Громада забита під зав’язку: як у Біляївській ТГ вирішують проблеми з житлом

У Біляївську територіальну громаду через повномасштабне вторгнення росії в Україну пе­реїхало багато вимушено переміщених осіб. Якщо до 24 лютого в ТГ проживало близько п’яти тисяч людей, наразі населення зросло більш ніж на третину. Про це «Слобідському краю» розповів Біляївський сільський голова Олександр Різник.

– Станом на 20 травня в громаді зареєстровано 1400 внутрішньо переміщених осіб, плюс є ще чимало незареєстрованих. Загалом близько двох тисяч переселенців наразі проживають у нашій ТГ. В основному до нас приїжджають жителі Харкова та Балаклійської громади. Ми брали участь в ева­куації людей з Ізюма – надавали автобуси, людей. Утім у своїй більшості люди у нас не зупиняються, а прямують у сторону Лозової та Дніпра. Загалом, багатьом людям ближче місто. Вони приїжджають до Біляївської ТГ, дивляться, що умови сільські, і їдуть далі, – зазначає Олександр Різник.

За його словами, в громаді є так звані перевалочні пункти, де люди можуть зупинитися і подивитися на навколишню обстановку. Такі місця обладнали у двох школах – у селищі Бі­ляївка і селі Червоному. Там є все необхідне – душ, холодильник, пральна машина, дають їжу. Це на кшталт гуртожитку, там можна жити постійно, втім не всім такі умови подобаються. Люди живуть деякий час, а потім переїжджають у місце, яке для них є кращим. Проживання і харчування в цих закладах безкоштовні.

– У цих школах, кожна з яких готова прийняти до 50 людей, велика плинність переселенців. Хтось приїжджає, хтось їде. Наразі там проживає близько 15 людей. У нас також підготовлена школа в Миронівці. Вона ще не задіяна, втім, якщо така потреба виникне, ми там теж можемо розселяти людей. Траплялися такі випадки, що переселенці приїжджали буквально в одних тапочках. Ми їм давали одяг, селили в ці школи, а потім вони шукали кращі умови – поближче до міста чи місто, або десь окремий будинок у нас, – каже очільник громади.

Читайте також: Як у Роганській громаді вдалося уникнути гуманітарної катастрофи. Фото

Будинок за однієї умови

У питанні пошуку житла для ВПО Біляївська сільська рада провела велику роботу, аби якомога більше бажаючих отримали дах над головою.

– Ми розселяємо людей у будинки, що покинуті чи в яких уже давно не проживають. Зв’язувалися з господарями, які давали добро на заселення туди людей. Дуже тісно тримаємо зв’язок зі старостами. Оглядали всі ці будинки і підключали до потрібних комунікацій. За потреби забезпечували нових господарів  дровами, меблями та іншими необхідними речами, – зазначає Олександр Різник. – Наразі можу сказати, що громада забита під зав’язку, вільних будинків практично не залишилося. Ось нещодавно хтось виїхав з Червоного, водночас у будинки в селі Дмитрівка заїхали з Ізюма дві родини по чотири людини. Плюс є місцеві, які самі пропонують переселенцям житло.

За словами керівника Біляївської громади, доволі часто трапляються такі випадки, що людям запропоновані будинки не підходять з різних причин.

– Бувало телефонують люди з Харкова і кажуть, нам треба житло, але в нас є собаки, в одній родині їх відразу аж 18 було. Був випадок, що родині потрібен був будинок з великим парканом, оскільки мали п’ять величезних собак. Ми три дні шукали, підібрали, але їм не сподобалося. Здебільшого люди з міста намагаються знайти житло з умовами. Починаємо говорити про умови, які можемо запропонувати, – вода колодязна, піч на дровах, дрова завеземо, заїжджайте, але люди відмовляються, – ділиться очільник Біляївської громади.

У цих покинутих будинках люди живуть безкоштовно. Навіть більше, Олександр Різник жодного разу не чув, щоб хтось у громаді винаймав житло за гроші.

– Ми розселяємо людей у покинуті будинки, звісно, на безоплатній основі. Втім є одна умова: якщо хтось заселяється, то прибудинкова територія повинна бути прибраною, – пояснює Олександр Різник.

Біляївський сільський голова каже, що багато людей з розумінням поставилися до такої умови.

