Борщ «Байрактар» та робота 24/7: як працює волонтерський центр допомоги Люботин SOS

Ліки – першочергова допомога

Людина телефонує в кол-центр, розповідає про проблему. Волонтери протягом години з’ясовують дані про неї, про хворобу, про декларацію, зв’язуються із сімейним лікарем. А потім людині повідомляють, де та коли можна забрати необхідні ліки. Так волонтерський центр допомоги Люботин SOS вирішував у перші дні війни питання постачання ліків людям з хронічними хворобами, особливо – онкохворим або тим, у кого гормональні захворювання. Адже для останніх це – питання життя або смерті. 

– Ми налагодили прямі відносини, і це прискорювало розв’язання проблем. Так, було важко – опрацьовувати таку кількість інформації, але впорались, – розповідає керівник волонтерського центру допомоги Люботин SOS Олександр Золотарьов. 

Упоралися тому, що був досвід – волонтерський центр допомоги Люботин SOS почав працювати понад рік тому. Олександр Золотарьов та однодумці заснували його у важкий час коронавірусної епідемії для допомоги жителям Люботинської громади. Став у пригоді й багатий життєвий досвід Олександра як підприємця, організатора, інженера: йому доводилося працювати в різних країнах, зокрема і в Африці. До речі, саме в той час там розпочиналась епідемія лихоманки Ебола. 

– Африканський досвід допоміг вибудувати філософію Люботина SOS. Спершу – питна вода, бо це – життя, потім ліки – бо це здоров’я, а вже потім – їжа, бо без неї деякий час людина може прожити. В коронавірусні часи ми допомагали нужденним, але під час війни нужденними стали всі, – згадує Олександр Золотарьов. 

ВЦД Люботин SOS завдяки коронавірусній діяльності добре знали в обох люботинських лікарнях. Це допомогло налагодити діяльність із забезпеченням ліками насамперед людей з хронічними хворобами. 

Перше, з чого почали – це складання списків, тобто облікових карток, де вказували всі відомості про людину. 

– Ми розробили таку модель списків, де відразу можна писати все. Це облікова картка мешканця квартири або будинку. Там є прізвище та ім’я, адреса, статус (ВПО чи безробітний, інвалід тощо) і які ліки потребує людина, – розповідає Олександр Золотарьов. – Починали ми з мікрорайону, де я мешкаю (ОСН Будинкового Комітету «Ромашка»). За медичний напрям у нас відповідала волонтерка Анастасія Пузанова. Вона працювала в Центрі первинної медико-санітарної допомоги, мала доступ до бази декларацій, і це значно прискорювало роботу. 

Вибудували як бізнес-структуру

Люботинська громада поділена на 45 кварталів, які очолюють квартальні. 

– Це ж ОСН – орган самоврядування населення. Тобто громада повинна сама себе рятувати. І розраховувати сама на себе, – підкреслює Олександр Золотарьов. – Квартальні хотіли нам допомогти, але не знали як. Стали співпрацювати з ними. Розробили відповідну методику, як складати список – і в електронному, і в паперовому вигляді, як розділяти їх за категоріями. 

Спочатку з Люботином SOS співпрацювали троє квартальних, потім – шість, згодом – 12. Окрім цього, п’ять депутатів Люботинської міської ради, колишній голова Манченків і 18 керівників пунктів гуманітарної допомоги громади. Загальна кількість волонтерів Центру складає близько 80-90 активістів. 

Наразі організація опікується понад 5000 жителями Люботинської ТГ. А коли працював пункт видачі «Центральний», який знаходився в Ліцеї залізничників, навантаження було ще більшим.

Квартальні стали структурною одиницею дієвої моделі волонтерської організації Люботин SOS. 

– Це як у бізнесі, коли працює система дилерства. Якщо приходить товар, то він має бути швиденько розданий, тому основна робота на місцях. Перша фура в нас була зі Львова, а перші контакти – бізнесмени з Австрії, Польщі, Бельгії, Німеччини, Ізраїлю, Канади та Австралії, – згадує Олександр Золотарьов. – Формували замовлення, але була проблема – як доставляти. В перші дні війни водії довозили вантаж до Ужгорода або Львова, а далі не хотіли їхати… 

Коли приїжджала фура, її потрібно було розвантажити. А потім розфасувати допомогу.

Спочатку волонтери все фасували вручну, це виявилося великим навантаженням. Згодом почали шукати варіанти, щоб були вже готові продовольчі набори в коробках. 

Наразі для того, щоб прийняти та роздати по громаді гуманітарний вантаж, Люботину SOS потрібно лише два дні. Коли прибувають продовольчі коробки, у кожного з 34 квартальних є свої списки, в яких є окремо – діти, люди з інвалідністю тощо.

