У Новій Водолазі вчать бути лідерами та долучають до волонтерства

Селищний голова Олександр Єсін говорить, що місцева влада завжди дослухається до потреб дітей та молоді і готова підтримати їхні ініціативи, які будуть корисні для всіх жителів. І фінансово, і порадою, і словами подяки. Зокрема, на День селища разом із дорослими нагороди та подарунки за те, що роблять для громади, отримали й діти.

– Вони наша гордість. Ми вдячні їм за те, що прославляють громаду по всій Україні, що допомагають нам, дорослим, чим можуть, а можуть вони, незважаючи на свій вік, дуже багато, – каже Олександр Єсін. 

Зібрали унікальний архів

Народному художньому фольклорно-етнографічному колективу «Вербиченька» вже 32 роки. Заснувала його Ольга Коваль, а тепер вони вдвох із донькою Тетяною є керівниками колективу. Зараз у них близько 50 вихованців віком від 5 до 20 років, а раніше було й до 120.

Вихованці колективу впродовж багатьох років беруть участь у міжнародних та всеукраїнських народознавчих конференціях учнівської молоді. Матеріали їх польових досліджень представлялись на всеукраїнських конкурсах-захистах учнівських робіт Малої академії наук.

– «Вербиченька» має сімнадцять дійсних членів МАН, переможців ІІ обласного та ІІІ всеукраїнського турів конкурсу-захисту учнівських дослідницьких робіт. Щороку вихованці гуртка «Юні етнологи» стають переможцями Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна», Міжнародного конкурсу учнівської і студентської молоді «Мій рідний край», – розповідає Тетяна Коваль.

За активну участь та перемоги у всеукраїнських туристсько-краєзнавчих експедиціях і акціях юні дослідники «Вербиченьки» неодноразово ставали учасниками всеукраїнських туристсько-краєзнавчих зльотів, організованих Українським державним центром національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді Міністерства освіти і науки України. Упродовж багатьох років вихованці колективу входять до складу команди Харківщини на всеукраїнських зльотах туристів-краєзнавців, де здобувають перемоги.

Пошуково-дослідницька діяльність вихованців колективу, якою «Вербиченька» займається з 1993 року, – це краєзнавчі розвідки для дітей молодшого віку та комплексні фольклорно-етнографічні експедиції для гуртківців середнього і старшого віку.

Польові дослідження мають практичне значення в діяльності колективу. Зібрані Слобожанщиною (Харківська, Донецька, Сумська області) та оброблені матеріали доповнюються новими знахідками юних дослідників.

За роки пошукової експедиційної діяльності «Вербиченькою» створено власний архів, де фіксується етнокультурна спадщина Слобожанщини, зберігаються фонотека аудіо- та відеозаписів, експедиційні щоденники та питальники. Зібрана інформація використовується в дидактичній та сценічній практиці колективу «Вербиченька», на заняттях гуртків «Народознавство», «Юні етнографи», «Юні етнологи», «Фольклорне мистецтво», «Вокальне мистецтво», відображається у програмах виступів на фестивалях народної культури. Зібрані в експедиціях етнографічні зразки розміщені в музейній кімнаті «Свята спадщина» та світлиці Нововодолазького БДЮТ.

Узагалі про дослідницьку роботу керівниці «Вербиченьки» розповідають натхненно та емоційно. Щоб зібрати побільше матеріалу, групи в експедиціях працювали паралельно – одна з пані Ольгою, друга з пані Тетяною. До експедицій готувалися серйозно, все заздалегідь прораховували та планували.

– Ми приїжджали в село, розміщувалися там, самостійно готували собі їжу. Ходили пішки до людей, могли й по 10 кілометрів проходити. Або якщо далеко, то рейсовими автобусами під’їжджали. Ввечері обидві групи сходяться, діляться враженнями, підбивають підсумок, що новеньке почули. Бувало, коли виїжджали на тиждень, по 10 касет записували, кожна – по 90 хвилин, – розказує Тетяна Коваль.

Зараз подібна робота неможлива, і не тільки через війну та її наслідки, наприклад, заміновані території. З часом залишається все менше людей, які пам’ятають та можуть розповісти про наші традиції. Але у «Вербиченьці» не втрачають надію, що згодом експедиційна робота відновиться, хоча й, можливо, в якомусь іншому форматі. Бо діти на це дуже чекають.

Нещодавно одна з молодших учасниць поділилася з керівниками своєю заповітною мрією: «Мені так хочеться, щоб скоріше закінчилася війна, і я пішла в експедицію разом з «Вербиченькою». 

Те, що зігріває душу

– З перших днів війни вихованці «Вербиченьки» є учасниками і переможцями Канадсько-українського проєкту Granny «Збережи мову і культуру своєї бабусі». Патріотичні пісні (козацькі, стрілецькі, історичні), експедиційні розповіді респондентів Слобожанщини зі збереженням діалектів і місцевої говірки є умовою цього заходу. За участь у проєкті понад двадцять дітей отримали винагороду, яку частково спрямували на підтримку ЗСУ, – говорить Ольга Коваль.

