Як у Первомайському чоловіки чатують місто по ночах

Чоловіча ініціатива, або «Треба щось робити»

Вони згуртувались у перший же день війни. Хтось був знайомий раніше, хтось прийшов, тому що «треба щось робити». Скоординувалися по соцмережах та зібрались, як згадує місцевий активіст Рафік Колесник, уже о 6.30 ранку в міській мерії разом з представниками місцевої влади. 

– Щоб спати спокійно, придумали «Громадський порядок». Водночас займалися і волонтерством – діставали «гуманітарку», людей годували, на передову возили все, що там було потрібне, – згадує Колесник. – Люди для наших бійців несли все, що потрібно: від батарейок та цигарок до генераторів – усе йшло на фронт. Тоді відчули, що є команда. 

– Ніхто нічого не знав тоді, тому ми готувались, бандеросмузі робили, по пляшках розливали, –додає Євген Бондаренко. – А ще розуміли, що під час війни може бути все що завгодно – і мародерство зокрема. Тому вирішили охороняти спокій громади. 

Так народився «Громадський порядок» – добровільне об’єднання людей, які вночі патрулюють вулиці міста, щоб їх родинам можна було спати спокійно. Зараз у ньому близько 100 чоловіків віком від 18 до 70 років. Вони різні не тільки за віком, а й за заняттями – тут є бізнесмени і студенти, пенсіонери і держслужбовці, але об’єднує їх бажання бути корисними та соціальна активність. 

«Нас об’єднує бажання, щоб у громаді був спокій»

Це слова активіста Романа Черпака. Він закінчив ХНУРЕ, має досвід громадської роботи, у «Громадському порядку» чоловік адміністратор. Набір патрулів на кожний день, комунікація між групами, хто, де та коли працює – це коло його завдань.

– Зараз є стабільний кістяк 40-50 людей – це ті, хто виходить регулярно увечері на патрулювання. Інші – раз на тиждень, раз на два тижні. Багато хто працює і поєднує роботу з патрулюванням, – говорить Роман. 

Кожного вечора на маршрути по місту виходить 5-6 груп, у кожній по 5-6 чоловіків. Групи формуються за місцем проживання, адже свій район кожен знає краще. Одні охороняють спокій громади з початку комендантської години до 2-ї години ночі, потім заступає друга зміна – до ранку.

Збори перед виходом не маршрути.

– У кожного в групі своє завдання: хтось знімає надзвичайну пригоду – це обов’язково, хтось спілкується з порушниками, хтось комунікує з поліцією, – пояснює Роман. – Оскільки ми ще офіційно не зареєстровані як формування чи організація, то наші дії не підпадають під законодавство. Тобто ми не маємо права застосовувати зброю, дубинки, спецзасоби. Рація в нас існує у програмному вигляді для комунікації з поліцією. 

Усі хлопці підкреслюють: вони працюють у повному контакті з поліцією. 

– Затримати порушника до приїзду поліції – ось наше завдання, і у багатьох випадках це працює, – говорить Роман Черпак. 
Найчастіше порушниками комендантської години є громадяни в стані алкогольного сп’яніння. І якщо спочатку іноді виникали розбірки на кшалт «А ти хто такий?», то тепер усі до нас вже звикли. До того ж з п’ятьма міцними чоловіками не дуже посперечаєшся. Та й «патрулівці» зізнаються, що самі стали спокійнішими.

– Спочатку було таке напруження – хлопці по декілька днів не спали. Ми перевіряли документи буквально в кожного, якщо не було – вживали навіть жорстких заходів, – розповідає Рафік Колесник. – Зараз агресивні люди рідко трапляються, до нас ставляться з розумінням, ну і ми також. Емоції вже не зашкалюють, як тоді. Тому й додому проводжаємо тих, хтось пізно йде з електрички, або переселенцям допомагаємо, якщо заблукали. Та й з поліцією знайшли порозуміння.

Рембрандт на порушників діє краще пістолета

Євген Бондаренко виходить на патрулювання з псом Рембрандтом. Він з 2015 року служив у ЗСУ за контрактом, був танкістом. 10-місячного собаку йому подарував під час служби комбат – за заслуги у військовій справі.
З початком війни його викликали до військкомату, але в нього на руках старенька мати з переломом шийки стегна, яка не може ходити, і Євген – єдина допомога в неї, тому всі знання та досвід, набуті в ЗСУ, він віддає для підтримки громадського порядку. 

Собаку Євген назвав Рембрандтом. Зізнається, що він людина творча – пише трохи вірші та пісні, тому і для собаки обрав таке ім’я.

– Йому на День Незалежності цього року виповниться 5 років. Він у мене такий же незалежний, як і Україна, – жартує Євген. – Але насправді він службу знає, тренований на охорону, до людей не агресивний. 

Євген та його Рембрандт.

Євген розповів, що вирішив брати Рембрандта на патрулювання, коли зіткнувся із сильною агресією від людини. 

– Ми впоралися, поклали обережно порушника, зв’язали та передали поліції, але з того разу беру Рембрандта із собою. Він на порушників діє, як пістолет. Як побачать його – так зараз же і «лапи» вгору, всі «понти» миттєво зникають, – говорить патрулювальник.

Історій про ситуації, як траплялись з ним на патрулюванні, у Євгена безліч. 

– Це було, мабуть, у березні або квітні, дуже холодно було. Чолов’яга випив зайвого та й приліг під парканом із сітки. Заснув та й закотився так, що вибратися не може. А вже настала комендантська година. Ми його будили-будили, діставали-діставали – ніяк. Потім хтось з наших хлопців каже: «А 100 грамів хочеш?». І той швиденько якось викотився, але на ногах не стоїть. Ми викликали поліцію та сказали: «Нехай «швидка» з ним розбирається». Ну «швидка» його до тями нашатирем і привела, але ж куди його подіти? Знайшли документи у нього, телефон – жінці зателефонували. А та каже, щоб чоловіка у відділення забирали: «Нехай там ночує». Якби ми його не помітили, замерз би на смерть. А нашатир я тепер в аптечці завжди із собою ношу – про всяк випадок, – розповідає Євген.

Реалізувати себе у воєнний і мирний час 

– Участь у патрулюванні для багатьох чоловіків – це можливість реалізувати себе, відчувати себе корисним для громади, – переконаний перший заступник голови Первомайської міської ради Антон Орєхов. Він тісно спілкується з членами «Громадського порядку» та впевнений, що в цього руху є перспективи для розвитку. 

– Зараз це волонтерство в чистому вигляді, – каже представник міської влади. – Як воно може розвиватися? Ми розглядаємо два варіанти. Якщо керуватися законом «Основи національного спротиву», то на цій основі може бути сформоване добровольче формування територіальної громади, яке буде знаходитися під керуванням територіальної оборони для вирішення питань оборони громади. Тоді вони можуть мати зброю і всі ті права, які передбачені законом. 

Другий варіант, за словами Антона Орєхова, це громадська організація, тобто те, що є зараз, але зареєстрована, більш керована. Це теж дуже потрібно – і зараз, і потім після перемоги, адже є багато питань, які місцева поліція просто не встигає опрацювати, починаючи від неправильного паркування та порушення правил вигулу тварин до вживання спиртних напоїв і порушення громадського порядку. 

Раніше ми писали також, що попри війну, у Первомайському розпочали ремонт доріг