«Харків став другим домом»: як війна змінила життя мешканця Краматорська, який захищає Україну

Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ, передає Слобдіський край.

До початку повномасштабного вторгнення чоловік намагався жити звичайним життям. У 2014 році, коли на Донбасі з’явилися російські військові та бойовики, він працював промисловим альпіністом.

«У 2014 році на Донбас прийшла війна. Тоді з’явилися так звані «зелені чоловічки». Насправді їх було не так багато, як зараз дехто намагається розказати. І місцеве населення їх не підтримувало», — згадує військовий.

У 2015 році Кот залишив Краматорськ і переїхав до Харкова. Каже, що рішення залишити рідний дім було складним, однак потрібно було продовжувати жити.

«Дуже важко залишати свій дім. Особливо, коли не знаєш, чи повернешся колись назад. Але треба було рухатися далі, будувати життя, працювати», — розповів боєць.

У Харкові він облаштувався, працював та кілька років жив цивільним життям. До 2022 року чоловік таксував, а згодом влаштувався на м’ясокомбінат.

«До 2022 року таксував, працював, жив як усі. Потім влаштувався на м’ясокомбінат. Здавалося, що життя налагодилося», — говорить Кот.

Однак 24 лютого 2022 року все змінилося. Того дня він, як і зазвичай, приїхав на роботу.

«Чесно кажучи, я думав, що все буде десь там, біля Краматорська. Що бойові дії знову залишаться локальними. Виявилося зовсім не так», — пригадує військовий.

Невдовзі чоловік долучився до лав 5-ї Слобожанської бригади «Скіф». Першим серйозним випробуванням для нього стала служба у районі Серебрянського лісництва — одного з найнапруженіших напрямків бойових дій.

Спочатку Кот служив стрільцем, а згодом став командиром відділення. За його словами, у війську важливі не лише звання та посади, а передусім довіра побратимів.

«На війні на звання особливо не дивляться. Тут головне інше — чи підуть за тобою люди. Якщо довіряють, якщо знають, що ти не залишиш їх у складній ситуації, тоді ти справжній командир, незалежно від погонів», — зазначає боєць.

Серебрянське лісництво Кот згадує як місце постійної небезпеки, важких боїв та виснаження. Саме там він отримав поранення.

«Стояли тоді на позиціях. Було дуже гаряче. Під час одного з боїв отримав поранення», — розповідає військовий.

Особливо складним для підрозділу став початок лютого.

«Першого лютого ми відступали. Це було непросте рішення, але стратегія командування полягала в тому, щоб зберегти особовий склад і втримати загальну лінію оборони. На війні іноді важливіше відійти і повернутися, ніж залишитися будь-якою ціною», — пояснює Кот.

Одним із найнебезпечніших моментів у його бойовому досвіді стало пряме зіткнення із противником.

«У Серебрянському лісництві був момент, коли до ворога було приблизно п’ятнадцять метрів. Це вже не просто бій — це фактично пряме зіткнення. У такі секунди працюють лише навички, досвід і холодний розум», — згадує боєць.

Після виконання завдань на сході підрозділ долучився до оборони Харківщини. Військові облаштовували позиції, укріплення та виконували завдання для захисту міста.

«Ми облаштовували позиції, укріплення, виконували всі необхідні завдання для захисту міста. Харків тоді жив під постійною загрозою обстрілів, але люди не втрачали сили духу», — розповідає Кот.

Нині військовослужбовець виконує завдання з охорони важливого державного об’єкта.

«Зараз ми забезпечуємо безпеку стратегічно важливих об’єктів. Це теж частина оборони країни», — зазначає він.

За роки життя у Харкові місто стало для Кота особливим.

«Харків мені дуже припав до серця. Тут я прожив багато років, тут друзі, знайомі, тут моє життя. Краматорськ назавжди залишиться рідним містом, але Харків став другим домом», — говорить військовий 5-ї Слобожанської бригади «Скіф».

Нагадаємо, що ми писали про розвідника 4-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади з позивним «Школьнік», який з початку 2024 року виконує бойові завдання на передовій. Головна робота бійця — виявляти позиції противника та передавати координати операторам ударних дронів.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».