Фейки і паніка: як мешканцям Харківщини протистояти ворогу в інформаційній війні

Фейки, маніпуляції, фішингові схеми, «офіційні» повідомлення, створені шахраями, давно стали частиною реальності. Проблема в тому, що навіть коротка паніка, викликана неправдивою інформацією, здатна завдати шкоди.

Один із таких прикладів — події навесні 2024 року, коли у Харкові почали ширитися повідомлення про «наступ на місто», «окупацію» або «велике вторгнення». Паралельно групи облікових записів, пов'язаних з росією, активно просували пропагандистські меседжі про безнадійну ситуацію на фронті, нездатність України захистити своїх громадян та ризик того, що Харків нібито може повторити долю Маріуполя. Крім цього, у мережі з’являлися повідомлення, буцімто уряд закликає харків’ян негайно покинути місто, щоб уникнути можливого оточення. 

Фейки та спростування / Фото: ЦПД, ДСНС

Результат був відчутним. Містом ширилися чутки, люди телефонували одне одному з попередженнями про «терміновий виїзд», у багатьох знову стояла зібрана тривожна валіза. Реальної загрози не було, але дезінформація встигла зачепити щоденне життя тисяч людей.

Що таке медіаграмотність

Медіаграмотність — це вміння безпечно і свідомо орієнтуватися в інформаційному просторі. Якщо коротко, це навичка, яка допомагає розуміти, що ми читаємо та дивимося, чи можна довіряти джерелу. Медіаграмотність складається з кількох ключових елементів:

1. Розуміння, як і навіщо створюється інформація
   Будь-який текст, фото, відео чи пост з’являються не просто так. Хтось має мету: інформувати, вплинути на думку, продати, викликати емоцію або навіть посіяти паніку. Розуміння мотивації автора — перший крок до безпечного споживання інформації.
2. Уміння аналізувати контент
   Це здатність бачити фейки, маніпуляції, пропаганду і сумнівні формулювання. Інколи неправдива інформація має вигляд дуже правдоподібний, тому важливо помічати деталі: відсутність джерел, емоційні заголовки, анонімні «експерти», неперевірені цифри.
3. Навички цифрової безпеки
   Сюди входить уміння розпізнавати шахраїв, виявляти фішингові листи й підроблені сайти, не реагувати на сумнівні повідомлення у Viber або Telegram, перевіряти незнайомі посилання і акаунти та розуміти базові правила безпеки у соцмережах.
4. Критичне мислення
   Це звичка ставити запитання: хто автор, звідки інформація, чи є підтвердження, кому це вигідно.
   
5. Фактчекінг
   Це навичка, яка допомагає перевіряти джерела, дати, цитати, фото і відео. Інколи достатньо 30 секунд пошуку, щоб зрозуміти, що «сенсація» вже давно спростована.

Інструмент національної безпеки

Медіаграмотність — це не лише про «вміння перевіряти новини». Під час війни це частина обороноздатності. Людина, яка вміє аналізувати інформацію, менше ризикує стати інструментом у руках ворога.

Як фейки та дезінформація ведуть до вербування спецслужбами рф

росія часто починає з інформаційних «дрібниць», а саме – листування у соцмережах, збір «невинної» інформації або прохання надіслати фото чи відео, уточнити координати. Алгоритм працює просто: емоційний фейк → маніпуляція → встановлення контакту → вербування. Спершу людину лякають або переконують у вигаданій загрозі, потім підключаються «добрі люди», які нібито хочуть допомогти або «просто уточнюють деталі».

Мішенню найчастіше стають ті, хто не вміє відрізняти правду від маніпуляції і не розуміє, навіщо й для чого з ним виходять на контакт.

Реальна небезпека

Вербування рідко обмежуються листуванням, це можуть бути цілком реальні злочини, які впливають на безпеку Харкова та області. Серед наслідків:

• Підпали об’єктів. Наприклад, реальний кейс: нещодавно на Харківщині затримали 46-річну жінку та її 16-річну доньку, яких підозрюють у навмисному підпалі автомобілів українських військових.
• Диверсії. Так, тепер 22-річного мешканця Лозівського району судитимуть за диверсію — він підпалював релейні шафи Укрзалізниці.
• Втручання у роботу залізничної інфраструктури. У липні 2025 року засудили 25-річну харків’янку, яка за завданням російських спецслужб підпалила автомобілі та релейну шафу залізничної сигналізації. Пошкодження обладнання вплинуло на роботу залізниці і створило ризики для безпеки руху.
• Передача ворогу фото та координат об’єктів критичної інфраструктури. 
• Створення реальної загрози життю людей. І ще один приклад — у Харкові затримали місцевого мешканця, який готував теракт. Ним виявився 54-річний безробітний чоловік, який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за участь у спробах захоплення будівлі Харківської ОВА у 2014 році.

