«У нас усе більш прогресивно, нам є з чим порівнювати»: історія бійця Харківської ТрО

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

– Перші три тижні в Харкові ми допомагали людям, охороняли перехрестя стратегічні на в’їзді, а потім уже почалися більш військові дії. Перший досвід зіткнення з ворогом був у селі Вільхівка. Ми там мали проводити зачистку й закріпитися, але у ворога були переважаючі сили та артилерійська підготовка, а в нас досвіду як такого не було. Тому довелося відходити. Ми відійшли до попередніх рубежів, там стояла Національна гвардія. Прийшли трохи до тями й поїхали на наступне завдання, – згадує боєць.

Далі було чимало населених пунктів області та Харківський наступ, проте найважчі бої, каже військовий, були в Бахмуті та на його околицях.

– Усе, що в них у наявності з військової промисловості, було використано. Ми приїхали ввечері, темно вже було, вранці я вийшов у двір – там будинки багатоповерхові, то за ніч там усе розбили. Від п’ятиповерхового будинку залишилися три поверхи, два верхні знесло геть повністю. А вікна, меблі, двері, автівки, дерева, стовпи – оце все перемелено з асфальтом, усюди воронки. Все перетворилося на непрохідну територію, – розповідає чоловік.

Боєць пояснює, що найнебезпечніше – це не авіаудари та артобстріли, а міни, якими при відступі росіяни буквально засипали українські землі.

– Нам довелося йти у вересні на Харківщині по деокупованих територіях, що були заміновані. Неприємне відчуття. Бо ти розумієш, що мін дуже багато, і вони без самоліквідації, тобто ворог дуже цинічно все це використовує. Наприклад, можуть засипати не перед позицією, а за нею, щоб неможливо було вийти потім звідти, – каже військовий.

Чоловік упевнений, що після війни Україна зможе стати успішною країною.

– Я був дуже вражений, що в нас стільки людей у перші дні пішли воювати. Це патріоти своєї землі. У нас діти змалечку знають гімн, знають, що таке прапор, розуміють, що таке держава. Росіяни теж навчають своїх дітей, але на свій лад, у них там свій «руській мір». А в нас усе більш прогресивно, тим більше останні роки в багатьох, особливо в молоді, була можливість побувати в Європі та інших країнах. Вони побачили, як там живуть люди, і тепер розуміють, чого хочуть у майбутньому. Їм є з чим порівнювати, – зазначає Олександр.

Раніше ми писали про 23-річного Еріка з позивним «Хохол» – військовослужбовця Куп’янського окремого батальйону Харківської окремої бригади сил ТрО. До повномасштабного вторгнення чоловік займався СММ і рекламою та не вірив, що у XXI столітті можлива війна.

А також про мінометника 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан» Нацгвардії Сергія, який пішов захищати Україну ще 2015-го у складі «Правого сектора». Після співбесіди з командиром батальйону його поставили в мінометну батарею. Тоді чоловік брав участь у боях під Авдіївкою та Донецьком.

А також про Сергія з позивним «Грей», який служить у Харківському окремому батальйоні територіальної оборони. У перші дні війни чоловік побачив біля свого дому «Гради», які били по колонах окупантів. Тоді він вивіз дружину та п’ятирічного сина в безпечне місце, а сам одразу став до лав ЗСУ.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.