Як краснокутська органічна малина потрапила на ринок ЄС

Привіт з дитинства

Подорожуючи Краснокутщиною, яка славиться своєю мальовничою природою і родючими землями, то тут, то там можна побачити невеликі ділянки з рівними рядками шпалер. Уздовж них ростуть пагони малини і ожини. Це наділи місцевого підприємства з виробництва органічної продукції «Прогрес Бері». Його засновник Олег Кудлай майже щодня об’їжджає поля, аби оцінити, в якому стані насадження після зими, та підготувати рослини до плодоношення. Разом з фермером вирушив у таку ревізію і «Слобідський край».

Дорогою підприємець розказав про себе. Він закінчив геологічний факультет ХНУ ім. В. Н. Каразіна і пішов працювати в газовидобувну галузь. А коли обзавівся родиною, вирішив займатися підприємництвом, і вибір припав на садівництво.

Читайте також: На Чугуївщині посвятили в поліцейські 9-річного хлопчика

– Для мене садівництво – це привіт з дитинства. Мої батьки працювали на Краснокутській дослідній станції садівництва. Я пам’ятаю, як у дитинстві часто приходив до них на роботу, бачив, як виводяться нові сорти рослин, як вони потім ростуть, який урожай дають. Свої перші кущі ягід я посадив у підлітковому віці, і цю ідею потім постійно тримав у голові. Зважаючи на те, що в селищі в кожному будинку є по 5–10 соток малини, майже кожне господарство продає ягоди перекупникам, то я вирішив займатися тим самим, тільки масштабніше, – розповідає фермер.

Тим часом під’їжджаємо до села Шевченкове під Краснокутськом. Там на семи гектарах землі ростуть перші насадження малини, закладені у 2012 році. Олег Кудлай говорить, що тоді на чотирьох гектарах посадив два сорти малини.

Перший урожай садівник отримав у 2014 році – близько 25 тонн малини, яку продали одразу на місцевий ринок. Тоді ягоди швидко викупили в господарства, тому що малинових насаджень на Харківщині було ще мало. А далі продажі на внутрішньому ринку почали падати, адже все більше господарств стали займатися ягідництвом. В Україні почалося перевиробництво ягід, і продавати їх на внутрішньому ринку стало не рентабельно. Тоді фермер вирішив продавати ягоди за кордон.

Зміна стратегії

– Для того щоб продавати за кордон, треба було не тільки сертифікуватись, а й узагалі поміняти стратегію розвитку підприємства і підхід до ягідного бізнесу. Перейти з традиційного виробництва на органічне, – розповідає Олег Кудлай. – Довелося самому попрацювати і перепрофілювати агронома: вивчити всі тонкощі та аспекти органічного виробництва і перенавчити інших працівників, вкласти їм думку та стратегію органічного садівництва.

Процес виробництва починається з вибору земельної ділянки, продовжує фермер. Через те, що більшість земель у районі вже були зайняті традиційними господарствами та великими агрохолдингами, Олег Кудлай купляв невеликі покинуті ділянки у місцевих мешканців, очищував їх від хащ і готував до посадки. Зараз площа насаджень складає 13,5 гектара малини, 2 гектари суниці і по кілька гектарів смородини й аґрусу.

Щоб отримати сертифікат органічного виробництва, треба було пройти перехідний період. Українська сертифікаційна компанія «Органік Стандарт» визначила термін у рік. Протягом цього часу (та й надалі) насадження можна було обробляти суто органічними препаратами та берегти їх від потрапляння гербіцидів і пестицидів із сусідніх традиційних полів.

– Вимог багато. Ми вирощуємо і переробляємо органічну продукцію за стандартами Євросоюзу. Не дозволяється користуватись традиційними мінеральними або синтетичними засобами живлення і захисту рослин. Усе має бути натуральним. Для підживлення використовуємо витяжки з компостів, а для захисту рослин – мікроорганізми, бактерії, гриби або продукти їх життєдіяльності. Звісно, вони діють не так швидко і не так ефективно, як звичайні пестициди і добрива, але вони безпечніші для довкілля і здоров’я людей, – зазначає підприємець.

Отже, разом із роком посадки перехідний період зайняв два роки, і нарешті у 2016-му підприємство отримало сертифікат ISO/IEC 170-65 для 7,4 гектара ягід у Шевченковому, а також 20 гектарів у селі Прогрес. Саме туди прямуємо далі.

Читайте також: Як змінилася після реконструкції Лозівська лікарня в Катеринівці – ФОТО

Органічне в усьому

Крім малини, біля села Прогрес ростуть полуниця, смородина й аґрус. Коли ми під’їжджаємо до полів, бачимо на ділянці з полуницею двох робітниць – вони очищують від землі систему крапельного поливу, що протягнена уздовж кущів. Вода в крапельні стрічки надходить з власних свердловин.

До речі, органічне садівництво вимагає багато ручної праці. Приміром, восени, коли малина викине пагони, придатні для плодоношення, їх треба підняти із землі і прив’язати до шпалери. Крім того, треба вирізати старі пагони і віднести за поле. Щоб таким чином обробити 2 гектари площі, треба близько 20 робітників і два тижні. А в сезон збору врожаю ягоди збирають вручну до двохсот працівників.

Кожна партія малини спочатку заморожується і відправляється на експертизу в європейську лабораторію Evrofins Laboratory. Там ягоди перевіряються на вміст 620 препаратів: мікро- і макроелементів, пестицидів, гербіцидів, важких металів тощо. Після того, як партія отримала сертифікат і результати досліджень, вона відправляється на європейський ринок.

