Запустили автобуси і побудували міст: життя Куньєвської громади після деокупації

Сільгоспники починають працювати

У Куньєвській територіальній громаді станом на 27 березня проживає приблизно 2800 лю-дей – це більше половини від тієї кількості, що мешкала до війни (близько 4500 осіб). Також у ТГ зареєструвалися 120 внут­рішньо переміщених осіб.

Наразі в кожному населеному пункті громади є світло, вода і газ. Безпекова ситуація стабільна: з моменту деокупації 10 вересня і до цього часу громаду не обстрілювали. Водночас, за словами начальника Куньєвської сільської військової адміністрації Сергія Мовчана, люди поки що не дуже активно вертаються назад.

– Я постійно спілкуюся із земляками, і вони кажуть, що, коли вже остаточно встановиться тепла погода, вони приїдуть. Плюс деякі наші мешканці перебувають за кордоном, а там у них у школу ходять діти. І щоб не переривати навчальний процес, вони збираються повертатися в перший місяць літа. Можна сказати, що більшість людей приїжджатиме у квітні – червні. Я людям раджу повертатися додому, наводити лад. Утім тут є заковика: люди повернуться, а робочих місць немає, – розповідає Сергій Мовчан.

За його словами, більшість жителів громади працювала на місцевих сільгосппідприємствах, у полі. Плюс деяка частка людей була працевлаштована в Харкові, однак і там роботи не стало. Наразі сільгоспники оговтуються після «руського міра». Кожне підприємство громади постраждало від дій окупантів: техніка розбита і розграбована. Зараз деякі з аграріїв купують нову техніку, запасаються посівним матеріалом, наводять лад на своїх територіях. Загалом вони потроху розпочинають працювати, але бояться виїжджати в поле через мінну небезпеку.

– Сільгоспвиробники наразі дуже вагаються – виїжджати на польові роботи чи ні. Оскільки аграрії розуміють, що в разі нещасного випадку з їх робітником відповідальність за це ляже на них. Тому на сьогодні ситуація дуже складна в цьому плані, вони не знають, як правильно вчиняти. Хоча деякі сільгоспвиробники виїжджають у поля, де вони впевнені на 100 відсотків, що там безпечно. На більшості території громади як таких мінувань не було. Така небезпека може бути тільки в Іванчуківському старостинському окрузі. А в іншій частині громади, можливо, є боєприпаси, які прилетіли, але не розірвалися, – каже начальник Куньєвської військової адміністрації.

У вирішенні цього питання, за словами Сергія Мовчана, їм би дуже допомогло гуманітарне розмінування.

Чи безпечно йти на кладовище

Проте Сергій Мовчан закликає жителів громади бути максимально обережними. І особливо це стосується жителів Іванчуківського старостинського округу, де найбільша мінна небезпека. Села цього старостату розташовані найближче до лінії зіткнення, недалеко Сіверський Донець. По один бік річки були ЗСУ, по інший – орки, тому там найбільш проблемна ділянка щодо мінувань. На жаль, уже траплялося, що тамтешнє населення підривалося.

Наразі людям треба бути ще більш пильними, оскільки наближається Великдень, і населення масово піде на могилки до родичів. Питання щодо відвідування кладовищ у поминальні дні після Великодня наразі ак­туальне в громаді. Сапери не працюватимуть на цих терито­ріях, оскільки бригади Ізюмського району зайняті в інших місцях – розміновують критичну інфраструктуру, землі під лініями електропередач тощо. І рішення про дозвіл чи заборону відвіду­вання цвинтарів прийматиме тільки місцева влада. Усього в Куньєвській громаді 16 населених пунктів, у кожному з яких є мінімум одне кладовище.

– У Куньє дев’ять кладовищ, і у мене немає 100-відсоткової впевненості щодо безпечного відвідування тільки одного-двох з них, в інших я впевнений. Там безпечно, люди приходили і наводили порядок на могилках. Утім є, наприклад, кладовище в тому ж Куньє, яке поросло бур’яном, там були прильоти. Ось там, я вважаю, небезпечно, можуть бути снаряди, що не розірвалися. Якщо буде хоч 1 % сумнівів щодо безпечності відвідування, ми людям не рекомендуватимемо туди ходити, чекатимемо саперів, – пояснює Сергій Мовчан.

Потрібен автомобіль

Загалом Куньєвська громада потроху оживає після непрошених гостей. Мінімум один магазин наразі працює в кожному населеному пункті, окрім Чисто­водівки. Начальник Куньєвської СВА каже, що населення отримує дуже хорошу «гуманітарку», продуктів удосталь, утім не вистачає побутової хімії.

Аптеки в громаді до повномасштабного вторгнення рф були при амбулаторії і ФАПах. Зараз туди завозяться медикаменти з гуманітарних вантажів.

