Чому хата-мазанка в Краснокутській громаді – на часі?

З чого все почалося

Історія відомої на Харківщині хати-мазанки у Краснокутській громаді розпочалася в місцевому ліцеї. Заклад узяв участь у проєкті «Навчати та вчитися за допомогою нематеріальної спадщини» за підтримки фонду ЮНЕСКО, де учні та вчителі через призму навчальних предметів розповідали про хату-мазанку.

– Наші фізики побудували три моделі хаток – цегляну, дерев’яну і хату-мазанку. В хатках є лампочка, яка дає тепло та нагріває її. Учні замірювали температуру нагріву, а потім вимикали світло та дивилися, яка хатка буде довше утримувати тепло. Звичайно, переможцем стала хата-мазанка, яка зроблена із саману (глини та соломи), – ділиться директорка Краснокутського ліцею Наталія Момот.

Побудовані фізиками три варіанти хаток

У проєкті працювали й географи, які створили мапу покладів різної глини у Краснокутській громаді. Історики, своєю чергою, їздили громадою та спілкувалися з жителями, фотографували хати-мазанки. Навіть на математиці ліцеїстам пояснювали, під якими кутами будувалася хата-мазанка. Згодом учасники досліджень зробили висновок, що будувалися хати на Краснокутщині за стандартом – використовувалося дерево, глина та солома. 

– Виявилося, що спочатку дахи вкривали соломою, а потім вже стали використовувати більш доступні матеріали. Попрацювавши над цим проєктом, ми вийшли в фінал. І тепер маємо дуже гарний посібник, де ділимося своїм досвідом з іншими закладами, які можуть застосовувати в освітньому процесі ось такий підхід, – каже Наталія Момот.

«Одразу відчули: це саме вона»

На цьому, мабуть, історія мала й закінчитися… Утім, діти зупинятися не хотіли та прийшли до Наталії Момот з питанням: «Що, оце ми попрацювали – і все? Давайте щось ще будемо робити». 

– Вони сказали, що багато покинутих хаток у селах стоять, чому б їх не відновити? Відверто скажу, я ніч не спала після цієї розмови, в мене ці думки просто не виходили з голови, – згадує директорка Краснокутського ліцею.

Дорогою додому пані Наталія роздивлялася всі покинуті хатки та думала над ідеєю школярів. Одна з хаток у селі Чернещина привернула увагу – вона стояла на пагорбі, втім уся заросла деревами та кущами. Її майже не було видно. 

– Зовсім трохи між заростями виднілася біла стіна. Дверей і вікон там не було. Ми пролізли через ці зарості, зайшли до цієї хатки. І одразу відчули, що самі її будемо відновлювати. Звернулися до очільниці нашої громади Ірини Карабут, яка за фахом історикиня. Вона з радістю підтримала наш задум, – розповідає директорка Краснокутського ліцею.

Відновлена хата-мазанка в Чернещині

Одразу навколо хатки закипіла робота – спочатку працівники комунальних служб видалили аварійні дерева, викорчували чагарники, прибрали городину, винесли мотлох. 

А згодом настав найцікавіший етап – мазання хати. У той літній день чоловіки дружно носили глину, а всі бажаючі мали можливість обмазувати стіни. Під час роботи лунали народні пісні від місцевого гурту «Яри». Потім господарів купали в калабані й поливали водою. Згодом усі поїхали на річку. 

– Це було незабутнє дійство, я досі вважаю той день найкращим у 2023 році… Тож ми помазали хатку і зрозуміли, що потрібно її відновлювати, а на це потрібні кошти. Написали грант, який виграв у конкурсі «Центри спільнототворення для розвитку громад» від Cedos Community Rebuild. Так отримали цілий мільйон гривень на втілення проєкту й одразу почали відновлювальні роботи всередині, – каже пані Наталія.

До речі, у цьому конкурсі було 311 учасників, а Краснокутський проєкт глина-простір «На белебні» став одним з десяти переможців.

Садок грушевий коло хати

Зараз відновлення та робота над хатою-мазанкою триває. У дворі збираються побудувати павільйон із саманних блоків. 

– Це простір спільнототворення, освітній простір. Коли ми мазали хатку – діти мазали з нами, коли відновлювали піч – діти дивилися, як ми це робимо. Їздили до коваля, який робив бовдур, завіси, клямки, засуви, защіпки. Так ми змогли показати дітям, що наш край дуже красивий і живуть тут дуже талановиті люди, – зазначає Наталія Момот.

Хоча самій хатці 100 років, вона облаштована сучасними меблями, адже це не музей. 

– Це не той простір, де тобі скажуть: «Цього не чіпай, до того не підходь». Це простір, де ти можеш чомусь вчитися і творити. Нам пропонували принести сюди прядки, рушники – нам це не потрібно. У цій хаті музею не буде. І саме тому ми й виграли проєкт, бо він оригінальний, – зауважує очільниця Краснокутської громади Ірина Карабут.

Сторічна хатка доповнена сучасними меблями

У глина-просторі «На белебні» все робиться не так, як у всіх. Наприклад, біля хатинки висадять не вишневий, а грушевий садок. До речі, це також стосується історії Краснокутського краю, адже саме тут варили борщ з грушами. Також облаштують садові гойдалки, лавки та столики, прокладуть доріжки з природних матеріалів, спроєктують клумби, обладнають декоративну водойму. Крім того, є ідея щодо облаштування невеликої пасіки й проведення на ній майстер-класів з добування меду. 

Утім і зараз в хатці проводиться багато майстер-класів, які відвідують і діти, і дорослі. Тут розповідають про лікарські рослини, плетуть килимки, печуть пиріжки, заварюють трав’яні чаї, розмальовують писанки та багато іншого.

«Відчув тепло батьківської хати»

Ірина Карабут каже, що важливість цієї роботи нещодавно довів один випадок. До неї зателефонував місцевий житель, який служить у ЗСУ, та попросив подивитися на хатку. Захисник бачив новини про проєкт у соцмережах.

– Коли я зайшов у хатку, одразу відчув тепло батьківської хати, родинні традиції й сімейні цінності, які завжди були в пріоритеті українців. А ще – наповнився якоюсь неймовірною енергією, яка додала мені сил і покращила настрій. Це чудово, що в нашій громаді цінують історію народу, розвивають культуру і прищеплюють дітям любов і повагу до свого рідного, українського. Це додає нам сил там, на нулі, – сказав військовий.

Визнано на міжнародному рівні

Є багато питань, чи потрібно під час повномасштабної війни займатися такими проєктами, чи варто зараз відроджувати культуру? Ірина Карабут впевнена, що кращого часу для цього бути не може.

– Ми відроджуємо нашу ідентичність – це найголовніше. Нас віками знищували, а тепер ми хочемо, щоб усе було відроджено і щоб ніхто не забував, що ми українці, – говорить очільниця Краснокутської громади.

Вона впевнена, що бути патріотом неможливо без знання історії та традицій своєї землі.

– Коли ми повертаємося до своєї історії, ми бачимо те, що з нами віками робила росія – знищувала. Подивіться: там, куди заходили окупанти, що вони насамперед робили? Вони знищували все наше національне, патріотичне. Я вважаю, що відроджувати культуру зараз на часі й впроваджувати різні культурні проєкти на часі, – наголошує Ірина Карабут.

Також очільниця громади зазначає, що їхній проєкт визнаний на міжнародному рівні. До речі, нещодавно Краснокутську громаду відвідала посол Словенії Матея Превольшек, яка разом зі школярами розфарбовувала великодні писанки в незвичному глина-просторі «На белебні».