В яких умовах живе деокупована Вовчанська громада

Катували струмом

Вовчанську міську терито­ріальну громаду російські загарбники окупували в перші години війни. Зробили вони це, за словами начальника Вовчанської міської військової адміністрації Тамаза Гамбарашвілі, без єдиного пострілу і вибуху.

– На Харківщині Вовчанськ – це найближче місто і центр громади до кордону з окупантами, десь кілометрів 5, а до найближчого їх населеного пункту шебекіно – 10. І географічно так склалося, що у Вовчанську і бєлгородській області багато родичів одне в одного, – каже Тамаз Гамбарашвілі.

За його словами, керівництво громади і деякі представники апарату міської ради, керівники структурних підрозділів, директори шкіл перейшли на бік окупаційної влади. Водночас, як зазначає начальник Вовчанської МВА, у громаді було чимало патріотів з активною проукраїн­ською позицією, які не мали бажання співпрацювати з окупантами. Але до цієї категорії людей окупанти застосовували фізичне насильство. Це робили в катівні, яку облаштували в одному із заводів міста.

– На території нашої громади масових захоронень, як, наприклад, в Ізюмі, немає. Також немає безвісти зниклих людей, яких шукають родичі, –  розповідає очільник Вовчанської ТГ. – Втім проукраїнськи налаштованих громадян відправляли на «перевиховання» в катівню на території агрегатного заводу. Там людей тримали тижнями, знущання були різні – когось били струмом, когось просто били тощо.

Залякували забрати дитину

Окупанти у всілякий спосіб намагалися психологічно переломити проукраїнських жителів громади. І деколи загарбникам це вдавалося. З часом вороги почали скорочувати персонал. Якщо людина не погоджувалася переходити на бік росіян, то її звільняли. Згодом окупанти почали працювати із закладами освіти. Освітянам поставили єдину умову: або ви з нами працюєте, або пишете заяву на звільнення і їдете на агрегатний завод. Як розповідає Тамаз Гамбарашвілі, незгодні з новою тимчасовою владою шукали можливість виїхати з ТГ. Також були випадки, коли людину тиждень-два тримали в катівні, і вона ламалася.

– Є різна інформація щодо виїзду з громади під час окупації, у кожного своя історія, як вони виїжджали. Наприклад, я спілкувався з кількома сім’ями. Вони розповідали, що у перші два-три місяці жінок з дітьми без проб­лем випускали через Печенізьку дамбу. А десь з літа окупанти зробили жорсткіший контроль, мало хто відтоді зміг виїхати на підконтрольну Україні територію. А чоловіків, зрозуміло, взагалі ніяк не випускали, – каже керівник Вовчанської громади.

У першу чергу дуже хотіли покинути ТГ родини з дітьми, оскільки їх просто заганяли в глухий кут і залякували найдорожчим. Річ у тому, що майже всі школи громади, а їх 21, відкрилися 1 вересня. За словами Тамаза Гамбарашвілі, багато вчителів перейшли на бік окупантів. Вони були дуже активними, розвішували російську трикольорову ганчірку, всюди волали, що росія тут назавжди.

– Звісно, були батьки, які не хотіли вести дітей у російську школу, але тоді їх залякували. Наприкінці листопада у мене була нарада з педагогами, і вони мені розповіли про ось такий факт. Загарбники казали батькам: «Якщо протягом двох тижнів дитина не ходитиме до школи, то будуть позбавляти батьківських прав».

Ті, хто мав змогу виїжджали, покидали громаду, дехто правдами і неправдами не йшли в школу і тягнули до останнього. А половина відпускала дітей на навчання від безвиході. Знаю, що учні в школах розмовляли українською мовою, а вчителя їх поправляли і змушували користуватися тільки російською, – каже начальник Вовчанської міської військової адміністрації.

Інформаційний вакуум

У громаді за час окупації трап­лялися випадки мародерства з боку рашистів. Як каже очільник громади, посилаючись на розповіді місцевих, у перші дні війни в ТГ були лднрівці, які до того ж себе агресивно поводили. Пиячили, почувалися вільно, але нікого не чіпали. Втім, якщо хтось робив їм зауваження, то вони, звичайно, реагували неадекватно. Колаборанти здавали окупантам дані про патріотів, яких грабували – забирали гроші, майно, коштовні речі тощо. Чоловікам доводилося переховуватися в льохах у родичів, оскільки їх переслідували рашисти. Насамперед це стосувалося лісників, єгерів, мисливців тощо. Тамаз Гамбарашвілі зазначає, що із самого початку війни людей відрізали від зовнішньої інформації, вони взагалі не знали, що відбувається на підконтрольній Україні території.