– Якщо людині треба якісь препарати, вона звертається до сімейного лікаря. Якщо це якісь термінові ліки, їх дають безкош­товно, в іншому випадку жителі їдуть в аптеку в Савинську громаду, – розповідає Сергій Мовчан. – У нас уся медицина, яка була і до окупації, залишилася на місці. Всі старостати охоп­лені медпрацівниками: працює три сімейні лікарі, там де їх немає, є медсестри. Постало єдине питання – відсутність транспорту в сімейного лікаря. Ми зверталися до волонтерів, аби вони допомогли з транспортом, але питання ще не вирішено.

Банку в громаді немає взагалі. Був один банкомат «Райффайзен Банку» у Бугаївці. Однак, за словами начальника військової адміністрації, вони на сьогодні відмовляються відкриватися, оскільки ТГ зараз перебуває в зоні можливих бойових дій. Щоб зняти кошти, люди їздять в Ізюм, Савинці або Балаклію.

Вирішується питання із субсидіями

У громаді функціонує два стаціонарні відділення Укрпошти – в селах Липчанівка і Бугаївка. Інші пересувні приїжд­жають до людей двічі на тиждень. Доставляється пошта, пенсії, люди мають можливість оплатити комунальні послуги.

– Є інша проблема – виплата субсидій. Згідно з постановою Кабміну субсидію видають тільки на банківські картки. А в нас є літні люди, які не мають карток. Їм важко пересуватися, і ми навіть не маємо можливості довезти їх до Ізюма в «Ощадбанк», аби вони оформили собі картку. «Ощадбанк» іде назустріч, може виділити у своїй роботі пів дня, аби ми привезли жителів, і їх без черги прийняли. Але є такі люди, яких ми просто не можемо довезти. Наразі обговорюється питання взаємодії з «Ощадбанком», як це краще зробити, але поки що конкретики в цьому питанні немає, – каже Сергій Мовчан.

Практично завершили видавати людям по 1200 гривень від Червоного Хреста. Щодо виплат по 2200 гривень, то списки підготовлені і передані на Укрпошту. Коли люди отримають ці гроші, поки що точно невідомо.

Начальник Куньєвської сільської військової адміністрації каже, що в лютому до них приїжджав міжнародний благодійний фонд, представники якого зустрічалися з людьми і вибірково надавали допомогу. Ці виплати доходили і до 30-40 тисяч гривень на родину.

За час війни в громаді пошкоджено близько 20 % житлового фонду. Сергій Мовчан говорить, що станом на 27 березня військовою адміністрацією було складено 139 актів про пошкоджене житло, цей перелік буде поповнюватися. Три будинки зруйновано повністю, решта пошкоджена частково – де дах розбило, де вікна побиті тощо.

– Нам привозили допомогу у вигляді шиферу, цвяхів, брусу тощо. Ми це роздали людям. На жаль, фінансову підтримку власникам пошкодженого житла ми надати не можемо, оскільки наразі ми дотаційні – всі податки до бюджету надходили від сільгосппідприємств, які не працюють, – зазначає Сергій Мовчан.

У громаді є «Армія відновлення», наразі до суспільно корисних робіт залучено сім осіб, утім з квітня ця кількість збільшиться. Крім цього, в населених пунктах ТГ проводяться толоки.

Ремонт проблемної дороги

У середині березня в громаді вдалося відновити автобусне сполучення на Ізюм. Спочатку пустили рейс з Липчанівки, трохи пізніше – з Чистоводівки.

– Люди довго просили, щоб пустили автобуси, оскільки для того, аби дістатися в Ізюм, треба було винаймати машину, а, наприклад, для жителів Чистоводівки це коштувало 700–1000 гривень. А так громадським транспортом в обидва боки житель заплатить 140 гривень, різниця колосальна. Наразі з Липчанівки автобуси ходитимуть по вівторках і четвергах, з Чистоводівки – по четвергах. Надалі дивитимемося на пасажиропотік і в разі необхідності збільшуватимемо рейси, – каже начальник Куньєвської СВА.

28 березня відбувся перший пробний рейс з Бугаївки. Але там, за словами Сергія Мовчана, велика проблема в дорозі. Тим шляхом з боку Ізюма проходили всі транспортні потоки орків. Дуже важка дорога, великі вибоїни. Якщо їхати легковою машиною, то пересуватимешся дуже повільно.

– Ця дорога на балансі ДП «Дороги Харківщини». З ними ми в середині березня спілкувалися, вони виїжджали на місце, оглядали і сказали, що допоможуть у вирішенні цього питання. Підрядна організація є, вона спочатку була задіяна на будівництві об’їзного мосту в селі Липчанівка, який сполучає цей населений пункт із сусідніми селами, включно з Куньє. Там свого часу орки підірвали міст, можна було проїхати тільки легковим автомобілем, і то акуратно. І завдяки районній адміністрації і ДП «Дороги Харківщини» зробили об’їзний проїзд. А 28 березня вже почали ремонтувати дорогу на Бугаївку. Вчора було на часі транспортне сполучення, зараз вирішуємо питання з дорогою на Бу­гаївку. Життя в громаді потроху налагоджується, – зазначає Сергій Мовчан.

Більше новин села Куньє та інших населених пунктів громади читайте на нашому сайті. 

Головні новини Ізюмський район та Харківська область читайте на нашому сайті.