Сувора зима за п’ять кілометрів від кордону з рф

Люди повертаються до покинутих сіл

У Липецькій громаді, яку українські захисники звільнили під час контрнаступу на Харківщині восени 2022 року, зараз проживає близько двох тисяч людей. До повномасштабного вторгнення населення складало майже 13,5 тисячі. Безпекова ситуація тут залишається напруженою, адже всі її 17 населених пунктів розташовані поблизу кордону з росією.

В село Стрілеча доставлена чергова партія гумонітарної допомоги: продуктові набори, ліки, хліб, пальне для генераторів

11 з них перебувають у п’ятикілометровій зоні, інші – у 20-кілометровій. Одразу після деокупації були села, де не залишилося жодного мешканця. Проте після відновлення газо- та електропостачання в деякі населені пункти люди почали повертатися, говорить начальник Липецької сільської військової адміністрації Олексій Слабченко.

– У таких населених пунктах, як Веселе, Липці, Слобожанське, Борщова, Глибоке, Лук’янці, Пильна, відновлене газопостачання. У Стрілечій, що на самісінькому кордоні, де наразі проживає 11 людей, його немає. У Борисівці 15 людей проживає, але там пошкоджений газопровід, і зараз відремонтувати його неможливо – він іде понад самим кордоном, техніку загнати можливості немає. Та й пошкодження протяжністю метрів сто, – розповідає Олексій Слабченко.

Нині громада на 100 % готова до початку опалювального сезону. Та через постійні обстріли та близькість до росії можливі перебої з подачею газопостачання до будинків. Тому людей, які проживають у населених пунктах, розташованих ближче до кордону – це Стрілеча, Борисівка, Пильна, Лук’янці, Глибоке, Красне, Мороховець, забезпечили буржуйками.

Відновлене газопостачанняв селах Липці , Слобожанське, Борщова, Веселе, Глибоке, Лук'янці, Пильна

Зараз проводиться робота, щоб забезпечити буржуйками й жителів села Веселе, в цьому місцевій владі допомагають благодійники.Також людям планують видавати ще й дрова, проте для їх закупівлі поки що чекають фінансування. Ті, хто потребує деревину, залишали заявки. Здебільшого це люди, які й раніше мали дров’яне опалення замість газового. 

– Що стосується дров, то треба звертатися до сільської ради. Наразі приймаються заяви на розгляд, створена комісія, вона буде розглядати звернення, а потім запити будуть задовольняти. Ми співпрацюємо з волонтерськими організаціями, хочемо зробити запас твердого палива для того, щоб на випадок відключення газопостачання могли надати його, – зазначає начальник СВА.

 Більшість території не розмінована

Роботи з розмінування в громаді наразі «на початковій стадії», каже Олексій Слабченко. Основні провели одразу після деокупації на об’єктах критичної інфраструктури, енергетики та на дорогах, а от до прилеглих територій поки що не приступали. 

Загальна площа Липецької громади – 36 тисяч гектарів. З них 21 тисяча – це пашні. Проте на сьогодні жоден гектар не використовується за призначенням, бо всі землі й досі заміновані. Не працюють там ні агрофірми, ні фермери. В громаді є тільки підсобні господарства, що засівають 1–2 гектари в межах населених пунктів. 

– Територія поза межами населених пунктів наразі сільгоспвиробниками не використовується. Це велика проблема, ми хочемо, щоб аграрії стали до роботи, вони до нас звертаються, й ми їх розуміємо. Адже сільгоспвиробники потерпають не тільки від того, що територія забруднена вибухонебезпечними предметами, вони ще й зазнали великих матеріальних збитків. Ущент знищені й механізовані токи, й складські приміщення. Багато техніки окупанти вивезли та спалили. Ми б хотіли зберегти своїх аграріїв, допомогти їм, бо громаді зараз складно без їхньої допомоги. Раніше вони давали техніку й брали участь у виконанні різних робіт, а зараз у них техніки немає, – говорить начальник СВА.

Не залишилося жодного транспортного засобу й у розпорядженні Липецької сільської ради. Всі шкільні автобуси та машини, за словами Олексія Слабченка, вивезли росіяни. Після деокупації з технікою Липецькій ТГ допомогли інші громади Харківського району. Це дало змогу відновити транспортне сполучення між Липцями та Харковом. А нещодавно вдалося запустити ще й маршрутку, що їздить з Липців до Веселого, Лук’янців та Глибокого – в цих селах проживає найбільше людей.

