Підписка на розсилку

Хочу отримувати головні новини:

Шкарпетковий бізнес: від клітчастої торби до експорту в ЄС

31.05.2019 13:32
Полтавець Олег Хардін розпочинав свій бізнес із клітчастою торбою в руках – чоловік купував шкарпетки на оптовій базі, а потім розносив їх роздрібним продавчиням і продавцям. Сьогодні підприємець має власне виробництво і, за статистикою, кожні три секунди його продукцію купують у багатьох країнах світу, у тому числі – в Європейському Союзі.

Бабусі й досі пам’ятають

Більш ніж 300 працівників, понад 1 мільйон гривень податків з доходів фізичних осіб щомісяця, власне виробниче приміщення та контракти з двома всесвітньо відомими торговельними мережами на експорт у країни Європейського Союзу – це все про компанію «ПРЕМ’ЄР СОКС», що працює в селі Мачухи на Полтавщині. Сьогодні сюди приїздять делегації журналістів, щоб дізнатися, як невеликому підприємству з виробництва шкарпеток вдалося вийти на один з найбільш вибагливих до якості ринків у світі.

Як розповідає засновник компанії Олег Хардін, усе почалося 20 років тому зі звичайного бажання... ні, не заробити – вчитися.
– Після закінчення школи я надумав вступати в університет. Батьки сказали: хочеш – добре, ми заплатимо за навчання, але на життя заробляй сам. Це був мій старт, – каже Олег Хардін. – Шкарпетки обрав через те, що вони потрібні всім. Майже 50 % життя ми проводимо в шкарпетках.

 

За словами підприємця, ще тоді в нього з’явилася мрія відкрити власне виробництво шкарпеток. Але коштів на стартап юнак не мав, тож розпочав свій бізнес із посередницьких послуг.
– Оскільки грошей узагалі не було, я збирав зразки продукції, складав їх у рюкзак і з цим їздив по торгових точках, збирав замовлення, потім прямував на оптову базу, звідти привозив здорові клітчасті сумки шкарпеток. Мене й досі пам’ятають бабусі, які стоять на лотках, – розповідає Олег Хардін. – Потім уся ця торгівля перейшла у формат дистрибуції. А у 2009 році я вже започаткував виробництво.
Шкарпетковий цех підприємець вирішив відкрити за 6 км від Полтави – у селі Мачухи, де колись жив дідусь Олега. Спочатку підприємство орендувало тут приміщення колишньої школи, а з часом купили будівлю старого напівзруйнованого складу й капітально його відремонтували.
– Тут перероблялася деревина, і стан був такий, що стовбури дерев можна було через дірки затягнути у приміщення і далі вже робити з них якісь дошки, – пригадує бізнесмен.

Три роки перемовин

Підприємство активно розвивалося і, добре зарекомендувавши себе на українському ринку, отримало пропозицію обговорити співпрацю з європейським представництвом всесвітньо відомої мережі супермаркетів. За словами Олега Хардіна, етап переговорів тривав близько трьох років.
– Ми розробили цікаві моделі, відіслали зразки. В Україні люди зараз у більшості купують щось яскраве й цікаве, а в ЄС попитом користується переважно однотонна шкарпетка, – розповідає підприємець.

Потім розпочався довгий шлях перевірок мачухівської компанії міжнародними партнерами стосовно відповідності умов праці, дотримання стандартів якості тощо.
– Перевіряли наші контракти з постачальником сировини: де ми закуповуємо, чи мають вони сертифікати якості, чим вони це підтверджують, яке обладнання використовують. Дивилися якість сировини, самих шкарпеток, як ми контролюємо цю якість, яким чином ми зробимо програми, хто і як здійснює заправку сировини на ці програми, – перелічує Олег Хардін. – Це доволі важливо, оскільки по завершенню виробництва певної партії приїжджає аудиторська компанія. І уявіть собі: на складі стоять усі ящики, готові до відвантаження. Аудитори приїжджають на цілий день і вибірково дістають, що хочуть. Дивляться, наприклад, якої довжини залишається хвостик ниточки. За нормами, він має бути до 5 мм. Було таке, що в нас залишався хвостик 7 мм, то аудитори бракували всю партію. І тоді ми відрізали зайве.

Підприємець зізнається: постачати на ринки Європейського Союзу дуже складно. Однак, за його словами, якщо мати на меті розвивати виробництво, то всі зусилля варті того, адже співпраця з компаніями ЄС – це стабільні оплати, прогнозоване партнерство і перспективи.
Зараз партнерами компанії Олега Хардіна є дві всесвітньо відомі мережі – супермаркетів і товарів для дому. Тож продукція з Мачухів продається в усіх країнах ЄС, де є магазини цих мереж, зокрема у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Польщі.

– На експорт у Європу йде близько 15 % обсягів нашого виробництва. Що цікаво, ми експортуємо свою продукцію в Польщу, а звідти її привозять в Україну, – каже підприємець.
За його словами, що стосується товарів легкої промисловості, то європейські партнери порівнюють українських виробників з китайськими. І саме нашій країні віддають перевагу через більш зручну логістику: у Китаї потрібно замовляти більшість продукції контейнерними обсягами, а в Україні є можливість замовити невеликі партії і доставляти це збірними вантажами в одній фурі.

Серед мінусів, які європейці вбачають у співпраці з українськими виробниками, Олег Хардін називає низьку кваліфікацію робочої сили та ефективність праці. Приміром, підприємству потрібен цілий рік, щоб підготувати наладчика в’язального цеху. А жодного ПТУ або коледжу, де б навчали людей виробництву шкарпеток, в Україні сьогодні немає.


Екологічна стратегія

Засновник компанії Олег Хардін є також головою бюджетної комісії Мачухівської ОТГ. Ця громада є унікальною в Україні, адже створена з трьох районів – Полтавського, Новосанжарського та Решетилівського. До складу ОТГ входить п’ять колишніх сільрад, загалом 27 населених пунктів. Самодостатні, недотаційні, орієнтовані на досвід країн Євросоюзу.
Наразі громада за підтримки польських експертів – Фонду розвитку місцевої демократії (неурядова некомерційна організація, заснована міністерством зовнішніх справ Польщі) працює над створенням власної стратегії розвитку до 2027 року. Як розповів голова Мачухівської ОТГ Валерій Білокінь, серед основних напрямів реалізації громада обрала питання поводження з побутовими відходами.

– Ми хочемо запустити в себе сортувальну лінію твердих побутових відходів і збільшити кількість баків для роздільного збирання сміття. Наша мета – відсортовувати скло, папір і пластик, здавати й отримувати додаткові кошти. Вартість сортувальної станції – 4,5 мільйона гривень, – інформує голова ОТГ.
Також громада працює над встановленням сонячних батарей на неродючих ґрунтах загальною площею 34 гектари. Енергія продаватиметься за зеленим тарифом.

Автор:
Юлія Горобець

Підписуйтесь на Google News

Щоб бути у курсі останніх новин Харківщини та громад.

Підписатися