Перший підземний ядерний вибух в Україні: що було відомо про причину 50 років тому

Наша газета надрукувала обнадійливий репортаж про цю подію – зрозуміло, оптимістичний. Кореспондент не знав, що свердловина горітиме ще півроку, і, щоб це припинити, вирішено було організувати підземний ядерний вибух, аби закрити аварійну свердловину. Це був перший ядерний вибух на території України. Він відбувся в липні 1972-­го, але експеримент виявився невдалим: остаточно загасили свердловину лише через рік. Офіційні дані про вибух і досі засекречені. 

№ 238 від 3 грудня

Приборкання вогню

На свердловині трапився вибух. Струмінь газу тиском 320 атмосфер спалахнув, і в полум’ї, яке сягало 40 метрів, опинився агрегат для накачування рідини в свердловину. П’ять чоловік дістали опіки і були відправлені до лікарні.

Чотирнадцять діб тривала боротьба за приборкання непокірної свердловини. Були залучені спеціалізовані загони з Харкова, Полтави, Кегичівки, Краснограда, Єфремівки, Шебелинки. Заважали дощі, бездоріжжя, але роботи велися вдень і вночі.

Коли ми під’їжджали до штабу, полум’я на свердловині не було, на ній вже виготовлено нове верхнє обладнання, газ тепер виривається назовні через спеціально зроблені трубопроводи на відстані 175 метрів. До свердловини висунуті тільки найнеобхідніша техніка і обмежене число людей, які повинні закрити останні виходи газу. А навколо в різних зонах безпеки знаходяться десятки людей і спеціальних машин у стані найвищої готовності. Працюють телефонний і радіозв’язок. Дозиметристи з допомогою приладів визначають насиченість оточуючого повітря газом.

– Наступив найважливіший момент, – говорить начальник Харківського управління В. Т. Градюк. – Ось-ось почнеться закачування газу в свердловину. Це буде остання операція. Свердловина буде повністю приборкана, і можна буде приступати до її капітального ремонту. Але скільки до того було зроблено! Факел, коли було треба, спеціальними машинами гасили і підпалювали, але навіть коли газ і не горів, довелося працювати в тій точці, де з-під чотирикілометрової товщі землі з величезною силою виривався на поверхню газ, який до того ж від найменшої випадкової іскри міг спалахнути.

Читайте також: Як у Харкові почали будівництво нового театру та універсаму

Після того як збили верхню частину надсвердловинного обладнання, треба було підготувати основу для кріплення на ній нової «ялинки». Цю роботу виконували виконроб Єфремівської монтажної дільниці БУ-12 В. М. Карпелянський і газозварювач цієї ж дільниці А. І. Рогаткін. У спеціальних костюмах, під безперервним зрошенням вони працювали під полум’ям біля самого гирла свердловини.

Коли краном КП-25 з участю кількох тракторів на свердловину встановлювали нову «ялинку», факел був потушений. Шляхи для газу перекриті повністю. Всі завмерли у чеканні найважливішого, заради чого віддано так багато сил. Головний інженер Шебелинської контори капітального ремонту свердловин Ю. М. Михно, який безпосередньо керував «задавлюванням» свердловини, дав команду включити один агрегат, призначений для закачування хлористого кальцію в свердловину, потім другий. Деякий час свердловина не підкорялася. Але через 20 хвилин перше повідомлення, яке викликало радісні усмішки у всіх. Тиск у свердловині знизився до 240 атмосфер, потім до 170. На ранок наступного дня він був доведений до нуля.

Так люди перемогли у двобої з могутньою і небезпечною силою природи.

І. Захаров, наш кор. Свердловина № 10 Хрестищенського газопромислу