Медицина на прифронтових територіях, робота «екстренки» та амбітні проєкти: що відбувається у сфері охорони здоров’я на Харківщині

Реабілітаційна система 

– Які на сьогодні головні виклики у галузі охорони здоров’я у Харківській області?

– Про виклики, як на мене, ми говорили на початку повномасштабного вторгнення та у перші роки війни. Зараз, на четвертий рік війни, я б сказала, що це вже не виклики, а набутий досвід. Спираючись на нього, ми продовжуємо робити все для того, щоб навіть у такі складні часи для нашої країни і для нашої області, яка є прифронтовою, якість надання медичної допомоги залишалася гідною. Щоб ми розвивалися в ногу з часом і щоб наше населення продовжувало отримувати саме якісну медичну допомогу. 

Це ми в перші дні війни говорили про гуманітарну допомогу, як доставити ліки, особливо до окупованих регіонів, як оснастити лікарні генераторами та усім необхідним. Зараз ми вже це все розуміємо, і знаємо пріоритетні напрямки, за якими рухаємося. На сьогодні це насамперед забезпечення медзакладів автономними джерелами енергопостачання, теплопостачання, водопостачання. Ми над цим працювали, і всі заклади мережі, що входять у опорні заклади госпітального округу, зараз мають повну автономність.

Якщо говорити про виклики, то зараз це нестача кадрів, необхідність побудови укриттів в усіх закладах, відсутність світла та зв’язку у прифронтових регіонах, потреба у подальшому розвитку системи реабілітації, у обладнанні, зокрема мобільних апаратах УЗД, лапароскопічних стійках.

– Яка зараз ситуація із системою реабілітації на Харківщині? 

– В Україні попит на такі послуги зростає, і ми розуміємо, що ще довгі роки після війни ці послуги для населення будуть дуже важливі та необхідні. Тому розбудовуємо реабілітаційну систему, це державна програма, завдання Міністерства охорони здоров'я України. Також один із пріоритетних напрямків – підтримка ментального здоров'я, і ми у взаємодії з Фундацією першої леді Олени Зеленської розбудовуємо центри ментального здоров'я в закладах Харківської області. Наш регіон має найбільшу їх кількість по закладах охорони здоров'я в галузевій мережі взагалі.

Також працюємо над тим, щоб наші ветерани, ветеранки, захисники і захисниці мали гідні послуги і пільгові умови. Усі медичні послуги для населення надаються згідно з програмою медичних гарантій, але для ветеранів і ветеранок, для учасників бойових дій є більш розширені пакети. Наприклад, 45 закладів охорони здоров'я Харківської області долучилися до експериментального проєкту щодо розширених послуг на рівні первинної медичної допомоги.

Також державою впроваджений пакет зуболікування і зубопротезування для захисників і захисниць. Знову ж таки, Харківщина є лідером за кількістю закладів охорони здоров'я, що надають нашим захисникам і захисницям таку безоплатну послугу. При цьому ми розуміємо, що медичну допомогу треба надавати в безпечних умовах, тож триває розбудова безпечних середовищ у закладах охорони здоров'я.

– Скільки закладів охорони здоров’я на Харківщині мають захисні споруди? Скільки їх планують побудувати, обладнати на наступний рік?

– Загалом по галузевій мережі Харківської області зареєстровано 176 закладів охорони здоров’я різних рівнів підпорядкування. 109 укриттів придатні, з них найпростіших – 92, протирадіаційних – 14, і просто сховищ – 3. Тобто в принципі укриттів достатньо. Якщо медзаклади не мають власних укриттів, то використовують захисні споруди громади. Також минулого року Міністерством охорони здоров'я була профінансована субвенція на розбудову п'яти укриттів. 

36 тисяч викликів на місяць

– Скільки на Харківщині пошкоджено або зруйновано закладів охорони здоров’я?

