«Ми ж його сіяли»: аграрії Золочівщини виходять у поля попри FPV-дрони

Про те, як цього року проходять жнива неподалік від кордону з росією, аграрії Золочівщини розповіли кореспондентці «Слобідського краю».

Дрони над полями бачать щодня

Ще напередодні комбайнер одного з місцевих господарств збирав пшеницю, а наступного дня готувався виходити на ярий ячмінь. На запитання, як часто під час роботи доводиться бачити ворожі безпілотники, відповідає коротко — щодня. І не один раз.

Почути дрон із кабіни працюючого комбайна складно, тому аграрії використовують спеціальні детектори. Один з таких приладів вони називають «Чуйкою». Він подає сигнал, коли фіксує безпілотник.

«Чуйка» починає сигналізувати — і дивимося, куди летить. Якщо вона показує на екрані, що до нас летить, значить, до нас летить. Тоді зупиняємося і виходимо», — розповідає комбайнер.

Але навіть таке обладнання не дає повного захисту. Безпілотники на оптоволокні детектор не фіксує. У такому випадку залишається сподіватися, що дрон вдасться вчасно побачити.

Якщо небезпека наближається, техніку залишають і намагаються знайти безпечніше місце.

Разом з обладнанням для виявлення дронів працівники беруть у поле тактичні аптечки з турнікетами. На щастя, використовувати їх поки не доводилося.

«Ми ж його сіяли. Якщо не будемо збирати — хто буде?»

Для місцевих аграріїв робота в умовах війни давно стала реальністю. Господарство не припиняло працювати і після початку повномасштабного вторгнення.

У 2022 році загрози були іншими. На полях знаходили залишки боєприпасів, зокрема від «Ураганів» та «Смерчів», працювали під артилерійськими та ракетними обстрілами. Тепер однією з найбільших небезпек стали безпілотники.

На запитання, чи вдається зосередитися на роботі, коли знаєш, що неподалік можуть літати дрони, комбайнер відповідає просто:

«На роботу треба все одно. Ми ж його сіяли. Якщо ми не будемо збирати, хто ж буде збирати? Хлопці воюють, багато наших хороших хлопців позабирали».

Релокувати таке підприємство у безпечніший регіон практично неможливо. Техніку перевезти можна, землю — ні. До того ж більшість працівників місцеві, у Золочівській громаді живуть їхні родини.

Через постійні атаки сюди перевозять свою техніку й аграрії з інших небезпечних населених пунктів громади. Так машини намагаються хоча б тимчасово вберегти від російських ударів.

Найнебезпечніші 200 гектарів залишили наостанок

Основну частину ранніх зернових у господарстві вже зібрали. Однак приблизно 200 гектарів пшениці залишилися на ділянці, працювати на якій особливо небезпечно.

За словами керівника агропідприємства, там російські дрони з’являються дуже часто і вже були небезпечні інциденти.

«Залишилося близько 200 гектарів на стороні, де не дуже комфортно збирати. Там літають дуже багато і дуже часто. І вже є інциденти. Будемо пробувати, а потім побачимо», — говорить аграрій.

Саме найнебезпечніші поля вирішили залишити наостанок. Спочатку збирають урожай там, куди ще можна відносно безпечно дістатися.

Особливу загрозу становлять FPV-дрони на оптоволокні. Якщо інші безпілотники обладнання може зафіксувати, то такі дрони аграрії технічними засобами не бачать.

Тож інколи єдиний можливий алгоритм — помітити загрозу візуально, залишити машину чи комбайн і самому шукати укриття.

«Ось так і працюють — на свій страх і ризик», — описує ситуацію керівник агропідприємства.

Трактор підірвався просто під час польових робіт

Загроза для працівників приходить не лише з повітря. На одній з ділянок техніка господарства вже підірвалася під час обробки посівів гербіцидами. Трактор з обприскувачем наїхав на вибухонебезпечний предмет.

Після цього в господарстві змінили черговість робіт.

«Після цього вирішили, що спочатку зробимо там, де можна, а потім уже будемо дивитися», — каже керівник підприємства.

Частина земель, на яких аграрії ще працювали торік, навесні 2026 року стала фактично недоступною.

Минулого року вони ще сіяли, збирали врожай та обробляли поля поблизу небезпечних територій. Восени ситуація дозволяла завершити роботи, однак уже навесні заїхати туди не змогли.

У результаті господарство втратило можливість обробляти приблизно 600 гектарів.

За словами аграрія, ситуація суттєво погіршилася саме через посилення дронової загрози.

Чотири гектари ячменю згоріли

Є й безпосередні втрати цьогорічного врожаю. На одному з полів після падіння російського безпілотника виникла пожежа. Вогонь знищив приблизно чотири гектари ярого ячменю. Гасити поле працівникам довелося власними силами.

«Одне поле — десь близько чотирьох гектарів — згоріло. Їздили, гасили самі. В іншому полі трохи загорілося, але воно саме згасло», — розповідає керівник господарства.

І все ж сама земля цього року дала непоганий результат.

За оцінкою аграрія, врожайність деяких культур, зокрема пшениці, майже вдвічі краща, ніж торік. Однак кращий урожай не означає кращий сезон.

Виростили та зібрали — тепер не можуть продати

Після ризику під час посівної та жнив аграрії стикаються з наступною проблемою — зібране зерно потрібно вивезти.

А їхати до Золочівщини готові далеко не всі. Через постійну загрозу обстрілів і дронів водії та перевізники побоюються заходити в небезпечну зону. Тому підприємству довелося змінювати логістику.

Зерно перевозять із Золочева на інший майданчик, де його додатково очищують та готують до подальшого продажу. Там підприємство встановило нові ваги та ремонтувало склад, розуміючи, що зі збутом безпосередньо із Золочева можуть виникнути проблеми. Це означає додаткові рейси, пальне та витрати.

«Звідси намагаємося продати. Поки ніхто не хоче — бояться туди їхати водії. Солярка — 100 гривень, продати не можемо, щоб купити. Зараз працюємо, можна сказати, на підсосі», — говорить керівник агропідприємства.

На момент розмови господарство вело переговори щодо реалізації ярого ячменю. Одним з можливих варіантів було перевезення зерна на Харківський комбікормовий завод.

До війни продукцію купували українські трейдери. Тепер, за словами аграрія, на ситуацію одночасно впливають і небезпека в самій громаді, і проблеми з портовою інфраструктурою.

Поля із собою не забереш

У багатьох українських підприємств після початку повномасштабної війни з’явилася можливість релокації: вивезти обладнання, перевести працівників і почати роботу в іншому регіоні.

Для аграріїв Золочівщини такого виходу немає. Поля залишаються тут. Тому тепер поруч із комбайном у поле їдуть детектор дронів і тактична аптечка. Перед початком роботи доводиться оцінювати не тільки погоду, стан техніки та стиглість зерна, а й те, наскільки активно цього дня літають російські безпілотники.

Близько 600 гектарів господарство вже не може обробляти. Ще 200 гектарів урожаю чекають своєї черги в особливо небезпечній зоні. Частина ячменю згоріла. Техніка підривалася. Зібране зерно складно вивезти й продати.

Але там, куди ще можна вийти, комбайни продовжують працювати.

«Ми ж його сіяли. Якщо ми не будемо збирати, хто ж буде збирати?», — зауважує комбайнер.

Вдячні кожному читачеві «Слобідського краю» за довіру та підтримку. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».