Як знання агрономії та ютуб-канал допомагають науковцю волонтерити
Сергій Авраменко – нетиповий доктор наук. І вигляд має не такий, як зазвичай мають поважні науковці: жвавий, веселий, позитивний; на голові – бейсболка, бо так зручно (великий козирок прикриває очі від сонця); руки, які звичні до важкої роботи на землі. Може, тому, що він – доктор сільгоспнаук і водночас практик, працював і агрономом, і головним агрономом, а з 2003 року – в Інституті рослинництва імені Юр’єва. А може, тому, що в душі залишився хлопчиною з Барвінківщини, якому ну дуже цікаво: а чи можливо, наприклад, виростити інжир у себе в садочку...
Читайте також: Що сталось із харківським банком насіння
«Український агроном»
Маючи багату практику та знання, три роки тому Сергій створив власний ютуб-канал, назвав його, не довго думаючи, «Український агроном» і почав записувати короткі відео з конкретними порадами для фермерів.
– Я записував короткі ролики про те, що вважав корисним для аграріїв. У мене не було та й немає ніякого спеціального обладнання – знімав усе на звичайний телефон. Та я навіть монтувати не вмію! – посміхається Сергій і додає: – Я хотів допомогти знаннями, які в мене є – адже я працював як головний агроном, тому можу проконсультувати. Та я не очікував, що буде стільки підписників.
Стільки – це майже 40 000. Ані Національна академія аграрних наук, ані Інститут імені Юр’єва не можуть похвалитися такою кількістю на своїх ютуб-каналах. Можливо, секрет Сергія в тому, що він відповідав на цілком земні питання на кшталт «що робити, якщо...» і робив це просто та зрозуміло: звичайний хлопець десь на звичайному лані дає прості, але ефективні поради.
Читайте також: «Воно проросло!»: науковець посадив насіння зі зруйнованого селекційного центру під Харковом
– Я вказав в описі свій номер телефону для консультацій – і таке почалось... Телефонували навіть з Австралії. Іноді в туалет, вибачте, ніколи було сходити. Питали: скільки грошей треба заплатити за індивідуальну консультацію, я спочатку говорив, що нічого... Потім поставив номер своєї банківської карти – кому не шкода, кидали по 50–100 гривень. Я ті гроші не брав, вони накопичувались. А потім почалась війна, і я вирішив витратити їх на волонтерство, – розповідає Сергій.
У перші дні війни з Полтавщини возив «гуманітарку» на Харків, а з Харкова евакуйовував людей. Забирав стільки, скільки влазило.
«Видобувач» при волонтерському центрі
У волонтерській діяльності неабияк допомогло те, що Сергій був знайомий з великою кількістю фермерів – і дрібних, і відомих господарників. Вони знали його і як фахівця, і як порядну людину. При волонтерському центрі, який постачає гуманітарну допомогу в щойно визволені від ворога села Харківщини, він працює «видобувачем» і жалкує, що через родину не може ризикувати та їздити на передову.
На фото сім'я Сергія з колишнім одногрупником, а нині фермером з Первомайщини – Артемом Татаренковим.
– Багато людей знають, що я займаюсь благодійництвом, і пропонують допомогу. Наприклад, я приїжджаю в сільгоспгосподарство, надаю консультацію. Люди знають, що я це роблю безоплатно, тому або купують за гроші, або виділяють кілька тонн борошна для волонтерського центру. Я до війни надавав консультацію й у Вінницькій області, нещодавно той фермер мені зателефонував і запропонував допомогу. Він переказав велику суму грошей, бо впевнений, що все піде людям. І таких прикладів багато... – ділиться Сергій. – Один аграрій розповідав про те, як у невідомому напрямку зникли чотири автівки з гумдопомогою, які він відправляв до постраждалих регіонів. І він припинив жертвувати абикому і робить це через людей, яких знає особисто. Він вийшов на мене і почав передавати продукти для харків’ян.
Допомога для Харкова від Олександра Земляного – працівника однієї з агрохімічних компаній.
