Вчителька з Бугаївки побувала в російській катівні за любов до української мови

Відрізані від світу

Ранок 24 лютого 2022 року в Бугаївці почався з вибухів. Росіяни стріляли в напрямку Харкова, ворожа техніка сунула через Вовчанщину на Куп’янськ. 
– Якщо ви запитаєте зараз, якими були перші дні війни, то скажу, що деякі картини назавжди чітко закарбувалися в пам’яті. А деякі – стерлися, наче спрацював захисний механізм. У перший день війни ми опинилися в окупації. Була розгубленість і страх прийняти неправильне рішення, – говорить Ніна Пономарьова.
Одразу постало питання щодо навчання дітей. За словами директорки ліцею, тодішня начальниця відділу освіти Вовчанської міськради (зараз їй висунуто обвинувачення за співпрацю з окупантами) в телефонній розмові сказала, щоб зберігали спокій, бо нічого страшного не трапилося. Того ж дня, 24 лютого, було ухвалене рішення призупинити навчання в ліцеї. Працювали в телефонному режимі, навіть провели засідання атестаційної комісії.
Спочатку окупанти бували в селі Бугаївка нечасто – їх більше цікавили заможні будиночки на березі Сіверського Дінця. Хіба що їздили в село, аби зняти українську символіку та завезти російську «гуманітарну допомогу». 
– Від світу ми були відрізані, – згадує Ніна Пономарьова. – Не мали найнеобхіднішого. Разом з іншими активістами доставляли односельцям хліб і молоко. 
З 1 квітня 2022 року від окупантів надійшло розпорядження почати навчання дітей. Педагоги почали працювати онлайн, але за українською програмою. 
– У середині квітня до села приїхала начальниця відділу освіти і запропонувала вивести діток на уроки в класах, бо так зажадала «нова влада». Усвідомлюючи відповідальність за життя дітей, я від цієї пропозиції відмовилась. Тоді чиновниця почала натякати на розірвання мого договору і сказала добре про все подумати, – розповідає пані Ніна.

На допиті в катівні

Про катівню, облаштовану окупантами на агрегатному заводі у Вовчанську, розмов ходило багато. Чула про неї й Ніна Пономарьова. 
– Я знала, що можу постраждати, бо всім відома моя проукраїнська позиція, любов до української мови. Тому не дивно, що через дві доби після моєї відмови окупантам розпочати навчання офлайн, 22 квітня 2022 року, до мене приїхали рашисти з фсб-шником. Було їх багато. Залякували мою родину й обшукували оселю, – каже директорка ліцею.
Про сім’ю вони знали все. Українські книги та військова форма сина Ніни Пономарьової подіяли на них наче червона ганчірка на бика. З дому директорку ліцею повезли спочатку в навчальний заклад. Там забрали дві книги з історії, не впізнали на портреті Тараса Шевченка і постійно допитувались хто це, бува не Бандера? Потім повезли у місцеву катівню, перед цим насунувши на очі чорну шапку – для остраху і щоб не запам’ятала дорогу. 
Разом із пані Ніною забрали ще трьох місцевих. У катівні (жінка про це здогадалася по голосу, бо очі були закриті) держали ще двох односельців.
– Важко описати всі емоції, – зізнається Ніна Пономарьова. – Але найбільше вразила російська вимова з нашим суржиком. Потім зрозуміла, що це говорили місцеві посіпаки ворога. 
За словами жінки, найбільше окупантів цікавила українська церква. І дратувала українська мова. Допитувались про ставлення до так званої СВО. Їм не подобалось, що пані Ніна пропагує та викладає українську. Тож вдалися до залякування, постійно згадували дітей, а у навмисно прочинені двері було чути, як б’ють і мордують односельців. 
– У такий спосіб вони намагались переконати мене, що потрібно відкрити школу. Також фсб-шник сказав, що я маю змінити свої погляди, бо мій патріотизм погано впливає на дітей. Намагалася йому пояснити, що це моя країна, моя мова, а любити своє, рідне – природно. Зрештою мене відпустили додому. Чому, я і досі не можу збагнути. А за дві доби, передчуваючи небезпеку, я із сім’єю полишила рідну домівку. Інформацію про допит у російській катівні я надала відповідним українським інстанціям, – каже Ніна Пономарьова. 

Відновили навчання та чекають на справедливість

Тодішній відділ освіти Вовчанської міської ради помстився за те, що Ніна Пономарьова не хотіла співпрацювати з окупантами, і з 2 травня 2022 року, оформив наказ про призупинення трудової угоди з нею. Постраждали й педагоги, які виїхали з окупації у квітні-травні 2022 року: їм досі не виплатили зарплату за травень-грудень та відпускні за 2021/2022 рік. 
Сьогодні 88 учнів Бугаївського ліцею навчаються дистанційно (до масштабного вторгнення рф тут навчалися 122 дитини). 
– Хоч є багато перешкод – відсутність гаджетів, а інколи й Інтернету, але ми стараємось забезпечити дітям якісну освіту. Вдячні всім, хто повернувся в рідний ліцей. Упевнена, що здолаємо все, – говорить Ніна Пономарьова.

Більше новин у Харківська область на нашому сайті

Як повідомляли, ворог завдав удару з артилерії по центру міста Вовчанськ

Раніше писали: окупанти вдарили по селу Кругляківка ракетою «Гром Е-1»

Також, нагадаємо: у селі Гракове встановили модульний будинок для амбулаторії