Житель Ізюма, вивезений з-під бомб, дивом зустрівся з дружиною у Лозовій

Про це медіа «Слобідський край» розповіла очільниця Лозівського гуманітарного ХАБу Валентина Нечвола.

  – Ми, працівники ХАБУ, назавжди запам’ятали літнього чоловіка, який одного разу звернувся до нас по допомогу. На вигляд незнайомцеві було 75 років. Він привітався і гірко заплакав. Опанувавши себе, чоловік розповів, що він з Ізюма. З дружиною ховалися в підвалі. У проміжку між обстрілами він піднявся нагору, щоб роздобути води. Чоловік ішов до міської колонки, молячись, аби вона була ціла. Шлях йому перерізав евакуаційний автобус. Цієї ж миті почався сильний обстріл. Волонтери підхопили чоловіка під руки і всадили в автобус. Він просив зупинити, та водій, маневруючи між «прильотами», був глухий до його благань, – розповідає очільниця ХАБу.

Пронизлива історія літнього чоловіка з Ізюма, який на той час потерпав від безкінечних бомбардувань, нікого не залишила байдужим. Жінки-волонтерки, намагаючись втішити ізюмчанина, напоїли його чаєм, підготували для нього продуктовий набір і запросили приходити до ХАБу, якщо йому так буде легше. Чоловік пообіцяв приходити щодня, але тільки після того, як зустріне евакуаційні автобуси. Поступово в ХАБі звикли до щоденного відвідувача, до його розповідей про дружину, яка і вродлива, і добра, і роботяща.

Чоловік ні на мить не втрачав надії зустріти її серед евакуйованих черговим автобусом. Щодня він прямував до «п’ятачка», до якого прибував транспорт з гарячих точок.

 – Якогось дня наш ізюмчанин не прийшов. Ми занепокоїлись, чи, бува, не захворів. Та вже наступного ранку він прийшов із дружиною. Він світився від щастя. Чоловік вірив, що знайде її, так і сталося, – переповідає пані Валентина пронизливу історію возз’єднання подружжя з Ізюма.

Раніше ми писали, що переселенці з Куп’янська знайшли другий дім у Балаклії.