– У перший місяць війни люди жили зі світлом, електрика надходила з території України. Потім окупанти перебили цю лінію живлення, і громада десь два з половиною місяці була без світла. А влітку загарбники налагодили електропостачання зі своєї території. Щодо гуманітарної допомоги, то вони у Вовчанську і в усіх більш-менш великих населених пунктах громади створили штаби «единая россия». Там раз на десять днів давали якісь продуктові набори, але це далеко не ті, які ми роздаємо наразі. Тоді люди отримували дуже скромний пакунок – банка тушонки, пачка спагеті, борошно, олія і все, – розповідає начальник Вовчанської МВА.

Зі 120 чиновників лишилося 12

За словами Тамаза Гамбарашвілі, незадовго до втечі окупанти почали роздавати російські паспорти, готувалися до референдуму.

– Наразі прокуратура, поліцейські, СБУ і ми знаходимо документи, які свідчать про підготовку до референдуму – оформлювалися виборчі дільниці, складався список виборців тощо. Думаю, що вони планували таке проводити, як було в Херсонській і Запорізькій областях. Крім цього, у кінці серпня – на початку вересня колаборантам частково почали роздавати російські паспорти, – каже керівник громади.

Так, у мережі Інтернет є пропагандистське відео з цього «святкового вручення». На ньому один зі зрадників розповідав на камеру, як довго він чекав цієї щасливої миті. Втім його «щастя» швидко закінчилося. Буквально через кілька днів російські військові з колаборантами втекли з Вовчанської громади.

– Окупанти здогадувалися про контрнаступ, тому в ніч з 10 на 11 вересня була масова втеча зрадників. 11 вересня, коли ЗСУ зайшли в місто, воно було вже порожнє від колаборантів. Дуже багато людей залишили свої домівки і виїхали на росію, – зазначає очільник Вовчанської громади. – До війни в громаді проживало 36 тисяч людей, наразі 12. Думаю, що одна третина поїхала в рф, а ще одна – виїхала на підконтрольну Україні територію. Після деокупації дуже зменшився апарат Вовчанської міської ради, його майже зовсім немає. З приблизно 120 людей, які працювали до 24 лютого, наразі там залишилося десь 12 осіб. Значна частина місцевих чиновників поїхала в рф.

Щоденні обстріли

Тамаз Гамбарашвілі говорить, що чимало мешканців чекали на ЗСУ і зустрічали їх зі сльозами радості на очах. А наші захисники своєю чергою виганяли окупанта дуже обережно та виважено, аби не завдати шкоди населенню. Загалом, як каже очільник громади, бойових дій чи вибухів на території Вовчанської ТГ до деокупації, 11 вересня, практично не було.

– Зі всіх населених пунктів громади до початку осені тільки в селах Стариця і Рубіжне були бойові дії, оскільки вони розташовані на правому березі Сіверського Дінця. На лівобережній частині громади обстрілів узагалі не було. Вони розпочалися 11 вересня, коли окупанти відійшли на свою територію, а ЗСУ зайняли позиції, – розповідає керівник громади.

Він підкреслює, що відтоді не було жодного дня, щоб не обстрілювали хоч один населений пункт Вовчанської ТГ.

– Загарбники б’ють по громаді і вранці, і ввечері, і вночі. Наразі руйнувань у нас з кожним днем усе більше і більше. Це і житловий масив, і заклади освіти, і інші об’єкти соцсфери. Школа в Рубіжному зруйнована повністю, в інших – пошкоджені вікна, двері, дахи. Звісно, на жаль, є загиблі і поранені. Наприклад, десь у перших числах листопада прилетіло біля терцентру у Вовчанську. Четверо соцпрацівників отримали поранення, їх госпіталізували. У нас уся проблема в тому, що нам відтісняти окупантів нікуди – вони б’ють зі своєї території. Тому думаємо, що Вовчанськ ще довго обстрілюватимуть, аж до нашої перемоги, до капітуляції рф, – вважає Тамаз Гамбарашвілі.