Участь у диверсіях та злочинах / Фото: Харківська обласна прокуратура

Це вже не інформаційні помилки і не «необережне пересилання фото», а безпосередня участь у злочинах.

Людина з базовими навичками медіаграмотності розпізнає провокації і не переходить у приватні чати з підозрілими акаунтами, не надсилає фото чи дані незнайомцям, не надає доступ до власних акаунтів та розуміє, як працюють інформаційні операції і що стоїть за такими «проханнями».

Медіаграмотність суттєво ускладнює для ворога шлях до вербування. Людина, яка вміє критично мислити, не дає себе втягнути в сценарій, який починається з фейку, а закінчується реальними злочинами.

Наскільки українці чутливі до дезінформації 

Щороку в Україні проходить Національний тест із медіаграмотності. Мета проста: перевірити, наскільки українці готові до інформаційних викликів.

Тест складається з 25 питань у п’яти блоках: медіаграмотність і фактчекінг, вплив медіа, соціальні мережі, онлайн-безпека та шахрайство, штучний інтелект. Завдання побудовані на реальних ситуаціях — від підозрілих повідомлень у месенджерах до маніпулятивних заголовків у соцмережах.

У 2025 році тест почали 66 510 людей, а 34 470 — пройшли його повністю. Звання «гуру медіаграмотності» отримали лише 8 відсотків учасників. Це показує: навіть за високої зацікавленості тема медіаграмотності лишається складною для багатьох. Тест також показав цікаву тенденцію: жінки загалом охочіше долучаються до перевірки своїх навичок.

Рівні учасників та учасниць за останні роки / Фото: Фільтр

Як зазначають творці тесту, найкраще учасники впоралися з питаннями про те, як розпізнати неправдиві «рейтинги» у Telegram. Найскладнішим стало завдання про перевірку експертів. Лише третина респондентів змогла визначити, чи можна довіряти конкретному «експерту» в повідомленні. Це показує, що навіть досвідченим користувачам складно оцінювати авторитетність джерел — а це одна з ключових навичок медіаграмотності.

Частина безпеки і освіти в країнах ЄС

Країни ЄС давно сприймають медіаграмотність як частину безпеки та освіти. Для них це така ж базова навичка, як читання. 

• Фінляндія: медіаграмотність у школах і національна система стійкості

Фінляндія вважається світовим лідером у боротьбі з дезінформацією. У школах навчають аналізувати новини, шукати першоджерела, розпізнавати маніпуляції. Крім того, країна має національну програму інформаційної стійкості, яка об’єднує освітні інституції, журналістів, держоргани та навіть бібліотеки. 

• Швеція: курси критичного мислення для всіх вікових груп

У Швеції медіаграмотність — не лише про школу. Там діють спеціальні програми для дорослих і літніх людей. Мета — навчити всіх громадян перевіряти інформацію, не вестися на фейки та уникати онлайн-шахрайства.

• Естонія: цифрова безпека як частина оборони

Після масштабної кібератаки 2007 року Естонія зробила цифрову грамотність і кібербезпеку ключовими елементами державної стратегії. У школах навчають безпечній роботі з даними, а дорослих — як захищати свої акаунти й уникати онлайн-загроз. Цифрова стійкість в Естонії прирівнюється до національної оборони.

Нині Україна рухається тим самим шляхом. Зростання інтересу до Національного тесту, активна робота медіа, програми для вчителів і розвиток фактчекерських ініціатив показують: ми формуємо власну систему інформаційної стійкості. Досвід інших країн доводить: медіаграмотність — це не мода, а необхідність для демократичних і безпечних держав.

У наступних експлейнерах ми розберемо практичні інструменти:

• як перевіряти джерела;
• як перевіряти фото та відео;
• як розпізнавати маніпуляції та вкиди.

Нагадаємо, що останніми днями російська пропаганда активно поширює декілька фейків щодо ситуації на Харківщині. Зокрема, йдеться про нібито захоплення Вовчанська та Куп’янська. Ці вкиди вже спростували українські військові, Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та Президент України Володимир Зеленський.

Кожен з вас допомагає нам триматися і працювати. Приєднуйтесь до спільноти «Слобідського краю».