У громаді проводять розмінувальні роботи

 З електропостачанням є проблеми

З електропостачанням ситуація в Липецькій громаді складна. З 17 населених пунктів світло та зв’язок повернули в 4 – це Борщова, Слобожанське, Липці та Веселе. У Борщовій електропостачання з’явилося зовсім нещодавно, багато часу зайняло розмінування, там знайшли чимало розтяжок, мін-«пелюсток» та нерозірваних снарядів. А рівень пошкодження повітряних ліній електропередачі та електричного обладнання на території села складав від 70 до 100 %. 

До кінця року планують відновити світло й у селі Глибоке.

Багато ліній електропередачі розташовані у безпосередній близькості до кордону з росією, а це дуже велика небезпека для бригад енергетиків, які відновлюватимуть їх.

Відновлено електропостачання в селах Липці, Слобожанське, Борщова, Веселе. Роботи по відновленню електропостачання в інших селах тривають

Щодо мобільного зв’язку, то він є в селі Лук’янці. В інших населених пунктах з цим великі проблеми, зазначає Олексій Слабченко. 

У селі Липці мешканці повністю забезпечені продуктами та медикаментами – там працюють магазини, аптека, є будівельний магазин. А от в інших селах громади торгових точок немає. Проте гуманітарною допомогою населення забезпечують на постійній основі.

– Що стосується людей, які перебувають у п’ятикілометровій зоні від кордону з рф, то вони потребують гуманітарної допомоги у повному обсязі постійно. Тому що їм і хліба ніде купити, і взагалі харчів немає. Там не всі люди мають можливість виїхати, – підкреслює начальник СВА. 

Працює в громаді й швидка медична допомога, наразі вона дислокується в селі Липці, але обслуговує всі населені пункти. До того ж сімейні лікарі проводять виїзні прийоми в деяких селах, а також приїжджають фахівці вузького профілю з Харкова.

До повномасштабного вторгнення в навчальних закладах середньої освіти Липецької громади навчалося 1100 дітей. Наразі у дистанційному режимі працює 4 ліцеї, де навчається понад 700 дітей. Також перед війною в громаді відремонтували школи, укомплектовані класи мали по 30 комп’ютерів. Проте після окупації не лишилося нічого, все доведене до такого стану, що не підлягає ремонту.

Село Стрілеча, школа

 Найбільша проблема – кадрова

За час окупації багато жителів громади виїхало, більшість з них перебуває в країнах Євросоюзу. Дехто повернувся в Україну після деокупації, проте у прифронтову громаду через обстріли та близькість до рф їхати не поспішають. Тому найбільша проблема, що постала після визволення, – відсутність кадрів. Колектив військової адміністрації потрібно було збирати заново. 

– З тих, хто раніше працював в апараті, залишилося чотири людини. Багато ми взяли на роботу таких, хто вперше зіткнувся з бюджетом, уперше почав вирішувати дані питання. Їх спочатку треба було ознайомити з нормативно-правовою базою, навчити, як виконувати свою роботу. Не скажу, що зараз все гаразд і ми підготували всіх цих людей, але працюємо, бо у громаді багато роботи, – констатує начальник Липецької СВА Олексій Слабченко.

Братська могила в селі Перемога

У деяких селах більше ніхто не живе

Минула зима навчила прикордонні громади Сумщини, що потрібно готуватися до будь-яких «несподіванок» від сусідів. Утім передбачити всі можливі наслідки майбутніх холодів дуже важко, адже головний чинник життя на кордоні – це безпека.

– Ми довіряємо захисникам, які боронять наші рубежі, але водночас пам’ятаємо, що живемо поруч з агресором, який, незважаючи на жодні правила ведення війни, вбиває мирних людей і нищить школи, лікарні, житло. Білопільська громада має понад 40 кілометрів спільного кордону з ворогом, і фактично ми щодня фіксуємо обстріли території, – говорить Білопільський міський голова Юрій Зарко.

У межах 5 кілометрів від кордону на Білопільщині розташовано 20 населених пунктів. У деяких з них уже не залишилося жодної людини.

– Повністю евакуйовані і фактично знищені такі села, як Волфине, Атинське, Безсалівка, Будки, – розповідає перший заступник Білопільського міського голови Олександр Кожухов. – Люди живуть у найбільших селах громади – в Павлівці, Рижівці, Іскрисківщині, Ободах і деяких селах, які відносяться до цих старостатів.