До речі, з набуттям чинності у 2016 році Угоди про зону вільної торгівлі України з ЄС, експортувати стало значно простіше. Відкриття ринку Євросоюзу та скасування мит на низку товарів дозволили українським виробникам продавати за кордон продукцію без мит і податків.

Перші партії органічної малини з Краснокутщини поїхали у Францію і Німеччину. Олег Кудлай розповідає, що в ЄС хороший попит на ягоди, адже українська літня малина з’являється раніше, ніж європейська осіння. Тому наші виробники завжди встигають продати ягоду в той час, коли в ЄС на неї дефіцит. А от щодо економічної вигоди, то з нею не так усе добре.

– З одного боку, ціна на ягоди в ЄС вища, ніж в Україні, – пояснює підприємець. – А з іншого боку, в європейських покупців свої вимоги до пакування, сортування й калібрування. Аби підготувати свою продукцію для цього, потрібні спеціальні потужності – морозильні цехи. До цього часу в нас таких цехів не було, і ми вимушені були звертатися до українських переробних підприємств, аби вони підготували ягоди до продажу. Так наші ягоди продавалися в складі партій інших продавців під їх торговими марками. І в результаті весь наш прибуток осів у переробників, яким ми мали заплатити за послуги.

Фермер розповідає, що одразу після збирання малина вантажиться на машини і відправляється на переробне підприємство. До речі, морозильний цех має бути також сертифікованим, а таких в Україні небагато. Везти ягоди доводилось спочатку до Києва, потім до Житомира. У дорозі малина й ожина починають втрачати кондицію, через що псується якість.

Тому підприємець вирішив побудувати власний морозильний цех. Після полів малини прямуємо туди.

Від +30 до -20

Поблизу знаменитого Краснокутського дендропарку є напівзруйнована будівля колишнього банно-прального цеху. Це приміщення Олег Кудлай орендував для того, щоб облаштувати свій морозильний цех. Наразі там кипить будівництво. Треба зробити ремонт, облаштувати кімнати і завезти обладнання.

Олег Кудлай розповідає, що, за технологією, ягоди будуть заморожуватися у кілька етапів. До цеху малина потрапляє з поля, де температура влітку може сягати +25…+30 градусів. У першому приміщенні ягоди переважуються і готуються до охолодження. У камері охолодження температура ягід знижується до +2 градусів. Далі ягоди переміщуються в камеру шокової заморозки до температури -21…-22 градуси. Таким чином можна буде переробити до 6 тонн ягід на добу.

Далі заморожена ягода переміщується в камеру зберігання, де за температури -18 градусів може зберігатися роками. Крім морозильних камер, у цеху облаштують і сортувальні столи.

Усі роботи з ремонту і обладнання цеху обійдуться приблизно в 3 мільйони гривень. Поки що будівництво підприємець здійснює за власні кошти, адже державні програми допомоги хоч і є, але вони важкодоступні.

– Наприклад, щоб отримати садівнику компенсацію за техніку і посадковий матеріал, ти маєш не просто купити це і надати чек. Треба спочатку розробити проект, згідно з яким ти створюєш підприємство, він має пройти експертизу, потім під проект відвести землю, купити саме ту кількість і ті найменування, які написані в проекті. Але не де завгодно, а тільки в сертифікованому розсаднику (якщо йдеться про посадковий матеріал). Проект буде робитися рік. Це все дуже складно, – вважає фермер.

Читайте також: 16 громад Харківщини позмагаються за півмільйона гривень

Складнощі садівництва

Українські виробники органічної продукції стикаються з іншими перепонами.

Насамперед це природні ризики: зимові морози і літня спека призводять до втрати урожаю. Так, у 2016 році через заморозки підприємство Олега Кудлая втратило увесь урожай ягід, на той час це близько 60 тонн. А в цьому році господарство недорахується 30–40 тонн продукції.

Крім погодних ризиків, є ризики «сусідства». Якщо на насадження малини потраплять пестициди чи гербіциди з навколишніх традиційних сільгоспвиробництв, органічний сертифікат ця партія ягід не отримає.

Ще одною перепоною для органічного виробництва Олег Кудлай називає низьку доступність до якісного посадкового матеріалу. Купувати його органічний виробник може тільки у сертифікованих розсадниках, а їх в Україні мало, тому вони завищують ціни.

У ЄС таких сертифікованих розсадників більше, й вони продають якісні саджанці за помірну ціну. Але деякі європейські розсадники, що селекціонують нові сорти, не бажають продавати для України саджанці нових селекцій, оскільки в нашій країні немає охорони авторських прав.

Утім, глобальна тенденція щорічного збільшення споживання органічних продуктів, навіть не зважаючи на економічну кризу, дає українському виробнику надію і стимули для розвитку.

Наразі в Україні з органічною продукцією працюють близько 600 операторів. Близько половини виробників агропродукції офіційно сертифіковані як органічні виробники.

Україна посідає 20-те місце у світі та 11-те в Європі за площею сільськогосподарських угідь, зайнятих під органічне виробництво. Загальна площа земель з органічним статусом та перехідного періоду становить близько 500 тисяч гектарів.

Українську органічну продукцію купують переважно країни ЄС. У 2019 році Україна посіла друге місце зі 123 країн за обсягами імпорту до ЄС. На європейському ринку українські ягоди конкурують лише із сербськими. Крім того, українську органіку купують у США, Канаді, Австралії та деяких країнах Азії.

Основними експортним продуктами є зернові, олійні, бобові, ягоди, фрукти та дикороси.