Як оговтується після окупації Оскільська громада

Загарбники з російської федерації зайшли в Оскільську ТГ на початку березня. Поступово вони окупували майже всю територію громади – 95% (це 25 сіл). Під контролем ЗСУ перебувало тільки село Вірнопілля, а села Довгеньке, Бражківка та Сулигівка переходили з рук у руки.

– 24 лютого у людей була розгубленість, втім масового виїзду з громади в перші дні війни не було, – згадує начальник Оскільської сільської військової адміністрації Геннадій Загоруйко. – На початку березня рашисти окупували Комарівку і Миколаївку, згодом – Капитолівку. Потім були бої за Оскіл. У підсумку орки захопили майже всю територіальну громаду. Лінія фронту проходила через Студенок, Яремівку, Бражківку, Малу Комишуваху, Вірнопілля, Заводи. В цих селах проводилася часткова примусова евакуація. В решті населених пунктів організованого виїзду не було, оскільки думали, що загарбники пройдуть повз нас до кордону з Донецькою областю. Загалом люди виїжджали хто як міг: хтось виїхав до підриву переправ, хтось переправлявся на човнах, а хтось ще в інший спосіб вибирався на підконтрольну Україні територію.

СМСка від окупантів

З початком бойових дій Оскільська сільська рада не припиняла свою роботу. Вирішувалися питання забезпечення продуктами, паливом, медикаментами, евакуації населення.

–  Зі мною на зв’язок вийшли рашисти, приславши СМСку з пропозицією: «Виженіть нацистські війська, здайте населені пункти і не доводьте до гуманітарної катастрофи». Вони знали мій телефон і де я живу. І перша хата, куди вони заселилися під час окупації Оскола, була моя, – згадує Геннадій Загоруйко.

Відповідно до розпорядження начальника Харківської обласної військової адміністрації від 05.03.2022 № 11в/дск «Про дії сільських, селищних, міських голів, депутатів органів місцевого самоврядування, членів виконавчих комітетів, посадових осіб місцевого самоврядування при загрозі захоплення/ окупації території громади, захопленні адміністративних будівель», Геннадій Загоруйко виїхав з Оскільської ТГ, а районним  керівництвом було визначено подальше місце перебування і режим його роботи.

Без огляду на те, що сільський голова був за межами рідної ТГ, про людей ніхто не забував. Допоки було можливо, жителям окупованих територій та евакуйованим передавали гуманітарну допомогу. Через Печенізьку дамбу пересилали ліки. Люди виходили на зв’язок, складали перелік потреб, і їм через волонтерів передавали посилки. Та не всі ці пакунки дійшли до мешканців. Як каже начальник Оскільської сільської військової адміністрації, загарбники не розбиралися, що це за препарати, і просто їх викидали у воду.

–  Наразі частина людей, яка була в окупації, дивиться на мене з докором та каже, що я їх кинув. У цій війні в кожного свій фронт. Мій полягав у збереженні територіальної громади. Доводилось допомагати не лише жителям окупованих територій (близько 3 тисяч), а й опікуватися тими, хто евакуювався (6,5 тисячі людей). Необхідно було організувати адміністративну роботу. Проводились засіданні виконкому, видавались довідки, матеріальні допомоги на лікування. Був закінчений навчальний рік, дітям видано документи про освіту, вчасно розпочато новий навчальний рік, збережено мережу закладів, педагогічний та учнівський колективи. Крім цього, під час окупації організували роботу медицини, територіального центру соціальної допомоги. Соцпрацівники, які залишилися в окупації, отримували зарплату на картки. Вони не пішли в терцентр, створений рашистами, але продовжували обслуговувати своїх підлеглих. Робили вони це практично підпільно. Було важко, але наша громада вижила, – зазначає Геннадій Загоруйко.

Залякували розправами і катівнею

Під час окупації основна частина людей проживала в Осколі, Комарівці, Миколаївці, Співаківці, Яремівці та Капитолівці. У населених пунктах, на території яких проходили бойові дії, жителів майже не було. Гуманітарну допомогу окупаційна влада видавала, але, як говорить Геннадій Загоруйко, її не порівняти з тією, що люди отримують зараз.

