«Оскіл тримає оборону»: куп’янчанин звернувся до земляків через газету

«Добрий день, шановна редакціє! Хочеться зі сторінок вашої газети звернутися до своїх земляків, побажати здоров’я, терпіння і віри в нашу Перемогу», — написав пан Іван.

У своєму зверненні він згадав героїчну історію рідного міста, яке цього року відзначає 370-річчя. За словами автора, Куп’янськ завжди був фортецею на шляху непроханих гостей, а річка Оскіл і нині є надійним захисником правобережжя району.

«Так сталося, що й тепер рідний Оскіл гідно тримає оборону міста», — підкреслив куп’янчанин.

Пан Іван подякував міській та обласній владі, а також волонтерам, які допомагають переселенцям, і висловив упевненість у Перемозі. Він також поділився спогадами про післявоєнну відбудову Куп’янська, в якій брали участь його батьки.

«Мені 77 років, і я добре пам’ятаю, як велося будівництво нових мікрорайонів», — зазначив автор.

На завершення він побажав землякам терпіння, здоров’я та якнайшвидшого миру, а також надіслав зворушливого вірша про Куп’янськ. 

Лист і вірш Івана Колесніка ми наводимо повністю.

«Добрий день, шановна редакціє!

Хочу зі сторінок вашої газети звернутися до земляків. Побажати всім здоров’я, терпіння і непохитної віри у нашу Перемогу.
Я куп’янчанин. Події, що нині відбуваються в рідному місті та його околицях, нагадують мені славетні сторінки історії Куп’янщини — її стійкість, бойовий дух і незламність.

Нашому місту — 370 років. Із давніх часів воно було фортецею, яка стримувала навалу непроханих гостей. Надійною перешкодою для ворога завжди була річка Оскіл. Вона й сьогодні, наче вартовий, захищає правобережжя Куп’янщини.

Ще за доби запорозьких козаків від Куп’янська до Сіверського Дінця кожні 5 кілометрів стояли сторожові пости, які безперервно стежили за безпекою краю. І зараз рідний Оскіл гідно тримає оборону міста.

Щиро дякую Харківській міській та обласній владі, а також волонтерам — за те, що тисячі куп’янчан знайшли прихисток в обласному центрі та в інших містах України. Але ми, куп’янці, віримо в Перемогу і в наших захисників.

Перед очима — приклад наших батьків, які після Другої світової війни піднімали місто з руїн. Я добре пам’ятаю, як будувалися нові мікрорайони.
Нехай ті, хто нині залишився на рідній землі, знають: ми з вами. Бажаю всім — і тим, хто вдома, і тим, хто в дорозі — здоров’я, терпіння і якнайшвидшої Перемоги».

До болю тяжко залишати рідний край.
І лиш з роками розумієш: то був рай.
Рай на землі, де народився, зріс,
Де з перших кроків бігав босоніж.

Ніколи навіть думки не було,
Що в цій землі може сховатись зло.
Війна прийшла, перевернула все,
Скільки біди вона ще принесе…

Ночами не заснеш. Весняний час.
Думки всі вдома — як, що там у нас?
Як хочеться побачить рідний дім,
Упасти на коліна перед ним…

Бо, лиш втрачаючи, цінуєш кожну мить.
За Батьківщиною завжди душа болить.