Перетворює декоративний гарбуз на витвори мистецтва: історія ВПО з Куп'янська (фото)

Про це кореспондентці видання «Слобідський край» розповів сам Рафік Рустамов.

 За словами Рафіка Рустамова, він змалку знав, ким хоче бути.  У нього рано «проклюнувся» художній талант, успадкований від дядька по батьківській лінії. Вже у школі Рафік малював, майстрував різні поробки, оформлював стінгазети.  У старших класах він вважав себе художником. Навіть в армії знаходив можливість займатися улюбленою справою.

«Після строкової служби працював художником-оформлювачем на підприємствах Харкова і Куп'янська. Чверть століття віддав Куп’янському газовому господарству. Фарбував пожежні машини, робив написи на них, оформлював стенди, а паралельно, у вільний від роботи час, створював декоративні роботи та скульптури», – розповідає Рафік Рустамов.

На дозвіллі Рафік займався карбуванням, вітражами, працював зі шпоном – тонким зрізом натуральної деревини, який повністю зберігає природний малюнок і текстуру дерева. Йому цікаво було не просто виготовити річ, а підійти до її створення творчо.

«Коли я беруся за улюблену справу, то забуваю про все, буквально розчиняюсь у процесі», – зауважує майстер.  

 Від лагенарії – до сувеніра

Одне з його нинішніх захоплень — лагенарія, або декоративний гарбуз. Вперше він побачив, як майстер працює з нею приблизно десять років тому в соцмережх. Ідея зацікавила настільки, що Рафік вирішив спробувати сам.

«У Харкові винаймаю будинок. Квартира мені не підходить, бо потрібна земля, щоб вирощувати лагенарію. У мене кожен вільний шматочок площі засаджений нею. Для цієї рослини потрібен тривалий період вегетації — близько 200 днів, аби плід добре визрів і затвердів», – розповідає Рафік про своє творче захоплення.

Коли плоди достигнуть, їх потрібно добре висушити, очистити, а вже потім добре поміркувати, на що вони можуть перетворитися.

У руках Рафіка лагенарія стає настільною лампою, абажуром, підсвічником, декоративною посудиною. Отвори й візерунки він робить бормашиною, додає камінці, фарби, лак — усе залежить від задуму.

Роботи виходять оригінальними, не повторюють одна одну.  Деякі він продає, але більшість залишається у його майстерні.

«Виробів набралося уже на музей. Їх було б іще більше, але значна частина колекції залишилася в будинку у Куп'янську. Ще влітку минулого року, коли через вибухи обвалився дах, мені навіть вдалося найняти людей, щоб його полагодили. Не хотілося вірити, що все втрачено. Але внаслідок чергового влучання будинок вигорів повністю, а з ним – і мої роботи», – каже Рафік.

У спогадах чоловіка про рідний Куп'янськ знаходиться місце і для дачного будиночка, де він не тільки працював, а й вирощував рідкісні рослини. Дача теж залишилась тільки в пам'яті та на вцілілих фотографіях.  

 «Робота задає ритм»

У Харкові Рафік не лише продовжує створювати декоративні речі з природних матеріалів, а ще освоює гончарний круг. Працює з глиною, проводить майстер-класи для дітей і дорослих.

До його майстерні приходять люди, які хочуть не просто подивитися на готові роботи, а й спробувати щось зробити власноруч.

Тепер у майстерні поруч уживаються різні матеріали — висушені лагенарії, дерево, гіпс, глина. Рафік не відмовляється від старих технік, але й не боїться вчитися нового.

Гончарство для нього стало ще одним способом створювати щось із нуля. На майстер-класах він показує дітям, як безформний шматок глини поступово набуває форми.

Після того, як війна забрала звичний простір, майстер знову будує свій світ — тільки тепер не з цегли. Для самого Рафіка це дуже важливо.

 «Робота задає ритм і не дозволяє залишатися сам на сам із непотрібними думками», – говорить майстер.

Раніше ми писали, як вишивка стала психотерапією для харківської майстрині.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».