З одного боку, є вимога відселення жителів з цієї зони, передусім з метою їхньої ж безпеки. А з іншого –насильно ніхто вивозити їх не буде. Тож завдання: максимально забезпечити умови проживання тим, хто лишився.

Село Павлівка, знищена водонапірна башта

Рижівка, Ободи, Павлівка

Рижівка – особливе село, до якого доїхати – вже досягнення. Населений пункт розташований на кордоні, який проходить вулицями села. Тут уже не один місяць люди живуть без світла.

– Упродовж кількох місяців ворог постійно знищував наші лінії електропередач. Кожен стовп чи трансформатор уже багато місяців під вогневим контролем російський військ, – говорить староста Сергій Анікін.

Упродовж минулого року енергетики намагалися ремонтувати мережу. Зараз це неможливо, бо ризикувати життям людей не варто. Тож село навчилося жити без електрики.

– Генератори, газ, дрова і незламність наших людей – ось запорука виживання рижівців. Найбільше, що турбує жителів села, так це обстріли і руйнування. Так, минулого тижня було влучання в житловий будинок, – продовжує Сергій Анікін.

Незважаючи на обстріли, відсутність електропостачання, у село регулярно доставляють хліб та інші необхідні харчові продукти. Завозять і місцеві підприємці, і староста власною машиною.

Генертори, завдяки яким будуть подавати воду для білопільців

– Без електропостачання живуть і жителі Ободів. Ми намагаємося максимально забезпечити населення незалежними засобами живлення, такими як генератори та сонячні батареї, – говорить заступник Білопільського міського голови Володимир Відуєв.

За підтримки гуманітарних фондів та благодійних організацій жителям прикордонних сіл уже доставили більше 10 генераторів, у тому числі і потужних (на 10 кіловатів). Люди дуже вдячні місцевим аграріям, які допомагають їх перевозити, встановлювати та надавати пальне для їхнього живлення.

У Павлівці зараз проживає найбільше людей з усіх прикордонних сіл.

– Водонапірну башту в нашому селі зруйнували ще торік. Разом з аграріями та працівниками комунальних установ налагодили водопостачання з ще однієї діючої свердловини. Але відчуваємо перебої з електропостачанням. Ворог постійно розбиває наш трансформатор, електродроти, стовпи, – розповідає староста Павлівки Світлана Федорченко. 

Буває, що електрики приїдуть, відремонтують пошкоджене, приєднають село до електромережі – та не встигнуть доїхати до Білопілля, як мережа знову пошкоджена обстрілами. Були випадки, коли без електроенергії частина села жила понад тиждень. Усі знають, в кого є генератор, тож ідуть туди заряджати телефони.

Як каже староста, найбільше тривоги викликає зима, бо село без газу, будинки та установи опалюють лише дровами, а на електроопалення надій мало.

Генератор для села Рижівка

В умовах можливих збоїв в електропостачанні на перше місце виходить опалення дровами. Торік на Білопільщині діяло кілька програм щодо забезпечення твердим паливом населення прикордонних територій. Дровами забезпечувалися не лише жителі громади, а й різні установи та організації.

– Цього року, готуючись до опалювального сезону, ми склали списки пільгового контингенту, який потребує допомоги. Сподіваємося, що працюватиме державна програма забезпечення твердим паливом, – зазначає Білопільський міський голова Юрій Зарко.

Громада також співпрацює з різними благодійними організаціями. І, за словами міського голови, вже має підтвердження щодо надання допомоги дровами від Червоного Хреста – вони забезпечать твердим паливом 370 домогосподарств. Це передовсім інваліди 1 групи, самотні люди та малозабезпечені люди похилого віку.

Ворог руйнує газові мережі

Як зауважує старший майстер Білопільської дільниці АТ «Сумигаз» Микола Плащов, уже другий рік їм доводиться працювати в зоні бойових дій. «Прильоти» по обладнанню та приміщенню газового господарства, руйнування електро- та тепломереж – це серйозний виклик для спеціалістів цеху.

– Якщо раніше у роботі ми враховували кількість газопроводів, які обслуговуємо, кількість газорозподільних шаф та пунктів, кількість споживачів, то сьогодні говоримо про те, що, незважаючи ні на які умови та виклики, жодного дня наш цех не припиняв працювати, – запевняє старший майстер.

Вони обслуговують газопроводи та обладнання в шести громадах на території всього Сумського району. Найважче працювати у прикордонній зоні, де постійні вибухи та обстріли.