– У нас немає черг. Коли приходить вантаж у 20 тонн, за два дні ми його повністю обробляємо, видаємо і маємо готовий звіт. Так працює наша «дилерська мережа», – пояснює Олександр Золотарьов. – Там, де не було працюючих квартальних або депутатів, з’явились наші волонтери. І люди побачили, як треба працювати. Якщо депутат не працює, його важко поміняти, а от квартального – легше. І люди поміняли кілька квартальних на наших волонтерів.

Об’єднані однією рисою

Колектив волонтерського центру допомоги Люботин SOS об’єднав різних людей – і корінних люботинців, і переселенців. Більшість з них прийшла сюди за покликом серця та з палким бажанням допомогти, бути корисними для оточуючих, для країни. А ще – чесність була однією з головних умов.

Рідкісний випадок: фото керівника Люботина SOS Олександра Золотарьова – він  вітав люботинських учителів з початком навчального року.

Для тих, хто приходив працювати в Центр, його керівник влаштовував невелику перевірку. Якщо людина брала собі щось з «гуманітарки», з нею прощалися. 

Чесності, відкритості та прозорості Люботин SOS вимагає і від тих, з ким співпрацює – від лікарень до пересічних громадян. Власне, саме завдяки такому підходу волонтери першими в громаді застосували онлайн-реєстрацію видачі гумдопомоги.

– Існують акти-листи дарування. Коли прибуває машина, я фотографую її з номерами з усіх боків. Фіксується все. Після листа-дарування є лист списання – кількість указуємо, а списують конкретно по людях. Це страховка від того, що нічого не піде на продаж. Цей алгоритм пропонуємо й іншим, – ділиться Олександр Золотарьов. – Було таке, що ми перевіряли товар, який міг перепродаватися. Робимо систему маркування на одязі, на ліках, на упаковці тощо.

Справедливості вимагають волонтери Люботина SOS й від тих, кому надають допомогу. Стежать за тим, щоб у списках не було «мисливців» за «гуманітаркою». Таких людей волонтери вираховують завдяки фотографіям та негласно відстороняють на деякий час від отримання чергової партії гумдопомоги. Тим паче, що продуктові набори від Люботина SOS чітко розраховані під потреби однієї людини: пакет на тиждень, а продовольча коробка на місяць.

– Ми першими в місті співпрацювали з World Central Kitchen та мережею ресторанів «Мафія», які надавали гарячі обіди, потім охолоджені обіди. Згодом зрозуміли, що такі обіди не треба давати всім бажаючим, а тільки тим, хто не може самостійно приготувати, – зазначає керівник волонтерського центру допомоги. 

До речі, калорійність продуктових наборів розраховують науковці з Харківського університету харчових технологій, які співпрацюють з Люботин SOS. 

– У вересні разом з БФ АДРА міняємо раціон продуктових наборів. Буде більше білків, тобто м’яса, рис замінимо на гречку. Такі рекомендації ми надаємо й іншим благодійним фондам, з якими співпрацюємо, – говорить Олександр Золотарьов. 

На першому місці – діти та військові

Дітьми у волонтерському центрі опікуються окремо. І це не тільки їжа, ласощі або необхідне напередодні 1 вересня канцелярське приладдя. У Люботин SOS намагаються зробити так, щоб діти якнайменше відчували жахи війни.

Здавалося б, дрібничка – яскравий рюкзачок із солодощами, але для дитини це – подія. Футбольний турнір, організований волонтерами для дітлахів, став справжнім святом спорту.

А чого тільки варті фестивалі допомоги «Польова каша» та «Веселі атракціони» («Весела гірка»), які пройшли у віддалених районах Люботинської громади. Заходи допомогли налагодити дозвілля та спілкування для дітей і для дорослих. 

До Дня Незалежності волонтери організували конкурс малюнка. Усім учасникам вручили подарунки та призи. А малюнки віддали на передову – бійцям. І це вже не про допомогу, це вже – про виховання… 

Розчулені матусі дітей пишуть добрі слова волонтерам: «Ви приносите в їхні життя радість, дітям це зараз дуже необхідно. Особливо тим дітям, яким довелося покинути свої домівки та друзів. Їм зараз дуже важко, а завдяки таким небайдужим людям, як ви, вони почувають себе вдома!».

Про ЗСУ годі й говорити. Бронежилети, перев’язочний матеріал, турнікети, продукти харчування – все це буденні справи волонтерів Люботин SOS.

Допомагають і пораненим бійцям, привозять усе необхідне – від їжі до капців та трусів, які волонтерки шиють власноруч. А зараз готують для бійців бездимні пічки, «буржуйки», газові пальники, теплі речі тощо. 

