«Малюю не війну, а життя»: художниця з Чугуєва відкрила першу персональну виставку

З художницею поспілкувалася кореспондентка медіа «Слобідський край».

Художниця, яка малює життя

Ірина Грибачова – мисткиня з Чугуєва, яка обожнює квіти. Її картини наповнені яскравими барвами, що викликають захоплення та заворожують своєю красою. Вона працює в багатьох жанрах, проте основний – флористичний живопис.

Життєвий шлях

Пані Ірина народилася у 1976 році в Чугуєві в сім’ї вчительки та інженера-економіста.

«З самого дитинства все навколо було розмальовано квітами: книги, лінійки, зошити», — ділиться художниця.

Попри жагу до малювання та очевидний талант, Ірина Грибачова мусила вступити до Національного фармацевтичного університету.

«Це були важкі 90-ті роки: людям місяцями не виплачували заробітну плату. Тоді батьки сказали мені: «Ірино, мусиш знайти собі таку професію, що зможе тебе прогодувати». І ось я маю 25 років безперервного фармацевтичного стажу», — розповідає художниця.

Ірина Грибачова

Повернення до мистецтва

На день народження пані Ірина отримала особливий подарунок від брата – олійні фарби. Це був її перший досвід роботи з такими матеріалами, і цікавість взяла верх – вона зробила перші мазки. Через дві години на світ з’явилася картина «Мелодія літа», що ознаменувала початок її художньої кар’єри.

«Це відчуття, коли вперше береш у руки фарби, які ніколи раніше не бачила, і в тебе виходить справжня картина — неперевершена і неповторна», — поділилася враженнями мисткиня.

Картина «Мелодія літа». За мотивами. Полотно/олія 50/40
Це перша картина, що написана олійними фарбами

Творчість під час війни

Повномасштабне вторгнення РФ розділило життя людей на «до» і «після» та суттєво вплинуло на розвиток мистецтва в Україні. Пані Ірина стала свідком активних бойових дій. Її будинок було пошкоджено російською ракетою, а чоловік приєднався до лав ЗСУ.

«Мій будинок опинився на лінії вогню. Коли до нас прилетіла ворожа ракета, я, чоловік і син були всередині. Ми ледь вижили: скалки скла летіли, як ножі. Ми лежали на підлозі, а мій син кричав: «Мамо, тату, я вас так люблю». Чоловік вивіз нас у безпечне місце, адже залишатися в місті було неможливо: будинок пошкоджений, а на даху були такі діри, що дощ лився просто в дім. Потім він повернувся і добровольцем пішов служити, щоб захищати своє місто, свій дім, свою сім’ю», — згадує художниця.

Нині чоловік пані Ірини проходить службу в складі 92-ї ОШБ і щодня героїчно наближає перемогу.

Малювати життя

Для художника ефективною зброєю проти стресу є пензлі, фарби та полотно. Ірина Грибачова вважає, що нині українські митці поділилися на два табори: одні зображують війну — зруйновані будівлі, скалічених людей, жахи реальності, а інші, як вона, «малюють життя».

«Я хочу малювати життя, сонце, квіти, адже цвітіння — це символ нового життя. Мені хочеться створювати картини, які допомагають людям абстрагуватися від жахів війни, хоча й повністю відсторонитися неможливо. Ми всі маємо знайти сили, щоб наближати перемогу. Я хочу, щоб люди дивилися на мої роботи й наповнювалися енергією, натхненням. Це моя мета», — розповідає мисткиня.

Перша картина під час війни

Разом із терміновою евакуацією, втратою житла та відсутністю чоловіка поруч художниця пережила ще одну важку втрату — смерть батька. Проте вона змогла віднайти внутрішнє світло й, попри жах навколо, створювати красу на полотні. Так з’явилася її перша за час повномасштабного вторгнення картина — «Квітучий сад магнолій», написана в Києві.

Картина «Квітучий сад магнолій»

«Мене надихають квіти — це моя безумовна любов, а також люди. На батьківщині Рєпіна є талановиті діти, професійні художники, яких навчають майстерності. А наші краєвиди заворожують навіть митців з усієї України, які приїздять до нас на пленери. Усе це мене надихає, і, мабуть, без Чугуєва я не стала б малювати», — зізнається мисткиня.

Попри складні обставини, українське мистецтво продовжує жити й розвиватися, надихаючи людей на нові звершення та даючи сили боротися за перемогу.

Нагадаємо, нещодавно у Львівському культурному хабі відбулася виставка, присвячена будівлі Держпрому в Харкові.