За словами очільника Оскільської військової адміністрації, загарбники 1 вересня намагалися розпочати навчальний рік. Вони підготували уцілілу Оскільську школу до відновлення освітнього процесу, але вчителів зібрати не змогли. До слова, на той час у громаді проживало близько 200 дітей. 

– Рашисти спочатку агітували перейти на свій бік педагогів, які залишилися в окупації, а потім примушували їх вийти на роботу, залякуючи розправами і катівнею. Загалом учителі проявили патріотичну позицію і не пішли на співпрацю з ворогом, але, на жаль, не всі. Частина вчителів перейшла на бік окупанта. Вони агітували інших педагогів наслідувати їх приклад, пояснюючи, що «діти не повинні страждати, навчання потрібно продовжувати». Але школа у підсумку не відкрилася. А зараз вони кажуть: «Ми пішли в школу, прибрали, підготовили її до відновлення освітнього процесу. Ми ж вам зберегли навчальний заклад, ми ж молодці». А про те, що вони готували картинку для путіна, що на окупованих територіях запрацювала система влади і почала працювати освіта, вони навіть не думали, взагалі не розуміли, що працювали проти нас, – зазначає Геннадій Загоруйко.

Він каже, що не згодних з позицією окупантів вивозили у підвали в Ізюм, де були катівні.  Сільському голові відомо понад десять таких випадків. Першочергово під перевірку потрапляли АТОвці, мисливці, люди, яких підозрювали у співпраці з українською владою. Загарбникам хтось розповідав, що місцеві допомагають нашим військовим. І за цією категорією громадян приїжджали фсбешники, проводили допити і схиляли до співпраці. Людей били і катували струмом. Багато з тих, кого випустили з підвалу, швидко виїхали. Пенсіонери йшли через Печенізьку дамбу, а інші їхали на росію, потім в Європу, звідти поверталися на Батьківщину.

Під час окупації були і мародерства, які чинили як загарбники, так і місцеві.

– Частина наших людей показала себе не з кращого боку, це мене дуже засмучує. Вони грабували хати тих, хто виїхав. Практично повністю розграбували Оскільський психоневрологічний інтернат, комбікормовий завод, школи, сільськогосподарські та лісопереробні підприємства. Повиносили все. Зараз, коли звільнили нашу територію, звернувся до земляків і попросив повернути майно назад. Чекаємо. Наразі правоохоронні органи шукають зниклі речі, – розповідає Геннадій Загоруйко.

Під час окупації загарбники здійснили грошові виплати в розмірі 10 тисяч рублів. Для цього збирали паспортні дані. Очільник Оскільської СВА вважає, що вони це робили, аби була база для проведення референдуму. Втім, контрнаступ ЗСУ зруйнував усі їх плани.

Що зі світлом і газом?

12 вересня Збройні Сили України в ході контрнаступу повернули під свій контроль Оскіл. А через кілька днів наші захисники вигнали окупантів з території всієї Оскільської громади.  Жителі ТГ дуже чекали на наших військових. Як каже Геннадій Загоруйко, перед звільненням окупанти особливо жорстко тиснули на людей. Осколяни йому розповідали: «Думали, що зараз у катівню поведуть, а тут вулицею українські танки їдуть».

Але і після звільнення рашисти продовжували обстріли. Були пошкоджені приміщення дитячого садка, знищена двоповерхова будівля амбулаторії, приватні будинки.

– Найменше пошкоджень від обстрілів у селах, які були окуповані відразу: правобережна частина Оскола, Комарівка, Миколаївка, Капитолівка і Діброва. Решту населених пунктів зруйновано на 90 %. Ми сподіваємося, що повернемо життя в ці села. Евакуйовані мешканці повернуться. У Вірнопіллі під час бойових дій проживало дві людини. Зараз ми возимо туди «гуманітарку» на 80 осіб. Була інформація, що в Заводах не залишилося нікого. Згодом з’ясувалося, що під час боїв п’ятеро жителів сиділи в льохах. Наразі там мешкають 17 людей. Мені телефонують земляки і кажуть, що весною повертатимуться назад, – говорить керівник громади.

