Борівська громада: FPV-дрон знищив авто старости, але він знову везе допомогу

Про це кореспондентці видання «Слобідський край» розповіла заступниця начальника Борівської селищної військової адміністрації Олена Клименко.

Як зазначає посадовиця, Піско-Радьківський старостинський округ розташований на лівому березі Осколу. Нині там залишається близько 286 людей. Частина населених пунктів округу розташована поблизу лінії фронту, а дорога, якою доводиться користуватися, постійно перебуває під загрозою дронових атак.

«Сам Сергій Нікоріч із родиною живе в Ізюмі. У нього троє дітей. Проте майже щодня він їде до старостинського округу, де на нього чекають люди, які залишилися у своїх домівках», – говорить Олена Клименко.

За словами заступниці начальника Борівської СВА, багато жителів старостату — люди пенсійного віку. Частина з них отримує пенсію через поштове відділення, але самостійно забрати гроші в нинішніх умовах вони не завжди можуть. Тому староста за оформленими дорученнями отримує пенсії та привозить їх людям.

Так само жителі звертаються до нього, коли потрібні ліки, газ у балонах чи інші необхідні речі.

«Люди звертаються: привезіть нам ліки. Він їх купує і везе. Просять привезти газ у балонах — він теж заправляє і везе», — розповідає  Олена Клименко.

Окремий напрям його роботи — гуманітарна допомога. Саме під час такої поїздки 10 лютого поточного року сталася атака, яка могла коштувати йому життя.

«Того дня Сергій Нікоріч віз у село гуманітарний хліб. На переправі в районі села Оскіл у його автомобіль влучив російський FPV-дрон. Чоловік встиг вибратися з машини, однак автомобіль повністю згорів. Разом із ним знищився і хліб, який він віз людям», – переповідає події пів річної давності Олена Клименко.

Та після цього Сергій Нікоріч не припинив поїздок до старостату.

«Це його не зупинило, він виконує свою роботу», — зазначає  Олена Клименко.

За її словами, староста продовжує їздити до людей навіть попри постійні обстріли. Після чергових атак він так само перевіряє, чи потрібна комусь допомога, чи не пошкоджені будинки, чи є у людей необхідні речі.

Окрім доставки допомоги, на ньому лежить і забезпечення мінімальних умов для життя тих, хто залишився в прифронтових селах. Зокрема, через відсутність електроенергії на лівобережжі генератор використовують для заряджання телефонів, павербанків та підтримки роботи обладнання, яке забезпечує мобільний зв'язок. За словами Олени Клименко, організовує цю роботу саме староста Піско-Радьківського старостинського округу.

У Борівській громаді зазначають: людей, які залишаються в небезпечних населених пунктах, постійно переконують евакуюватися. Однак частина мешканців категорично відмовляється залишати свої домівки.

Тому робота тих, хто продовжує забезпечувати їх найнеобхіднішим, фактично перетворилася на щоденну поїздку в зону підвищеної небезпеки.

«Мені їх шкода. Вони мої. Я не можу їх залишити», — так, за словами Олени Клименко, Сергій Нікоріч пояснює, чому продовжує їздити до людей попри небезпеку.

Водночас у Борівській СВА наголошують: такі поїздки залишаються надзвичайно небезпечними. Російські дрони постійно контролюють маршрути, тому евакуація та доставка допомоги потребують особливої обережності.

«Поки у прифронтових селах залишаються люди, їм потрібна конкретна допомога — пенсія, ліки, вода, газ, зв'язок та продукти. Саме цю роботу щодня виконує староста разом із громадою та службами, які продовжують працювати для тих, хто поки не наважився залишити свій дім», – підсумовує посадовиця.

Раніше ми писали, що Біляївська громада переймає досвід Польщі.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».