріли – щоденні, щохвилинні. Ми звернулися, щоб звільнити від оподаткування тих сільгоспвиробників, які працюють безпосередньо під кордоном», – говорить начальник СВА.

Також у громаді очікують державні компенсації, передбачені бюджетом на 2025 рік – по тисячі гривень за гектар.

«Це не такі великі кошти, але ціна пального, добрив, логістики зараз дуже велика. А ще потрібно сюди завезти селітру, обробити поле, потім зібрати врожай і вивезти його. Уявіть, який це ризик і які витрати, – каже Віктор Коваленко.

Попри все, місцеві фермери продовжують допомагати військовим. За словами начальника громади, у Золочівській громаді фактично немає жодного аграрія, який би не підтримував Сили оборони.

«У нас дуже потужна асоціація сільгоспвиробників. Тут немає жодного, хто не допомагає нашим військовим. Дня немає, щоб до них хтось не звертався», — розповідає Коваленко.

Він додає: саме згуртованість громади, аграріїв, військових та місцевої влади сьогодні дозволяє прикордонній Золочівщині вистояти.

«Прифронтові території сьогодні тримаються саме на взаємній підтримці. Населення, влада, військові, сільгоспвиробники – усі згуртовані. Інакше тут просто неможливо вижити», — підсумовує начальник Золочівської СВА.

Золочів, травень 2026 року / Фото: «Слобідський край»

Нагадаємо, у Золочеві російські удари зруйнували місцевий Будинок культури. Після обстрілу будівля зазнала значних пошкоджень: вибиті стіни, знищені кабінети та музична студія, обвалилися перекриття.