Найцікавіше, що велика кількість тих, хто допомагає, особисто із Сергієм ніколи не бачились, а знайомі тільки через ютуб-канал. Волонтер обов’язково звітує за кожну копійку та за кожний кілограм борошна або літр олії.
Неабияк впливає й те, що Сергій – людина віруюча і ніколи до чужого не доторкнеться. Зі сміхом згадує, як одного разу віз пиріжки з фермерського господарства «Ґрунтознавець» на Полтавщині як волонтерську допомогу, і так вони смачно пахли, що аж голова обертом, але ж ні – навіть не доторкнувся, бо для інших призначені.
Винайшов власний спосіб унеможливлювання поїдання пиріжків.
Володимир Чишко – керівник СФГ «Ґрунтознавець» з Полтавщини, який багато разів передавав допомогу для харків'ян.
До речі, керівник цього господарства – колишній «докучаєвець» (випускник Національного аграрного університету ім. Докучаєва, в якому навчався і Сергій Авраменко) – уже декілька разів завантажував машину Сергія «під зав’язку» борошном, олією, хлібом – для жителів Харківщини.
«Не бачив аграрія, який би не допоміг»
Себе Сергій вважає просто надійним каналом, через який одні люди допомагають іншим – і в тилу, і на фронті. А ще – організатором, бо треба ж не тільки гроші мати, а ще знайти, купити, привезти.
– Для наших захисників на передовій шукав тушонку. Знайшов у Харкові, але вона була не дуже якісна. Поїхав на Полтавщину, на м’ясокомбінат, там є – і я знаю, що хороша. Але ж черга... а мені терміново треба. Просив-благав – і таки посунули чергу, видали 200 банок, – розповідає чоловік.
Та сама тушонка з Полтавщини.
Під потреби волонтерства Сергій зараз віддав свій мікроавтобус і дивується, скільки разів його виручали пальним навіть у найважчі часи.
– На початку війни, коли ну дуже погано було з пальним, був такий випадок: йду по селу на Полтавщині і буквально молюсь: ну хоча б десь соляркою заправитися. Аж тут виходить чоловік і говорить: «Ти Сергій Авраменко? Я твій підписник. Може, допомогти чим?». Ну, і заправив мене, та ще й казав – якщо треба, звертайся, знайдемо. Я там рази три заправлявся, – зазначає волонтер.
Таких історій, які інакше як дивом не назвеш, у Сергія Авраменка безліч: і про те, як фермер з Хмельниччини нещодавно привіз три тонни борошна та горохової крупи для харків’ян; і про те, як колишні «докучаєвці», які зараз живуть в інших регіонах, але допомагають Харківщині. А про своїх місцевих аграріїв він говорить з величезною повагою.
Іван Глянь та Роман Корочанський серед тих харківських аграріїв, які підтримують волонтерську діяльність Сергія.
– Аграрії дуже багато на місцях роблять. Це іншим начебто і не видно, але вони й броніки купують для бійців, і теробороні допомагають, і своїм громадам. Я жодного не бачив, який би не поміг, – підкреслює чоловік.
Рідна хата Сергія в селі розбита, і гараж з улюбленим мінітрактором також.
...А інжир та інші екзоти Сергій Авраменко таки виростив у себе в Барвінковому, на ділянці біля дідусевої хати. Зараз, незважаючи на війну та купу справ, він захопився ідеєю вирощування жимолості. Можете бути впевненими: як тільки буде можливість – обов’язково спробує. Як тільки закінчиться війна...
«Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів».
Раніше ми писали також, як на Харківщині благодійники готують з Ектором Хіменесом-Браво та допомагають громадам
Печенізька громада допомагає харківським волонтерам зібрати продукти для військових та ВПО
На Куп’янському напрямку росіяни обстріляли евакуаційний автобус
Скільки сільськогосподарських земель Харківської області не використовуються через війну
На Харківщини отримали перший врожай інжиру після тривалих експериментів