«Плюсик у карму»: волонтер із Харківщини евакуює тварин під КАБами та дронами

Перший рейс і перші евакуйовані тварини

Волонтерський шлях Олега Чопенка розпочався з допомоги людям.

«Я познайомився з волонтерами з організації «Троянда на руці», сказав, що маю машину і бажання допомагати. Мені дали першу заявку на Куп’янщину. Попередили: там буде три-чотири сумочки і дві маленькі собачки. Приїжджаю на місце, а там речей – ого-го, п’ять котів і два здоровезні лабрадори! А я на звичайному дев’ятому «Ланосі». Господиня плаче, каже, що без собак нікуди не поїде», –– розповів кореспондентці медіа «Слобідський край» Олег.

Після консультацій з керівником евакуаційної місії Олександром було вирішено: великих собак заберуть наступного дня іншим рейсом, а Олег завантажив усе, що зміг.

«Забрав речі, а п’ять котів ми посадили в коробки. Поки їхали трасою на швидкості 120 кілометрів за годину, вони всі з тих коробок повилазили. Уявіть стан: ти за кермом, а по тобі ззаду починає перелазити один кіт, другий, третій... Я тоді дуже злякався, але, слава богу, довезли. Доправив їх за Солоницівку, в Пересічне. Отак я й потрапив на евакуацію тварин, а далі все пішло по накатаній», — згадує волонтер.

Тварини теж сходять з розуму

Сьогодні Олег Чопенко їздить у всіх напрямках: Куп’янщина, Ізюмщина, Донеччина (Слов’янськ, Краматорськ), а тепер і Богодухівський напрямок. У кожну поїздку він обов’язково бере із собою запаси кормів, які передають благодійні фонди та небайдужі люди, що дивляться його відеозвіти. Корм волонтер розсипає у спустошених селах або віддає тим поодиноким місцевим мешканцям, які підгодовують покинутих тварин.
Стан чотирилапих, яких доводиться забирати із зони бойових дій, зазвичай дуже важкий. Вони глибоко травмовані війною.

Допомога покинутим тваринам/фото надане Олегом Чопенком

«Тварини контужені, вони ж постійно під обстрілами, під КАБами та «Градами». Наші домашні улюбленці в Харкові з розуму сходять, коли просто чують, як збивають «Шахеди». А уявіть, що пережили ті, на передовій. Вони перелякані, дикі. Коли ми їх ловимо, вони і кусаються, і дряпаються. Мені потім доводилося колотися від сказу про всяк випадок, бо тварини бігають на волі, ніхто ж їх не вакцинував», — розповідає волонтер.

Олег згадує жахливу історію з Куп’янська, коли його попросили забрати залишену вівчарку. На жаль, урятувати собаку не вдалося: від безперервних вибухів у неї просто не витримала психіка. 

Евакуація під КАБами: спецоперація в Боровій

Однією з наймасштабніших сторінок роботи Олега стала масова евакуація тварин із селища Борова. Волонтерки з Борової заздалегідь шукали місця у притулках Полтави, Кременчука та Київської області. Проте доправляти тварин доводилося під постійними ударами.

Евакуація тварин/фото надане Олегом Чопенком

«Це було не так давно. Ми гнали з Харкова великий вантажний бус, забитий клітками та переносками. Бус залишали в безпечнішій Гороховатці. Далі двома легковими машинами проривалися безпосередньо в Борову. Дівчата-волонтерки знали всі локації. Ми бігом ловили тварин: котів — у переноски, собак — під ноги в салон. Вивозили в Гороховатку, перевантажували в бус — і знову назад. Так цілий день туди-сюди, під дронами, під КАБами. Тільки за один день вивезли 65 "хвостиків"», — згадує волонтер.

«Анфіса Олегівна»

Олег зізнається, що раніше був категоричним противником собак у будинку. Проте війна розставила все по-своєму, і тепер його дім нагадує маленький притулок, а врятовані тварини живуть у його родичів та друзів. 

Трилапа собачка зі Старовірівки Красуля втратила кінцівку через обстріли ще на початку війни. Волонтери евакуювали її господиню, але жінку поселили в гуртожиток, куди з тваринами зась. Олег мав відвезти собаку в мініпритулок у Манченках. «Але дорогою додому вона так на мене дивилася, що ми вирішили залишити її собі на перетримку, а в результаті вона так і живе в нас, діти її доглядають. А колишня хазяйка приїздить у гості провідати Красулю», — розповідає чоловік.

Під час евакуації вони помітили брудного нещасного кота, схожого на сіамця. Жінка, яку евакуювали, сказала, що він не її, а навколо все вже було розбито вщент. Дружина Олега взяла його на руки — і котик, без жодної переноски, спокійно пролежав у неї на руках усю дорогу до Харкова. Зараз красеня звати Лакі, і він живе у хресного Олега в Пісочині.

Персик — рудий, капловухий, неймовірно милий кіт. Його господарі виїхали з Вовчанська. Коли волонтери привезли туди корм для тварин, Персик настільки припав до серця, що Олег забрав його до себе додому.

Улюблениця «Анфіса Олегівна»/фото надане Олегом Чопенком

Одного разу під час рейсу назустріч машині волонтерів просто на дорогу вибігла маленька такса. Вони її підібрали, і ось уже другий рік Анфіса Олегівна є повноправним членом родини Чопенків.

«Ця мила злюка своїм поглядом просто розтопила моє серце. Тепер спить з нами в ліжку, хоча я колись і слухати про таке не хотів», — каже волонтер.

Також йому вдалося прилаштувати сімох котиків, яких привезла зооволонтерка Яна Сорокіна з Куп’янська. 

«Яна разом з чоловіком дуже довго залишалася в місті й під щоденними обстрілами рятувала покинутих чотирилапих. Вони на велосипедах, а взимку навіть на лижах, проривалися на небезпечний лівий берег Куп’янська, щоб нагодувати голодних тварин», — розповідає Олег.

Не залишайте їх на прив’язі

Сьогодні волонтерам стає дедалі важче працювати: притулки переповнені, а ворожі дрони все частіше атакують цивільні автомобілі.
Попри страх і ризик не повернутися ввечері до дружини й доньки, Олег продовжує свою місію. 

Волонтер завжди бере із собою корм для тварин/фото надане Олегом Чопенком

«Серце розривається, коли люди під час евакуації забивають машину банками з огірками та картоплею, ставлячи це в пріоритет, а свого кота чи собаку, які роками ловили мишей та охороняли двір, залишають. Найстрашніше — коли лишають на прив’язі. Мовляв, вони повернуться за тиждень. А туди вже немає вороття. Собака ж сама собі борщу не наварить, навіть якщо в погребі повно консервації! Не можна так чинити. Ви для них — цілий всесвіт», — говорить Олег Чопенко.

Нагадаємо, наприкінці 2024 року українські військові знайшли крихітних і виснажених левенят на Куп’янщині. Після тривалої реабілітації у Центрі порятунку диких тварин торік восени Шанті та Рафаель разом із левом Олегом, евакуйованим із Сумщини, вирушили до Йоркширського парку дикої природи.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».