«Білим по білому»: як вишиванка стала оберегом для захисника Маріуполя з Коломацької громади

Експозицію сформували родини учнів ліцею. Вони принесли родинні реліквії, вишиті рушники, картини та предмети українського побуту. Про це кореспондентці видання «Слобідський край» розповіла директорка Коломацького ліцею Світлана Межирицька.

Свої роботи також представили місцеві майстри – Володимир Кодацький із картинами, вишитими бісером, та майстриня Тетяна Слісь.

У Коломацькому ліцеї провели виставку до Дня вишиванки / Фото надала Світлана Межирицька

Та найбільше емоцій викликала вишиванка, створена у техніці «білим по білому». Її вишила мешканка громади Надія Батюк для свого сина Дмитра.

12 квітня 2022 року Дмитро, який обороняв Маріуполь на заводі Ілліча, надіслав матері останнє повідомлення. Того ж дня разом із близько 400 побратимами він потрапив у російський полон.

Відтоді зв’язок із сином майже обірвався. За весь час неволі Надія отримала лише три листи. В одному з них Дмитро написав коротке, але особливе прохання: «Виший мені сорочку».

Лист Дмитра до матері / Фото надала Світлана Межирицька

Для матері ці слова стали одночасно і світлом надії, і джерелом страху. Вона раділа, що син думає про дім, про майбутнє, про повернення. Але водночас серце стискалося від болю: а раптом це сорочка «на пам’ять»? Чи вірить він сам, що повернеться живим?

Попри всі страхи, Надія взяла до рук голку й нитки.  Вона обрала символічну техніку – «білим по білому». Для неї білий колір означав чистоту, Божий захист і початок нового життя.

«Я довго сиділа над полотном, тримаючи нитки й голку, і плакала. Хотілося захистити сина хоча б любов’ю, вкладеною у кожен стібок. Кожен хрестик був моєю молитвою до Бога: «Збережи його. Допоможи вистояти. Поверни додому живим», – згадує Надія.

Робота над сорочкою тривала майже три тижні. Кожну вільну хвилину жінка присвячувала вишиванці. Їй часто снився один і той самий сон: ніби вона стає великим птахом, летить до в’язниці, де тримають Дмитра, і закриває його своїми крилами від холоду та людської жорстокості. У реальності ж вона писала листи – понад сто теплих послань, із яких до сина дійшли лише вісім.

Дмитро Батюк у вишиванці, яку вишила мати / Фото надала Світлана Межирицька

15 січня 2025 року сталося те, про що Надія молилася щодня: Дмитра обміняли. Вже наступного дня мати приїхала до госпіталю в Чернігові. У руках вона тримала ту саму вишиванку.

Коли Дмитро Батюк одягнув вишиванку, створену серед сліз та надії, вона ідеально лягла на його змучені плечі. Сорочка, вишита за 20 днів, стала матеріальним доказом материнської сили, яка долає відстані та стіни в’язниць.

Для родини з Коломацької громади ця вишиванка – не просто одяг. Це оберіг, у якому закарбовано біль чекання, силу віри та неймовірне щастя повернення.

Захисник Маріуполя Дмитро Батюк повернувся з полону через 1009 днів / Фото надала Світлана Межирицька

Нагадаємо, 15 травня, у рамках масштабного обміну «1000 на 1000» з російського полону звільнили повернулися 205 українців, серед них 9 жителів Харківської області. Зокрема, до України повернувся 29-річний військовослужбовець Національної гвардії України Михайло Гарагатий зі Зміївської громади.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».