– Приїжджаєш і просто приємно дивитися на прибудинкову територію – все прибрано, все доглянуто, – ділиться Олександр Різник. – Ми взагалі намагаємося долучати ВПО до життя громади. Наприклад, староста Закутнівського округу Людмила Дрозд змогла залучити переселенців до громадських робіт, а саме на толоку – прибрали стадіон, посадили дерева тощо.

Читайте також: Як Коломацька громада справляється з напливом переселенців

Допомога від місцевих

Велику увагу в громаді приділяють і роздачі гуманітарної допомоги. Наразі завершили роздавати «Пакет кожному громадянину» в рамках президентської програми, втім сільська рада вже надала документи, аби ця допомога знову прийшла в ТГ.

– Та гуманітарна допомога, що централізовано йде від держави, заходить у сільраду, потім розподіляється по старостинських округах, а вони вже видають на місці. Нещодавно отримували допомогу від Червоного Хреста. Це набори для дітей від 0 до 3 років – памперси, харчування тощо, – зазначає Біляївський сільський голова.

Він розповів, які йдуть справи в громаді з волонтерським рухом.

– У селі такого менше, ніж у місті, там молодіжні організації і там це веселіше відбувається. У нас населення більше старшого віку. Хоча, звісно, є хлопці, які самі привозили памперси, медикаменти тощо із заходу України, з Харкова. Ми розподіляли «гуманітарку» між старостатами, а ті вже  роздавали її людям на місцях. Долучаються до допомоги і сільгоспвиробники, які надають потрібне – крупи чи щось ще. Крім цього, по старостатах кидали клич, аби зібрати одяг для переселенців, люди приносили, ставилися до цього з розумінням, – каже Олександр Різник.

Читайте також: Проблеми з житлом, готівкою і пальним: як в умовах війни живе Сахновщинська громада

Що з пальним у громаді

Біляївський сільський голова поділився найголовнішими проб­лемами в громаді на сьогодні. Одна з них – це вода.

– Вода завжди була проблемною, на водопроводах є старі, зношені ділянки. Через те, що зросла кількість людей, відповідно збільшилося і навантаження. І внаслідок цього почастішали аварії, які усуваються складно. Втім з цим викликом справляємося, і вода у людей є постійно, – зауважує Олександр Різник.

Наразі найгостріша проблема в громаді, мабуть, як і в усій Україні, це пальне.

– Так, зараз справи з пальним погані. Ми ж його закуповуємо за контрактом  – укладаємо договір, платимо гроші і отримуємо талони, за які заправляємось. Ось зараз робимо все можливе, аби укласти контракт з «Укранафтою», втім є певні проблеми. Для нас це найболючіше питання, інакше – будуть великі проблеми, оскільки нам треба забезпечити роботу відділу ЖКГ, ФАПів, амбулаторій. От дивіться, зараз пішов покіс трави. В день на це треба від 50 до 100 літрів бензину на кожну сільраду, це тільки на бензокосарку. А ще є вивіз сміття, трактор, інші машини тощо, – розповідає Олександр Різник. 

Для жителів громади бензин продається. На теренах ТГ є одна заправка, ажіотаж великий – з ранку до вечора черга з 50 машин. І заправити можна максимум 30 літрів.

Переселенці їдуть, місцеві повертаються

Загалом у громаді обстановка спокійна. Трохи люди запанікували, коли наприкінці квітня дві ракети влучили в районі села Петрівка. Це був перший і єдиний обстріл. Ці ракети впали не в селі, а за населеним пунктом. Одна ракета влучила у фермерське господарство – були матеріальні збитки. На щастя, постраждалих немає. Після цього випадку одна з родин переселенців навіть поїхала з громади, мовляв, тікали свого часу від вибухів, і тут знову це.

– Села об’їжджаємо щодня, ситуація керована, наближена до мирного часу. Продукти в магазинах є, пенсії виплачуємо, в середині квітня запустили маршрут Миронівка – Ржавчик – Первомайський. Якщо ситуація стабілізується, будемо відкривати ще один маршрут – до Дмитрівки, – каже Олександр Різник. – Наразі переселенців стало менше. Ті, хто з Харкова, потроху їдуть назад. Навіть вже й місцеві повертаються. Бачили родини, які приїхали з Польщі. Цікавилися в нас, чи є робота. Керівництво громади на місці, всі відділи працюють. Робимо все, щоб і нашим мешканцям, і переселенцям було зручно і комфортно жити в Біляївській громаді.