Наразі жителі пошкоджених і зруйнованих будинків подають у Вовчанську військову адмініст­рацію заяви на відновлення їх осель. Обласна і районна військові адміністрації, а також різні благодійні організації надали Вовчанській громаді будівельні матеріали – OSB-плити, брезент, плівки тощо. Ця вся допомога людям надається, аби вони накривали дахи та закривали вік­на. Очільник громади зазначає, якщо в людей є якісь потреби, наприклад, у будівельних матеріалах або чомусь іншому, треба вирішувати ці питання через старост. Там, де їх немає, а це три округи з 12, жителям потрібно безпосередньо звертатися до Вовчанської міської військової адміністрації.

Організовані й ініціативні

Начальник Вовчанської МВА зізнається, йому дуже радісно, що наразі в громаді лунають проукраїнські настрої і люди мають активну громадянську позицію.

– До мене приходять люди і питають, чим ми можемо бути корисними, залучайте нас до роботи. Ми дуже раді бачити в нас таких людей, приходьте, – закликає Тамаз Гамбарашвілі. – Загалом люди, які залишилися в громаді, організовані та ініціативні. Ось, наприклад, зараз іде роздача гуманітарної допомоги. Ми її не можемо роздавати просто – людина приходить, і ми даємо. Не робимо цього, аби не було масових скупчень. Коли окупант їх бачить, то починаються обстріли. Тому ми вчиняємо таким чином. Я закликав людей самоорганізуватися і створити вуличні комітети, щоб не багато жителів приходило, а один. Перші дні було важко, люди не розуміли, чому так, а зараз уже є графік, скупчень немає, всі систематично отримують допомогу, за що дякую і ХОВА, і іншим благодійним організаціям.

Без огляду на систематичну допомогу з різних джерел, громада дуже потребує буржуйок, електрообігрівачів і електроплит. Річ у тому, що у Вовчанській громаді наразі найскладніша ситуація з опаленням з усіх деокупованих ТГ Харківської області. Взимку тепла там не буде, оскільки газова мережа під’єднана до росії, тому паливо не надходить.

– Ситуація важка, люди залишилися без газу. Ми зараз пишемо в усі можливі громадські організації, благодійні фонди, щоб нас забезпечили електрообігрівачами, буржуйками, теплими ковдрами. Це необхідність номер один. Плюс дуже потрібні електроплити для приготування їжі, оскільки всі були на газу. Ця допомога надходить, але не в такому обсязі, якого ми потребуємо, – розповідає начальник Вовчанської міської військової адмініст­рації. – Жителям багатоповерхівок ми повідомили, що тепла не буде, просимо їх переселитися в приватний сектор, де є пічне опалення. Всі люди поставилися з розумінням, тим паче, що більша частина населення міста виїхала. Пустих будинків багато, жителі йдуть до своїх родичів чи знайомих, переселяються у приватний сектор і опалюватимуть домівки електроприладами або дровами.

Коли відкриються аптека та банк

Щодо отримання жителями громади дров від держави, то є певні труднощі, але ситуація під контролем, процес триває.

– Нам виділили субвенцію на дрова, але громада сама не в змозі освоїти ці кошти. Військова адміністрація тільки створена, вона зареєстрована, наразі йде процедура реєстрації в казначействі, а сама міська рада не може функціонувати, оскільки жоден керівник не залишився на території громади, вони всі виїхали. Тому забезпеченням дров для нашої і ще трьох ТГ області зай­матиметься Харківська ОВА, –  говорить Тамаз Гамбарашвілі. – Плюс для нашого регіону виділили додаткові гроші на соціальну деревину, тому я на нараді, що пройшла 30 листопада, подав розширений список з 2412 домоволодінь. Як тільки-но механізм запуститься, ми будемо всіх максимально забезпечувати цими соціальними дровами. Конкретні дати і обсяги назвати не можу зараз, оскільки багато факторів на це впливає. Наприклад, багато часу займає розмінування лісів, що теж пригальмовує процес.