Діти та їхні батьки збирали посилки для воїнів 93-ї бригади ОМБР «Холодний Яр» та 92-ї бригади ОМБР імені Івана Сірка. Цінними є прапори, підписані бійцями і надіслані «Вербиченьці» на знак вдячності.

Проводяться благодійні концерти у селищі Нова Водолага під назвою «Для вас, герої України, наша пісня лине» з метою зборів донатів на допомогу Силам оборони України, пораненим воїнам.

– Зігрівають душу телефонні дзвінки від захисників: «Кожен із нас на своєму місці наближає Перемогу. Ми тут для того, щоб ви там співали українські пісні. Дякуємо», – розповідає Тетяна Коваль.

«Вербиченькою» неодноразово передавалися кошти волонтерам у Новій Водолазі, Києві, Харкові.

«Завжди вами захоплювався і з теплом у душі радів, що ви є у моєму житті! Ви проносите вогник надії та історичну пам’ять у майбутнє нашої нації», – так висловив свою вдячність «Вербиченьці» земляк Андрій Тимченко, командир відокремленого рою «ХАРКІВ. ПОКИ ЖИВІ, ДОТИ ВІЛЬНІ!» Громадської організації «ТНП Л. ОБ».

Духовні скарби краю

Життя вносить свої корективи, до яких треба пристосовуватися. Так, у зв’язку з військовим станом зараз доводиться брати участь у фестивалях дистанційно, в онлайн-режимі. Наприклад – у різдвяному фестивалі «Велика коляда», метою якого є популяризація пісенного матеріалу різдвяного циклу Слобожанщини. Режисер фестивалю Надія Дзвоник зазначила, що Слобожанщина – край, який найбільше потерпає від воєнних дій. «Але, окрім історичної правди, саме духовні скарби промовисто виявляють українську ментальність цього краю», – підкреслила Надія Дзвоник.

Зараз молодші учасники колективу працюють над фольклорною програмою «Діло майстра величає». На сцені діти будуть розповідати про те, як жили та працювали представники різних ремесел – пряхи, чоботарі, пекарі. Малечі цікаво про все це дізнаватися, тим більше, що дійство пересипано традиційними, народними іграми, дитячими пісеньками, тематичними приспівками.

А старші готують Андріївські вечорниці. Традиційно ввечері 12 грудня молодь улаштовувала різні дійства – ворожіння, забави і співи.

– Сценарій вечорниць написаний на експедиційних записах. Жодна пісня у нас не взята звідкись, я маю на увазі Інтернет, книжки чи телебачення. Все зібрано нами, – розповідають керівниці «Вербиченьки».

Не гра, а спосіб життя

Із Всеукраїнською дитячо-юнацькою військово-патріотичною грою «Джура» у Нововодолазькій громаді познайомилися у 2010 році. І одразу стали її активними учасниками. У 2018 році у ліцеї № 3 утворили курінь імені Івана Сірка – осередок дитячого самоврядування. Поступово участь у грі перетворилася на спосіб життя, який виховує дітей справжніми патріотами та лідерами.

– Раніше у нас були тільки учні свого ліцею, зараз є діти з інших шкіл. Беремо всіх, у кого є бажання, – говорить голова ГО «Нововодолазький молодіжний клуб "Джура"», керівник куреня імені Івана Сірка Нововодолазького ліцею № 3 Сергій Тиндик.

Зараз у курені п’ять роїв. До їх складу входять 70 дітей трьох вікових категорій з 4 по 11 класи: рій молодих козаків «Вогняні вовки», три середні рої джурів – «Відважні яструби», «Бойові єноти» та «Безстрашні мурахи», та рій наймолодших, козачат або новаків, «Фенікси». У планах – створення ще одного рою з учнів 4 класів.

Діти з громади часто приходять у гості до куреня та на екскурсії у волонтерський штаб «Джура». Їх завжди раді бачити, бо розуміють важливість роботи з молоддю як запоруку розвитку громади в майбутньому. Так, нещодавно завітали учні молодших класів Нововодолазьких ліцеїв № 1 та 3. Гості переглядали відео, співали пісні, вчили патріотичні кричалки, грали в ігри, ознайомилися з процесом виготовлення окопних свічок та змогли долучитися до їх виготовлення, підписали прапор для військових.

У планах – провести серію патріотичних майстер-класів за донати, які джури хочуть використати для потреб захисників.

Друзі з усієї України

Влітку на ІІІ етапі гри «Джура» Харківську область представляли три рої у трьох вікових категоріях: «Вогняні вовки» – у старшій, «Бойові єноти» – у середній, «Безстрашні мурахи» – у молодшій (зараз вони вже перейшли у середню категорію).

Молоді козаки з «вовків» прокачували свої знання та вміння з таких дисциплін, як стрільба з пневматичної гвинтівки, тактична підготовка, туристична смуга перешкод, метання гранати тощо.

Джури рою «Бойові єноти» мали можливість удосконалити свої навички зі стрільби з пневматичної гвинтівки, поглибити знання з дисциплін «Рятівник», «Тактична підготовка» «Туристична смуга перешкод». Також діти прокачали свої знання в історично-інтелектуальній вікторині, вели нічну варту по табору.

