Від бібліотечної тиші до фронту: історія бійця, який будує оборону Харківщини

Про це повідомляє Слобідський край із посиланням на 5 Слобожанську бригаду "Скіф" НГУ.

Харків’янин служить та допомагає будувати інженерні загородження на одному з напрямків оборони.

Чоловік зізнається: ще кілька років тому навіть не уявляв себе у війську. Після роботи в бібліотеці встиг попрацювати на складі, жив звичайним цивільним життям. Та війна змінила все.

«Я з Харкова. Сам звернувся, мене взяли. Це — мій дім, і я його захищаю як умію — лопатою, кусачками й дротом», — говорить військовий.

На позиціях він разом із побратимами встановлює інженерні загородження, які стримують штурми російських військ. Каже, що свою роботу вони оцінюють не кілометрами, а ефективністю.

«Ми не рахуємо в метрах — ми рахуємо в життєздатних позиціях. Буває, за пів дня робимо кілька рядів дроту. Це важка ручна робота, особливо коли над тобою постійна загроза удару», — розповідає він.

Найскладніше, за словами бійця, — працювати із землею. Вкопати стовпчики у твердий ґрунт під обстрілами буває важче, ніж натягувати сам колючий дріт. Особливо небезпечно вночі, коли через загрозу виявлення не можна користуватися навіть ліхтарями.

Попри це, військовий переконаний: інженерні загородження рятують життя українських захисників. Особливо ефективною називає «Єгозу» — колючий спіральний дріт, який серйозно ускладнює штурми.

«Коли окупант влітає в «Єгозу», він заплутується миттєво. Поки намагається вибратися — стає легкою ціллю для нашої піхоти та операторів дронів. Ти розумієш, що робиш це не для галочки, а для людей», — каже нацгвардієць.

Попри фронтові будні, чоловік не втратив любові до книжок. Каже, що після важких змін найбільше допомагають чай, кава і читання — звичка, яка залишилася ще з бібліотеки.

Своєю головною опорою на війні він називає людей.

«Жодні загородження не допоможуть, якщо за ними не стоятиме український солдат. Оборона — це наше військо», — говорить боєць.