Борщ із секретом та бабусині сльози

Віталій Палагута та три керівниці пунктів видачі Люботин SOS (Вікторія, Наталія, Ганна) опікуються Манченками та ще десятьма населеними пунктами в окрузі. До Люботин SOS Віталій приєднався в коронавірусні часи, тому що знав та поважав Олександра Золотарьова. Говорить, було чітке усвідомлення того, що треба не чекати чогось від влади, а діяти самим. 

– Зараз я працюю за двома напрямами. Зокрема, адресна доставка продовольчих наборів по селах. Чому ми так вирішили? Вони важкі – мінімум 10 кг, частіше 17–22, якщо на родину. А в нас тут багато пенсіонерів, вони це не дотягнуть самі від складу. От і возимо. Буває, що не тільки під хату, а й в хату заносимо, – розповідає Віталій. – Іноді такі історії трапляються – начебто і прості, але чіпають до глибини душі. Привіз якось я одній 92-літній бабусі пакунок – великий, важкий. Заніс у хату, а вона питає: «Від кого? Від держави?». Кажу: «Ні, від волонтерів». Старенька тоді: «А скільки я вам винна?». Коли почула, що це безкоштовно, почала плакати. Уявляєте, 92-річна людина стоїть та плаче… Ну і у мене теж сльози на очах…

Другим напрямом діяльності Віталія є доставка гарячої їжі. 

– У мене кафе є – «Культура смаку». Збираємо заявки на харчування, потім готуємо та розвозимо. Кожен день 142 людини годуємо. Хтось із своїми каструльками приходить. А самотнім людям сам наливаю і накладаю їжу в банки, – розповідає волонтер. 

Меню стараються робити простим, але поживним: перлова каша з телятиною та овочами, салат з буряка та часником, розсольник зі спаржею та огірками, рагу з яловичиною, плов з телятиною, квашена капуста. Але родзинкою Віталій вважає борщ «Байрактар» за власним рецептом, який має два особливі інгредієнти. Секрету з рецепта чоловік не робить і охоче ділиться з усіма бажаючими. 

– Нічого особливого немає, просто я додаю нут. Завдяки йому борщ стає поживнішим та має особливий смак. А ще – гострий перець стручками, – пояснює волонтер. 

Борщ «Байрактар» та інші страви Віталій возить і хлопцям з тероборони.

«Ми працюємо 24/7»

Водяне – район Люботина зі своїми проблемами та особливостями. Від Люботин SOS ним опікуються дві Світлани – Коваленко і Кучеренко. 

– Я спочатку волонтерила в ліцеї, який став центром допомоги для ВПО в перші тижні війни, – розповідає Світлана Кучеренко. – По суті, всю допомогу переселенці отримували саме там. Коли з Люботин SOS стали надходити продукти, з якими було спочатку дуже важко, приєдналася до цього волонтерського центру. 

Світлана говорить, що займатися тоді доводилося всим. І людей у школі годувати, і побутові питання вирішувати, і шукали переселенцям одяг та ковдри-подушки, і опікуватися матусями з маленькими дітками. 

У Люботинській громаді тільки офіційно зареєстровано 9000 переселенців, і усі вони так чи інакше потребують допомоги. 

– Багато з тих, хто реєструвався як ВПО через «Дію», й досі не отримали ніяких грошей. «Допомогу від президента» отримала в кращому випадку лише половина громади. Якщо у місцевих була хоч якась консервація, якісь запаси, то у переселенців – нічого. Якщо б не волонтери, не знаю, що б було, – зітхає Світлана Кучеренко. – А зараз ситуація загострилася ще тим, що місцеві жителі, які в основному працювали в Харкові, роботу втратили. Статусу ВПО в них немає, грошей немає, а діти є. Ось і виходить, що бабусі з пенсії годують дітей та онуків. Я зараз порушую питання, щоб допомагати якось таким родинам з дітьми – адже роботу знайти в Люботині неможливо.

У Водяному, частиною якого Світлана опікується, велика кількість матусь з маленькими діточками. Тому вона домовилася з власниками колишнього невеличкого магазину, які поїхали з Люботина, про використання їх приміщення як пункту видачі.

Там дві Світлани та Люба видають необхідні для діточок памперси, суміші та речі. 

– Люди можуть прийти і вибрати те, що їм потрібно. Але спочатку це треба дістати, завезти та бути там весь час, тому ми працюємо 24/7, – додає Світлана Кучеренко. 

Усі фото надані ВЦД Люботин SOS. Якщо ви можете допомогти волонтерам Люботина SOS, то ось координати: