З Австралії – на фронт: історія бійця з харківської бригади 

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у пресслужбі 92-ї ОШБр.

Максим родом з Харківської області, але вже більш ніж двадцять років він жив в Австралії та працював там медиком. Узимку 2022 року вирішив відвідати рідних, яких давно не бачив. Проте вранці 24 лютого він прокинувся від звуків вибухів, а через три дні записався добровольцем до лав ЗСУ.

Зараз чоловік – фельдшер штурмового батальйону 92-ї ОШБр. Він евакуює побратимів з поля бою.

– Попри обстріли та страх, ми все одно їдемо за своїми, адже вони повинні знати, що їх заберуть, що за ними обов’язково приїдуть, що їх будуть рятувати. Найскладніше для мене вирішувати, кому саме в першу чергу надавати допомогу, коли є кілька поранених. Радий, що всі, кого мені довелось вивозити, живі, – говорить медик.

В Україні Максим знайшов своє кохання.

– Наші дівчата – найкращі у світі, вони душевні. Тепер я захищаю не лише родину, але й її. Це ж моя земля і мої найрідніші люди. Після війни мрію залишитись на Батьківщині та розвивати свою країну, – каже чоловік. 

Раніше ми писали про Юрія та Лідію, які з моменту одруження завжди разом – як у мирний час, так і під час війни. Наразі вони захищають Україну в лавах 3-ї окремої танкової Залізної бригади. 24 лютого чоловік був у відрядженні у Харківській області. Саме він повідомив дружині про потужні обстріли та початок повномасштабної війни.

Раніше ми писали про Юрія та Лідію, які з моменту одруження завжди разом – як у мирний час, так і під час війни. Наразі вони захищають Україну в лавах 3-ї окремої танкової Залізної бригади. 24 лютого чоловік був у відрядженні у Харківській області. Саме він повідомив дружині про потужні обстріли та початок повномасштабної війни.

А також про Володимира на псевдо «Фізрук» – військовослужбовця Лозівського окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сил ТрО. До повномасштабного вторгнення він працював у середній школі вчителем з фізичної культури. Проте події майже дворічної давнини змусили покинути улюблену справу та взяти до рук зброю.

Та про Сергія – військовослужбовця прикордонної бригади «Сталевий кордон». До повномасштабного вторгнення працював у будівельній компанії, мав спокійне життя і щасливу родину. Та 24 лютого 2022 року для майбутнього прикордонника все змінилося, як і для кожного українця.