Дерево надії і книга пам’яті: у Кегичівці пройшла акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти Захисників

Як розповіла медіа «Слобідський край» одна з організаторок акції Тетяна Михайлюк, близько 80 учасників — матерів, дружин, батьків та небайдужих земляків — зібралися разом, щоб нагадати суспільству і світові: жоден Захисник не має бути забутим і кожен повинен повернутися додому.

Учасники акції/фото: Марія Калетинець

Паркова зона біля Будинку культури майоріла не лише державними стягами, а й бригадними прапорами та десятками портретів. З фотографій на присутніх дивилися молоді, усміхнені обличчя чоловіків, які ще вчора були частиною мирного життя громади. Учасники акції скандували: «Ми чекаємо!», «Повернись живим!».

«Акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти захисників у нашій громаді проходить вперше. Люди прийшли не тільки з болем, а й з величезною надією знайти своїх рідних. Деякі мами вперше наважилися публічно розповісти свої історії. Такі заходи потрібні, щоб родини відчували: вони не наодинці зі своїм горем», — каже пані Тетяна.

23 місяці невідомості

Ініціаторкою акції виступила Валентина Хутко. Її син, Олександр Хутко, зник безвісти 10 травня 2024 року за особливих обставин у селі Калинівка Бахмутського району. Відтоді життя жінки перетворилося на нескінченний календар очікування.

«Мій син — добрий, чуйний, завжди готовий прийти на допомогу, — ділиться пані Валентина. — Зараз у нашій громаді близько 80 родин, які мають таку ж біду. Ми вийшли, щоб нагадати всьому суспільству, якою ціною дається наша незалежність. А ще хочеться, щоб люди були людянішими та коректнішими до нас. Буває, що я пів ночі не сплю після почутого: «А що, твій Сашко знайшовся?». Потім довго збираюся з силами, щоб просто вийти межи люди. Хочеться, щоб оточуючі це розуміли».

Фото:Марія Калетинець

Пані Валентина також говорить про страх очікування: страх сказати зайве, щоб не нашкодити дитині в полоні; страх телефонного дзвінка з незнайомого номера; розпач, коли у списках на обмін знову немає твого прізвища.

Дерево надії та Книга-альбом

Учасники акції планують втілити у життя два унікальних проєкти, які стануть місцями сили для родин:

Дерево надії та сподівання. Це буде витончене коване дерево у громадському просторі. Рідні зможуть пов’язувати на його гілки стрічки з іменами захисників. Кожна стрічка — це молитва, знак того, що Героя пам'ятають і чекають вдома.

Книга-альбом світлин. Спеціальне видання зі знімками всіх зниклих та полонених бійців громади. Окрім збереження пам’яті, альбом матиме практичну мету: його показуватимуть звільненим із полону землякам. Можливо, хтось із них упізнає обличчя побратима та зможе повідомити бодай якусь звістку стурбованим родичам.

Нагадаємо, напередодні нового року, 26 грудня, в Сахновщині відбулася мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти військовослужбовців.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».