Боєць із Харківщини дивом вижив після пострілу снайпера — кулі пробили пляшки з водою

Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 113 окремої бригади Сил територіальної оборони, передає Слобідський край.

Микола з позивним «Заєць» родом із Богодухівського району. Нині він служить у 1 батальйоні безпілотних систем 113 окремої бригади територіальної оборони.

До повномасштабного вторгнення рф чоловік працював майстром на агропідприємстві, мав звичайну роботу та плани на майбутнє. Його родина — мати, сестра і молодший брат. До речі, брат також зараз служить у війську.

4 березня 2022 року Микола добровільно прийшов до армії. Каже, що не зміг залишитися осторонь, коли окупанти напали на Україну. Спочатку він нічого не сказав родині. Лише коли вже зібрав речі, повідомив близьким про своє рішення. Жінки хвилювалися і були проти, але батько підтримав. Він завжди пишався своїми синами та зберігав їхні нагороди як найбільшу сімейну цінність.

Перший бій Микола прийняв у 2022 році під Рубіжним — саме у свій день народження. Тоді по їхніх позиціях працював російський танк.

Разом із побратимом він перебігав між зруйнованими будинками покинутого села. Один із танкових снарядів пролетів буквально за кілька метрів між ними. Саме тоді військовий вперше відчув, наскільки тонкою може бути межа між життям і смертю.

За час служби разом із батальйоном він пройшов складний бойовий шлях. Втрачав побратимів і не раз опинявся під ворожим вогнем.

Одного разу, коли Микола разом із бійцями виходив на позицію, їм потрібно було перебігти відкриту ділянку між посадками. Пізніше стало відомо, що там працював снайпер. Під час перебіжки військовий відчув сильний поштовх — кулі пробили його рюкзак. Він упав у невелику ложбинку і відчув, як по спині тече щось мокре.

«Першою думкою було найгірше», — згадує боєць.

Та коли він зняв рюкзак, побачив, що кулі пробили пластикові пляшки з водою. На позицію він зайшов без води, але живим.

Сьогодні Микола — командир взводу НРК. Він керує підрозділом, який працює з сучасними роботизованими системами. 

«Безпілотні та роботизовані системи — це майбутнє. Не тільки на війні. Людина — надзвичайно цінний ресурс. Воєнні завдання повинні виконувати машини, а люди мають займатися тим, що жоден робот ніколи не зможе зробити», — переконаний військовий.

Раніше ми розповідали про прикордонника Петра Бабко на позивний Хатаб, який до війни працював агрономом, а сьогодні виконує бойові завдання на передовій. Один із мінометних снарядів під час обстрілу впав лише за кілька метрів від нього.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».