Як пара, яка має 11 дітей, одружилась на Близнюківщині. ФОТО

Як повідомляє «Нове життя», серед молодят були й військовослужбовець Василь Поковба та його дружина Наталія Шащук. Від першого шлюбу Василь має трьох дітей, а Наталія шістьох. Після смерті першого чоловіка жінка самостійно займалася вихованням дітей. Зараз же вона працює молодшою медичною сестрою в клінічній лікарні, де, власне, і познайомилось майбутнє подружжя.

Вони розповіли, що перед офіційним одруженням протягом 5 років жили разом. Так після очікуваного весілля в родині Василя та Наталії народилося ще двоє дітей.

Подружжя поділилося, що задля забезпечення малечі працюють майже без зупину. Крім того, одна з доньок має серйозне захворювання, на лікування якого родина щомісяця витрачає всі зароблені кошти. Однак держава вирішила, що прибутків подружжя достатньо для забезпечення одинадцятьох дітей.

«У нас велике підсобне господарство. Ми маємо власний інкубатор, вирощуємо птицю і продаємо її. Обробляємо власний город площею майже в гектар і маємо ще свою фахову роботу. Але цього доходу без державної підтримки все одно було замало», – говорить Наталія.

Не побачивши іншого виходу, пара вирішила фіктивно розлучитися.

«Як матері-одиначці мені були призначені пільги. Так і жили. А тут війна, і Василь, не роздумуючи, пішов до військкомату. Хіба ж його зупиниш?» – додає вона.

Наразі Василь служить у складі батареї обслуговування гармати. Але після початку війни він усе ж таки вирішив повернути собі статус законного чоловіка. Тоді Василь попросив Наталію приїхати до Близнюків, де функціонує ДРАЦС, де і зробив коханій пропозицію.

«Зателефонував, щоб їхала, бо побачитися треба. Ми з донькою та її хлопцем швидко зібралися – і в дорогу. Як побачила Василя, серце ледве з грудей не вискочило, скучила дуже. А він красивий, з квітами, біжить до мене і пояснює, що дали йому відпустку на три дні, що номер зняв у корчмі «У Наталки» і що треба терміново кудись йти, бо нас чекають. Пішли… Я лише потім зрозуміла, що ми реєструємось, коли церемонія почалась. Плакала і сміялась, і, звичайно, сказала «Так!», – згадує Наталія.