За словами Геннадія Загоруйка, у вісьмох населених пунктах жителів немає взагалі, ці села розбиті, зовсім порожні. Шість населених пунктів малочисельні – від одного до 16 людей. Загалом до війни в ТГ проживало 9500 людей, зараз – 3743. У селах, де проживає більшість мешканців громади (Комарівка, Миколаївка, Оскіл, Капитолівка, Діброва), відновлено електропостачання. У цих же селах (крім Миколаївки) відновлено газопостачання. Як каже очільник Оскільської СВА, енергетики працюють над відновленням електропостачання у Студенку, Яремівці та Співаківці.

– Плануємо це зробити у найкоротший термін. На швидкість проведення цих робіт впливають розмінування території, розбиті трансформаторні підстанції, пошкоджені лінії електропередач, – пояснює начальник Оскільської військової адміністрації.

Заборгованість закриємо

На початку грудня з’явився мобільний зв’язок і мобільний інтернет.

– Поступово відкриваються магазини. Завдяки обласній, районній владі, волонтерам постійно видаються нашим жителям продуктові набори, засоби гігієни, медикаменти, будматеріали тощо. Безкоштовно роздаємо хліб. Ще потребуємо будівельних матеріалів (ОСВ-плити, шифер, скло тощо), щоб люди відновлювали свої домівки, – зазначає Геннадій Загоруйко. 

Крім цього, за його словами, громаді вкрай необхідна комунальна техніка, оскільки місцеве підприємство повністю розбите.

– У розпорядженні громади залишився лише один трактор з п’яти. Під час снігопаду в нас нічим буде чистити дороги. До війни на допомогу приходили сільгосппідприємства, які на даний час зруйновані. Про цю проблему знає і обласне, і районне керівництво. Нам дуже потрібна допомога у вирішенні цього питання. Трьох тракторів і одного сміттєвоза нам би вистачило, – каже начальник Оскільської військової адміністрації.

«Укрпошта» в громаді працює, але це пересувні відділення. Поки існує заборгованість з пенсійних виплат та допомоги від Червоного Хреста в розмірі 1200 гривень. Роботу аптек ще не налагоджено. Сімейна медицина працює.

– Завдяки волонтерам раз на тиждень з населених пунктів Оскільської ТГ організовано автобусне сполучення до Ізюма. Для задоволення потреб у перевезенні кількість рейсів до Ізюма може бути збільшена, – повідомляє Геннадій Загоруйко.

Ситуація тільки покращуватиметься

У громаді, а саме в Осколі, облаштували один Пункт Незламності, де є генератор, чай, медикаменти, тепло, зв’язок тощо. В інших населених пунктах функціонують пункти обігріву. Начальник Оскільської військової адміністрації зазначає, що для їх ТГ ці пункти важливі, хоча селяни на зиму облаштували свої оселі на випадок відсутності світла і газу.

Щодо безкоштовних дров, то на початку грудня було укладено договори з ДП «Ізюмський лісгосп». Із загальних 1500 кубічних метрів деревини, що розраховані майже на триста будинків, людям видали 300 кубічних метрів. Очільник громади зауважує, що Оскільська військова адміністрація та Ізюмський лісгосп робить усе можливе, аби люди якнайшвидше отримали дрова.

– Загалом ситуація в громаді важка, але контрольована. Окупанти психологічно зламали багатьох наших мешканців. Люди, які були в окупації, приходять до мене і питають: «А вони не повернуться?». Тобто люди, які прожили в окупації, яким казали, що тут України немає і не буде, вони досі не вірять, що наші війська не відступлять. Звідси й ажіотаж за харчовими продуктами. Потрібен час. Ситуація стабілізується, ЗСУ нас захищає, ми працюємо. Земляки, допомагаймо одне одному не панікувати, а звикати до мирного життя, – звернувся до жителів Оскільської громади Геннадій Загоруйко.

Якщо ви можете допомогти Оскільській громаді будівельними матеріалами (ОСВ-плитами, шифером, склом тощо) та технікою, звертайтеся до першого заступника голови Оскільської сільської ради Павла Чернова за телефоном: 095-918-03-95.