Якщо з газом і опаленням ситуація в громаді важка, то світло у Вовчанську і в усіх старостинських округах ТГ є. Електропостачання відновили через три тижні після деокупації громади. Наразі, за словами Тамаза Гамбарашвілі, ситуація зі світлом більш-менш стабільна. Якщо масових обстрілів немає і не страждає електромережа, то перебоїв майже немає. Останнім часом, десь у середині листопада, кілька населених пунктів були без світла чотири дні. Начальник Вовчанської МВА пояснює, що були постійні обстріли, і працівники РЕМу не змогли полагодити пошкоджену електромережу. Як тільки-но ситуація більш-менш нормалізувалася, енергетики буквально за півдня все відновили і подали світло.

З мертвої точки зрушилося питання стосовно поновлення роботи аптеки і банку. Ще на початку листопада перспективи щодо цього були туманні, втім зараз є вже дати, коли ці установи запрацюють. 

– Ми постійно ведемо перемовини з аптечною мережею «Аптека 9-1-1». Повсякчас їх закликав відкритися, вони говорять: «Хоч завтра, але немає фармацевта». Ми попрацювали над цим питанням, і в громаді знайшли людину. В аптеці провели відновлювальні роботи, і до кінця цього тижня, 11 грудня, вона запрацює, – каже очільник громади. – Аналогічна ситуація з банком. 30 листопада спілкувався з керівництвом «ПриватБанку». Керівник мені пообіцяв, що десь у середині грудня вони відкриють в якомусь магазинчику банкомати і термінал, а потім до кінця року запрацює відділення.

Минулого місяця в громаду повернулася «Укрпошта». Спочатку мобільні групи роздавали пенсії, а із середини листопада запрацювало і стаціонарне відділення. За словами Тамаза Гамбарашвілі, заборгованість по пен­сіях майже закрита. Щодо виплат по 1200 гривень, то всі списки зібрані і передані в район та область. Жителі деяких сіл уже навіть отримали ці гроші. На думку начальника Вовчанської МВА, до середини грудня це питання буде закрите.

Ще одна хороша подія в громаді відбулася на початку грудня – школи громади розпочали дистанційне навчання. Тамаз Гамбаршвілі зазначає, що дуже важливо, аби діти навчалися в українському навчальному закладі і здобували потрібні знання.

«Допомагатимемо жителям перезимувати»

Щодо транспортного сполучення, то воно наразі є важким. Дуже складно добратися до райцентру чи облцентру, оскільки мости підірвані.

– Люди можуть дістатися до Харкова тільки двома шляхами. Перший – їхати своїм транспортом в об’їзд, це займає чотири-п’ять годин. А другий – люди під’їжджають автобусом до Старого Салтова, до зруйнованого містка, там є човни. Це організувалися місцеві волонтери, які переправляють людей на інший берег. А в Старому Салтові є комерційні структури, які за невеликі гроші підвозять людей до Харкова. Ми з перевізниками з Вовчанська і Старого Салтова склали такий графік, аби люди не стояли взимку і не чекали транспорт годинами, – зауважує очільник Вовчанської МВА.

Також Тамаз Гамбарашвілі розповів, що буде з дамбою в Старому Салтові.

– Там у нас 24 листопада відбулася велика нарада, де були присутні представники ДП «Дороги Харківщини», Харківського проєктного інституту, військові тощо. Ми обговорювали питання капітального ремонту дамби. Наразі робиться проєктна документація, експертні висновки тощо. Це все буде готове до кінця грудня, і на 2023 рік закладатимуть кошти на капремонт дамби. Зараз просимо встановити якусь пішохідну переправу. Фахівці прораховують, що можна за короткий термін і з невеликим фінансуванням зробити, – розповідає очільник Вовчанської ТГ.

Він каже, що потихеньку життя в громаду повертається, але цей процес уповільнюють щоденні обстріли. Через них і прийдешні морози він рекомендує людям виїхати з ТГ.

– Загалом ситуація в нас у громаді вкрай важка, готує­мося до складної зими, але по можливості намагаємося тримати все під контролем. Звісно, людям, які можуть виїхати з громади на найближчі кілька місяців, краще зробити саме так. Якщо в наших жителів такої можливості немає, будемо всіма силами допомагати їм, – зазначає начальник Вовчанської міської військової адміністрації Тамаз Гамбарашвілі.

Якщо ви маєте можливість допомогти жителям Вовчанської громади буржуйками, електрообігрівачами і електроплитами, звертайтеся до начальника Вовчанської міської військової адміністрації Тамаза Гамбарашвілі за номером 050­401­01­26.

Більше новин міста Вовчанськ читайте на нашому сайті.