Як не втратити себе під час війни: історії та поради для людей на Харківщині

Війна в Україні має не лише фізичні, а й глибокі психологічні наслідки. За оцінками міжнародних досліджень, мільйони українців можуть потребувати підтримки у сфері ментального здоров’я, адже постійний стрес, обстріли, вимушена евакуація та втрата домівок впливають на емоційний стан навіть тих, хто раніше не стикався з подібними труднощами.

Особливо це відчутно на Харківщині, в громадах, куди переїхали люди з прифронтових і окупованих територій.

Психологиня Центру життєстійкості Валківської міської територіальної громади Ірина Паровай, яка працює у тому числі з внутрішньо переміщеними особами, розповіла кореспонденту медіа «Слобідський край», з чим приходять люди і як їм можна допомогти. 

Вона наголошує: перший крок до відновлення — не мовчати про свої переживання.

«Щоб не втратити себе, важливо говорити про свої страхи й емоції. Коли людина озвучує те, що відчуває, — це вже половина успіху», — пояснює психологиня.

За словами фахівчині, більшість запитів пов’язані з втратою соціального кола, відчуттям самотності та тривожністю. Люди залишили домівки, роботу, друзів. Діти змушені адаптуватися до нових класів, дорослі — починати життя з нуля.

Серед типових звернень — порушення сну та нав’язливі спогади. Так, жінка з Куп’янського напрямку після евакуації не могла заснути: їй постійно вчувалися вибухи. Під час консультації вона опанувала техніки зниження тривожності та роботи зі сном — і змогла поступово стабілізувати стан.

Інша історія — мама із семирічним сином, які виїхали з Липців. Хлопчик замкнувся в собі, уникав спілкування. Після індивідуальної роботи та участі в групових заняттях дитина поступово почала відкриватися, а мама отримала підтримку від інших жінок із таким саме досвідом.

У середньому фахівці Центру життєстійкості проводять до десятка консультацій на тиждень. Більше звернень зазвичай фіксують у періоди масованих обстрілів, коли гучні звуки повертають людей до травматичних спогадів.

Психологиня радить: не знецінювати свої емоції, шукати безпечне коло спілкування, дбати про сон і режим дня та не соромитися звертатися по допомогу.

«В умовах війни турбота про ментальне здоров’я — це не розкіш, а необхідність. І навіть у найскладніші часи важливо пам’ятати: підтримка поруч, а шлях до відновлення починається з простого — дозволити собі сказати «мені важко», — наголошує Ірина Паровай.

Раніше «Слобідський край» розповідав, як евакуйовані жителі Курилівської громади підтримують спілкування.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».