«Обстріл – найкращий «умовлятор»: як Червоний Хрест евакуйовує людей Харківщини
Командир загону швидкого реагування Харківської організації Товариства Червоного Хреста Ігор Клименко зазначає, що мешканців прифронтових сіл часто доводиться вмовляти виїхати. Однак найкращим «умовлятором» для виїзду в безпечні райони Ігор Клименко називає обстріли. У таких випадках люди більш охоче евакуйовуються.
Нещодавно Червоний Хрест вивозив багатодітну родину з Борової. Вони переїхали до селища з Чернещини, де їхній будинок знищили обстріли. У Боровій батьків і трьох синів спіткало те ж саме горе. Неподалік знову було влучання, внаслідок чого будинок був пошкоджений. Евакуаційну бригаду викликала мати дітей, однак батько не хотів виїжджати.
Коли волонтери приїхали за адресою, там уже працювали поліцейські, які намагалися вмовити чоловіка вивезти хоча б дружину та дітей.
– Цей чоловік та його мати дуже не хотіли виїжджати, закривалися вдома, не пускали ані нас, ані поліцейських. Вони казали, що нікуди не поїдуть. Це, звісно, їхнє право, однак дітей вивезти все ж таки необхідно. Після умовлянь хату відкрили, сумки винесли. І майже вся родина, навіть батько, який не захотів лишатися один, поїхала в Харків. Тільки бабуся відмовилася, – згадує Ігор.
У Харкові родина тиждень жила у муніципальному прихистку, поки вирішувала, що робити далі. Врешті-решт із шелтера переїхали до сестри дружини в Лозову Харківської області.
Останній у 2023 році виїзд Ігоря Клименка відбувся на початку грудня. Тоді вони евакуйовували людей з прифронтової Петропавлівки.
– Після звільнення там було досить багато людей, а зараз майже нікого. Там кожного дня гучно. Цілого житла немає, все розбите, – зазначає Ігор.
Того дня волонтери Червоного Хреста мали евакуювати трьох людей: батьків та їхнього 42-річного сина, в якого певні психічні порушення. До того ж унаслідок одного з нещодавніх обстрілів він отримав поранення.
Як розповідає Ігор, на вулиці, звідки мали вивозити родину, не залишилося жодної людини. Дім родини розбитий: вікон немає, контури забиті дошками. Прямих влучань не було, однак у двір снаряди прилітають постійно. Усі господарські будівлі завалені, на городі – вирви.
Під час евакуації росіяни почали завдавати ударів по селу, а батьки в останній момент вирішили, що виїжджати буде лише їхній син.
– Кажуть: «Це наша земля, ми тут і помремо». Через небезпеку в нас не було можливості умовляти їх нескінченно. Ми взяли сумку, посадили сина в автомобіль і поїхали. Не знаю, що з ними зараз, – розповідає Ігор.
Найкращим «умовлятором» для виїзду в безпечні райони Ігор Клименко називає обстріли. Ще осінню 2022 року, коли тільки звільнили більшу частину Харківської області, у Берестовому Петропавлівської громади, за три кілометри до фронту, Червоний Хрест евакуйовував мешканців. Там волонтери зустріли жінку, яка сумнівалася, чи варто їй виїжджати. Поки благодійники умовляли її, почався обстріл.
– Ми ледь встигли до підвалу. Інші ховалися за колодязем, у канавах, де хто міг. Після цього жінка сказала, щоб ми почекали, мовляв, зараз забіжить додому за сумкою. Не хотіла їхати, але стріляли так близько, що вона дуже швидко зібрала речі – та в машину. Навіть паспорт узяти забула, – згадує Ігор.
На День Незалежності волонтери пошуково-рятувального загону «Троянда на руці» вивезли з прифронтової Куп’янської громади сімох місцевих жителів. Здебільшого літніх людей, які вже не витримують життя під постійними обстрілами.
Також «Слобідський край» зібрав головні події, які відбулися у 2023 році.