– Лише в зоні безпосередніх бойових дій нам доводиться обслуговувати більше сотні кілометрів газопроводів у Рижівці, Іскрисківщині, Нових Вирках, Ворожбі, Білопіллі, Яструбиному, – говорить Микола Плащов.

Газові мережі ремонтують після обстрілів

Він зазначає, що в режимі 24/7 виїжджала аварійна служба, за газовими мережами слідкували працівники. Всі пошкодження, порушення в роботі чи недоліки ліквідовували негайно.

– Ми ж не просто тут працюємо, ми всі живемо на території Білопілля, інших населених пунктів, тож чуємо, бачимо все, що відбувається: і «прильоти», і руйнування. Буває, що і в інші громади виїжджаємо, за 10–20 кілометрів, а буває, в Білопілля чи Ворожбу, – каже Микола Плащов.

Білопільчанка Ірина Сегида згадує, що, коли вночі 24 березня поруч з їхнім будинком впала півтонна бомба, одразу вимкнулося світло. Люди не розуміли, що буде далі: чи знову бомбардуватимуть, чи вже можна виходити з підвалів. На вулиці валялися розірвані електродроти, і ніхто не наважувався вмикати газ, бо могли бути і пошкодження на мережах.

– Втім, аварійна газова служба приїхала вчасно, перевірили всі газопроводи, труби, і вже вдень ми безпечно користувалися газом, – розповідає жінка.

Старший майстер дільниці каже, що не завжди вдається швидко і вчасно відновити газопостачання. Бригаді доводиться виїжджати в зони обстрілів або чекати їх закінчення, а потім негайно їхати. Неодноразово їм доводилось чути «прильоти» поруч із місцем виконання робіт.

Працівники газового господарства Сумщини своєю повсякденною роботою в тилу сприяють Збройним силам України. Тож почесну відзнаку «За сприяння Збройним силам України» отримав слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів 3-го розряду Віктор Ємельяненко.

Слова вдячності на адресу працівників газового господарства висловлює і заступник Ворожбянського міського голови Роман Куценко.

– Наше місто неодноразово обстрілював ворог. І майже після кожного обстрілу були пошкоджені газові мережі. Тільки перестають стріляти, газова служба вже на місці. Що треба, замінять чи перевірять, – говорить Роман Куценко.

Окрім аварійно-відновлювальних робіт, працівники підприємства ремонтують газові мережі, готують їх та інше обладнання до опалювального сезону.

– Упродовж весняних та літніх місяців ми виконуємо графікові роботи з обходу трас, перевіряємо наземні та підземні газові мережі, – зазначає Микола Плащов.

В обслуговуванні місцевої дільниці – 20 газорегуляторних пунктів та 187 шафових регуляторних пунктів. Зроблено багато, головне, щоб узимку газ безперебійно та безаварійно доходив до помешкань користувачів, установ та організацій.

За інформацією «Сумигазу», з початку повномасштабного вторгнення росіяни знищили: 5,2 км мереж, 5 шафових газорозподільних пунктів, 11 комбінованих будинкових регуляторів тиску. Заподіяно 354 пошкодження об’єктів системи газопостачання.

Газовики на місці обстрілів

 Засвоїли «уроки» минулої зими

У Білопіллі сьогодні є кілька видів опалення: як централізоване, так і індивідуальне. Приватний сектор – це газ, пічне опалення і електрокотли. Багато власників будинків мають не одне джерело. І саме така варіативність допомагає зберегти тепло в оселях під час вимкнення світла.

Складніше з багатоквартирним фондом та установами й організаціями, які опалюють централізовано.

Кілька років тому в громаді створили спільне українсько-словацьке підприємство, яке багато в чому безперебійно забезпечує постачання тепла. Партнери максимально перелаштували старі газові опалювальні котли для використання альтернативних видів палива. І вже цьогоріч опалювальний сезон у  місті розпочали раніше саме в тих котельнях, які використовують деревину чи відходи від деревообробітку. 

– Ми добре засвоїли «уроки» минулого сезону і не сподіваємося, що цьогорічна зима буде простішою, – пояснює Білопільський міський голова Юрій Зарко.

Багато уваги приділили саме облаштуванню укриттів та сховищ, адже ворог постійно обстрілює громаду.

Облаштування укриттів, безпека жителів, забезпечення їх продуктами та медичними послугами, безперебійна робота комунальних установ, підтримка малозабезпечених та самотніх людей – далеко не повний перелік завдань на зиму для Білопільської громади.