– З початку повномасштабного вторгнення в нас було зруйновано 476 об'єктів у 137 медичних закладах, 50 – зруйновані повністю. Це один із викликів, і ми продовжуємо відновлювати пошкоджені об'єкти закладів охорони здоров'я. На сьогодні вже повністю відновлено 125 об'єктів, 91 – відновлено частково, 10 – у процесі відновлення.

Дуже багато було пошкоджено амбулаторій у деокупованих та прифронтових населених пунктах. За підтримки Міністерства охорони здоров'я і Всесвітньої організації охорони здоров'я було встановлено 17 модульних амбулаторій у Харківській області. Пошкоджене обладнання нам допомагають відновити донорські організації, міжнародні партнери, благодійні фонди. Уряд дуже допомагає, Міністерство охорони здоров'я, місцеві бюджети. Намагаємося забезпечити нове сучасне обладнання. Звісно, ми говоримо про населені пункти, де можливо надавати медичну допомогу.

– У Харкові зараз працює Куп’янський медичний центр. Чи будуть відкривати подібні заклади для мешканців інших громад? Як взагалі допомагають ВПО з медициною?

– У нас були релоковані Вовчанська лікарня у місто Чугуїв та Куп’янська – у Харків. Згідно з деклараціями, у Харкові зареєстровано понад 8 тисяч куп’янчан, тому було ухвалено рішення, що лікарня базуватиметься у Харкові. Зараз у медзакладі працює 10 сімейних лікарів та 14 вузькопрофільних фахівців. Обладнання, яке було можливо, вивезли з Куп’янська.

Що стосується мешканців інших громад, які виїхали та оселилися у Харкові, то у нас достатня кількість лікарень по місту Харкову. Мешканці будь-якої громади мають можливість отримати медичну допомогу у закладах охорони здоров'я за програмою медичних гарантій. Якщо немає декларації з лікарем, то її дуже просто укласти, тоді буде електронне направлення – і жодних проблем не виникає.

Тож загалом потреби відкривати медзаклади для інших громад наразі немає. Але тут більше вирішує місцева влада, чи потрібно їм це. Якщо, наприклад, вони бачать, що всі лікарі базуються в одному населеному пункті, то, можливо, і є сенс.

– Як працюють медзаклади на прифронтових та прикордонних територіях? Як там працює екстрена медична допомога?

– Зараз по області налічуються 204 бригади екстреної медичної допомоги, включаючи медицину катастроф. У нас 79 місць її дислокації по всьому регіону. З січня по жовтень цього року екстрена медична допомога прийняла понад 355 тисяч викликів. Це говорить про те, що навантаження великі, вони цілодобово працюють. Загалом «екстренка» обслуговує приблизно 36 тисяч викликів на місяць. Госпіталізовано за цей період було приблизно 177 тисяч людей.

Наразі найскладніший напрямок – це, звісно, селище Борова і місто Куп'янськ. Бригади туди виїжджають, обслуговують виклики попри все, ризикуючи і собою, і своїм життям. Окупанти постійно обстрілюють їхні автівки, але вони все одно виїжджають. А ось якщо ми говоримо про зовсім наближені до зони бойових дій населені пункти, то там бойові медики вивозять пацієнтів, поранених, постраждалих до найближчих лікарень. Тобто наша «екстренка» працює 24/7, і вони постійно ризикують своїм життям.

Якщо ми говоримо про медичні заклади у Куп'янському районі, то там лікарня тільки у Шевченківській громаді працює. З Борівської громади лікарню нещодавно релокували до Ізюма. Місцева влада, начальник військової адміністрації, департамент охорони здоров'я ХОВА відпрацювали це питання.

– Скільки мешканців області загинуло та отримало поранення за період повномасштабної війни?

– Станом на листопад 2025 року на Харківщині загинуло 99 дітей, 604 – отримали поранення. Загинуло 2859 дорослих людей, 6615 – постраждали.

Підтримка медпрацівників

– Яка ситуація з кадрами екстреної медичної допомоги?