«Безстрашні мурахи» вчилися стріляти з лука та пневматичної гвинтівки, проводили нічне вартування табору і захищали його від диверсантів, вчили та співали багато пісень, брали участь у багатьох майстер-класах і гутірках.

Діти з Харківщини потоваришували з однолітками з різних областей України, а з ровесниками зі Львівської, Рівненської, Сумської та Волинської областей стали справжніми друзями.

У жовтні, беручи участь у всеукраїнському челенджі «Топ-3 здобутки нашого куреня», присвяченому Дню Захисників і Захисниць України, джури з Нової Водолаги одним із трьох пунктів назвали саме дружбу, силу єднання.

«Ще одним здобутком діяльності нашого куреня є співпраця з друзями зі Львівської, Волинської, Тернопільської, Полтавської областей. Зустріч з ними – це завжди море неймовірних пригод, обмін досвідом, набуття нових навичок та отримання нових знань, що є надважливим для нас», – написали діти.

Допомога волонтерам

Всеукраїнську гру «Джура» виховники куреня імені Івана Сірка розглядають у двох важливих напрямах. По-перше, це, безумовно, патріотичне виховання молоді. Але ще один момент для них не менш важливий. Гра працює на те, щоб навчити дітей самостійно приймати рішення та брати на себе відповідальність, тобто це школа самоврядування. Просто казати молоді, що вона самостійна, цього замало, коли потім за неї все одно вирішують та її контролюють. Якщо дитяче самоврядування, то головними мають бути діти. Цю думку розділяють усі три керівники куреня – і Сергій Тиндик, і Альона Щербак, і Роман Курило. Ще один керівник, Олег Руденко, зараз захищає Україну в складі ЗСУ.

– Ми виховуємо свідомого патріота, громадянина, але ми повинні зростити ще й лідера, який буде корисним своїй громаді, своїй країні. Такі люди завжди потрібні Україні, бо мають корисні знання та навички, які в будь-який момент можуть застосувати, – каже Сергій Тиндик.

У козаків-джур є кодекс лицарської честі. Вони мають бути чесними, дисциплінованими, відважними, причому не лише у грі, а й у звичайному житті. Поступово, коли дитина зростає, вона перенесе ці принципи і у своє доросле життя, впевнені виховники куреня. І дуже радіють, коли бачать, які результати дає їхня робота.

– Насправді це не гра і не змагання, це життя. Ми живемо цим життям. Що ще треба сказати, якщо на другий місяць війни діти почали телефонувати та питати, що можуть зробити, чим підтримати дорослих? Вони майже одразу разом із нами почали допомагати волонтерам – плели сітки, брали участь у благодійних ярмарках, збирали кошти для військових. Для мене це головне, – говорить Сергій Тиндик.

Волонтерити діти продовжують і зараз. Вони активно підключаються до дорослих з волонтерського штабу «Джура» – збирають та формують посилки для захисників, беруть участь у благодійних заходах, допомагають збирати кошти для бійців.

Сьогодення та плани

Джури беруть активну участь у житті громади. Наприкінці літа задля вшанування пам’яті земляків, які поклали свої життя за майбутнє України, вони знову доєдналися до Всеукраїнського патріотичного забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України!». Захід у Нововодолазькій громаді проходе вдруге, діти – його постійні учасники.
14 вересня, у День селища, вони брали участь у святкуванні та показали гостям творчу композицію.

З великим бажанням юні козаки їздять по Україні на різні цікаві для себе заходи. Нещодавно повернулися зі Львівщини. Там у селі Сколе відбувався патріотичний вишкіл «Школа таборової старшини». Його програма була доволі насиченою: нічні варти з диверсантами, масштабна теренова гра, ігри на командоутворення та довіру, новий досвід для таборової старшини, гутірки, майстер-класи від військових та багато іншого.

– Такий захід в Україні проводився вперше, нас запросили друзі. Брав участь у ньому старший рій. Усім сподобалося, емоції дуже гарні після вишколу залишилися, – розповідає Сергій Тиндик.

А ще старшина разом із середніми джурами були на виїзному осінньому таборуванні на Київщині. Їх запросив курінь імені Ігоря Сікорського із Синяківського ліцею № 15. Серед майстер-класів вони окремо відзначили «Елементи стройової підготовки», «Домедичну підготовку» та інші. І, звісно, нові знайомства та спілкування з однолітками.

Зараз джури готуються до чергових пригод та зустрічей. І дуже вдячні Нововодолазькій громаді за підтримку їхнього куреня.

– Після повернення зі всеукраїнського етапу «Джури» у нас була зустріч із селищним головою Олександром Єсіним. Діти подякували йому та селищній раді за постійну допомогу, розповіли про те, як працює курінь, та про свої плани. Також розповіли про волонтерську діяльність. Це дуже важливо, коли влада відкрита до ініціатив молоді та надає їй підтримку, – впевнений Сергій Тиндик.