– Загалом у нас з кадрами проблема, однак навчаємося, перекваліфікуємося. Це ті виклики, що стояли перед нами на початку повномасштабних бойових дій, але наразі, якщо можна так сказати, ми адаптувалися. Тісно співпрацюємо  з Харківським національним медичним університетом. Тож зараз не можна сказати, що є брак фахівців в екстреній медичній допомозі.

Була урядова програма, згідно з якою усі водії швидкої допомоги мали отримати кваліфікацію «екстрений медичний технік», щоб також надавати першу фельдшерську допомогу і допомагати фахівцям екстреної медичної допомоги. Крім того, зросли коефіцієнти для тих, хто надає екстрену медичну допомогу у населених пунктах, розташованих у зонах бойових дій. Раніше вони становили 1,1 для територій можливих бойових дій та 1,26 – для активних бойових дій, відтепер ці коефіцієнти збільшені до 1,48 та 6,1 відповідно.

– Яка загалом ситуація з кадрами у сфері медицини?

– Заклади первинної медичної допомоги, що працюють у громадах з низькою щільністю населення, наприклад, сільські чи віддалені райони, отримують додаткове фінансування – встановлено коригувальний коефіцієнт 1,2 до базової капітаційної ставки. Тобто за кожну людину, яка уклала декларацію із сімейним лікарем, такі медзаклади «первинки» отримують від НСЗУ на 20 % більше коштів. 

Лікарі та медичні працівники, які нещодавно долучилися до комунальних медзакладів сільських населених пунктів на пріоритетні вакансії, можуть отримати службове житло на час роботи. Лікарі, які завершили підготовку в інтернатурі й працюватимуть у сільській місцевості та на прифронтових територіях, можуть отримати від держави одноразову виплату у розмірі 200 тисяч гривень. Також є місцеві та державні програми підтримки молодих фахівців у таких громадах щодо придбання житла.

Що стосується кадрів загалом, то молоді фахівці залишаються, але потрібно враховувати ситуацію повністю. Наведу приклад – Ізюмська лікарня Піщанської Богоматері, яку ми наразі також намагаємося відновити завдяки підтримці Фундації Олени Зеленської, донорських коштів. Там відкрито сучасне реабілітаційне відділення, є гарне обладнання, але контракту з Національною службою здоров'я України вони отримати не можуть, бо не вистачає фахівців. Такі реалії – не всі хочуть їхати працювати у прифронтові населені пункти. 

– В області зараз проходить скорочення кількості медзакладів?

– У нас немає скорочення, є оптимізація і реорганізація. Тобто заклади ми не скорочуємо, а просто проводимо оптимізацію. Наприклад, наразі триває об'єднання обласної психлікарні з обласною наркологічною лікарнею. Це робиться для того, щоб заклади наповнювалися кадрами, більше відповідали вимогам за кількістю пакетів і були більш потужними й спроможними.

– Розкажіть про підземну лікарню «Ковчег».

– Це амбітний проєкт, унікальний не тільки для України, а й для Європи, бо не має аналогів. Тут йдеться не про укриття, а саме про лікарню. Це буде двоповерхова підземна споруда подвійного призначення. Тобто і в мирний час вона буде працювати, як лікарня, і в реаліях сьогодення теж. Її будують на базі обласної клінічної лікарні. Це надкластерний, надпотужній опорний заклад охорони здоров'я у Харківській області. Коли йдуть масовані обстріли, люди з усієї області потрапляють саме туди. Бувало, коли після масованих атак за одну добу близько ста постраждалих туди доставляли.

Лікарня буде площею приблизно 15 тисяч квадратних метрів. Всі її корпуси будуть поєднані між собою. Одночасно там зможуть перебувати дві тисячі людей, це багато. У мирний час це буде дублююча лікарня. Фінансується все державою, плануємо за два роки закінчити роботи, але про строки говорити зарано, бо це все ж таки підземне будівництво.

Проєкт великий, розбитий на черги будівництва. Зараз йде перша, пускова черга, готується тендерна процедура для того, щоб вийти на основне будівництво. На 2025 рік спрямували 80 мільйонів гривень для будівництва «Ковчега».

– Яка ситуація зараз із обласною дитячою лікарнею?

– Там реалізується багато проєктів, продовжуються роботи з енергоефективної термомодернізації. Зараз триває розбудова приймально-діагностичного відділення. Хочемо зробити приблизно так, як зробили в обласній клінічній лікарні для дорослих. Там нещодавно закінчили два величезних проекти: 80 % – кошти Європейського інвестиційного банку, 20 % – кошти обласного бюджету. Там обладнали дуже гарне приймально-діагностичне відділення, що відповідає усім сучасним нормам і вимогам. 

Такі відділення мають бути в кожній лікарні. Йдеться не про гарну картинку, а про те, щоб зібрати разом усі необхідні діагностичні відділення плюс відділення екстреної медичної допомоги. Щоб пацієнт у одному місці пройшов всі етапи, а не бігав по всій лікарні, і його не возили кудись на діагностику, а потім вже його направили у відділення у стаціонарі, яке потрібно. Наразі для приймально-діагностичного відділення дитячої лікарні очікуємо поставку апарату МРТ від Фундації Олени Зеленської.

Також розпочинаються тендерні процедури щодо розбудови споруди подвійного призначення у лікарні, воно буде набагато менше, ніж підземна лікарня «Ковчег», 500 квадратних метрів. Також шукаємо фінансування для відділення дитячої психіатричної допомоги, тому що, за вимогами Міністерства охорони здоров'я та Національної служби здоров'я України, діти віком до 18 років повинні перебувати не в загальній психіатричній лікарні, а у дитячій, у окремому психіатричному відділенні.

Також у дитячій клінічній лікарні є центр ментального здоров'я. Це так за вимогами, щоб кожен кластер і надкластер мав центр ментального здоров'я для підтримки пацієнтів. Усі зараз потребують психологічної підтримки, тому проєкти тривають.

– Чи зацікавлені міжнародні партнери та організації у співпраці з Харківською областю? Адже безпекова ситуація нестабільна, а саме місто Харків розташоване близько до фронту.

–  Так, зацікавлені. Нещодавно в Україну приїжджала міністерка охорони здоров'я Литви, вона відвідала наш регіон. І знаєте, навіщо вона завітала до нас? Щоб отримати досвід надання медичної допомоги. Їй було дуже цікаво, як ми в таких умовах надаємо медичну допомогу, як вдалося не зупинити надання медичної допомоги. І всі міжнародні партнери захоплюються нами, коли приїжджають і бачать, що війна продовжується, а у нас на високому рівні триває розбудова і приймально-діагностичних відділень, і реабілітаційних відділень. Тому вони допомагають, їм цікавий наш досвід.

Харківська область у цьому плані унікальна, у нас населення нікуди не виїжджає. Бо якщо люди виїжджають, наприклад, з Вовчанська чи Куп'янська, то їдуть у Харків або по області. Тому так, ми цікаві міжнародним партнерам, вони долучаються і допомагають.

Наразі ми акцентуємо увагу саме на відновленні закладів охорони здоров'я і на їх осучасненні та модернізації. До речі, Харківська область стала першою в Україні, яка запровадила пілотний проєкт з мобільними аптечними пунктами. Спочатку це було три мобільні аптеки, далі долучилися ще дві. Нині ми покриваємо близько 90 прифронтових та деокупованих населених пунктів. Тобто фахівці виїжджають до деокупованих населених пунктів, з малою кількістю населення, там, де немає стаціонарних аптек у населених пунктах, є чітко сплановані графіки, звісно, з дотриманням безпекових умов, і ми працюємо з місцевою адміністрацією, з «первинкою» на місцях, щоб люди могли отримувати всі необхідні ліки.