Замість рейсу в Європу обрав лави Нацгвардії: історія водія гвардійців

Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на Східне територіальне управління Національної гвардії України.

Коли почалася повномасштабна війна, Юрій з дружиною відпочивали в Одесі.

«24 лютого ми відпочивали в Одесі. У нас навіть були квитки на вечірній потяг до Харкова, але почалося бомбардування. Ми кинулись терміново міняти квитки, знайшли до Дніпра, але Одесу почали обстрілювати вдруге. Тож і дніпровський потяг скасували. Лише ввечері змогли виїхати на Київ і з пересадкою дісталися Харкова», – розповідає він.

Чоловік каже, саме тоді у потязі, під час повернення до рідного Харкова, прийшло усвідомлення, що треба ставати на захист країни.

«Я бачив, як у перший день війни, коли навколо метушня, безлад, постріли, руйнування, перші загиблі та поранені, чітко та злагоджено працює «Укрзалізниця». Як чуйно вони ставляться до переляканих пасажирів, особливо дітей. Тоді й вирішив, що, повернувшись додому, одразу піду у військкомат», – пригадує військовий.

До повномасштабної війни чоловік працював далекобійником. Говорить, змалку цікавився автомобілями, його завжди приваблювала романтика мандрів. На початку березня у Юрія був запланований рейс до Європи. Він мав право та можливість поїхати за кордон, проте вирішив, що зараз потрібніший у своїй країні.

«Тоді без проблем можна було виїхати за кордон, але 26-го я прийшов до військкомату. До цього не служив, але взяли одразу, бо були потрібні водії. Увечері вже був у 5-й Слобожанській бригаді Національної гвардії України. І знаєте, тут я зрозумів, що я на своєму місці саме в той час, коли це потрібно і мені, і країні», – каже чоловік.

У їхній родині Юрій не єдиний військовий.

«Одружився, коли ще не було 18. Був молодий, гарячий (сміється). 20 років щасливого шлюбу! Донька теж військова, вчиться у вищому військовому закладі. Вступила вже після початку вторгнення. Сестра військова, зять. Усі зараз служимо, а як інакше?» – каже «Камаз».

Він розповідає, що на початку війни зателефонував своєму родичу в рф, хотів з перших вуст почути думку «простого народу». Родич йому кричав: «А чому ви маєте жити краще, ніж ми? Х** вам, а не Європа, будете разом з нами, ми один народ!»

«Немає в них ані цінностей, ані честі. І родич тепер не родич. Тому й не хочу, щоб у нас було, як там. Тому сьогодні я саме там, де маю бути – на фронті разом з побратимами. До мене у двір прийшли чужі люди й розповідають, що ми будемо тепер під ними. Ми – окрема нація, ніхто нам не буде казати, що робити», – говорить «Камаз».

Працюючи далекобійником, Юрій побував у багатьох країнах, колись навіть помандрував росією. Чоловік уважно приглядався, як живуть люди в різних населених пунктах, особливо невеличких. Тож впевнено може резюмувати – українці та росіяни мають абсолютно різні цінності.

«Я багато їздив і по росії, і по Середній Азії, і по Європі. Так от що я вам скажу: ми з росіянами дуже різні. Я сам із села, тож одразу дивлюся, як живуть у їхніх «дєрєвнях». Більш-менш нормально живуть на кубані, бєлгородська область, воронезька область та, може, ще курськ. Знаєте чому? Тому що там українців більшість, це наші території. А в інших місцях – суцільна розруха, занепад, народ лише про пляшку думає. Вкрасти та пропити – ото весь їхній менталітет. Ані городів, ані садів», – розповідає військовий.

Про свою роль на фронті чоловік говорить скромно. Каже, найбільше хвилюється не за себе, а за побратимів.

«Роль водія незмінна. Така, як і в мирному житті. Доставка вантажів, особового складу. Просто стріляють навколо. Страх є, але більше боїшся не за себе, а прийняти неправильне рішення, підвести людей. Куди звернути, де встати, якою дорогою поїхати. Люди ж на мене розраховують», – пояснює він.

Побратими Юрія розповіли про один з випадків, який стався під Лиманом. «Камаз» віз групу із семи бійців на підсилення. Почався обстріл фосфорними боєприпасами, і Юрій прийняв рішення, яке, на думку товаришів, було неординарним, але правильним у тій ситуації. Водій вирішив прискоритися та на шаленій швидкості по розбитій дорозі вивезти солдат із зони обстрілу.

Сьогодні хлопці згадують той випадок посміхаючись, кажуть, що тоді аж лавки в кузові вантажівки поламали. У сніг та мряку, дощ та спеку, через повалені дерева під постійними обстрілами Юрій кожного дня возить побратимів на передові позиції та забирає звідти.

Командир роти, у якій служить «Камаз», пригадав випадок, коли зламалася «буханка», що підвозила БК за 400 метрів до лінії зіткнення, майже на нуль. Тоді Юрій з побратимом відремонтували автівку та виїхали на ній попри велику небезпеку. Бо хлопці на позиціях чекали на снаряди.

Візитівкою відважного та веселого водія гвардійців став пікап «Франкенштейн». Про нього знають уже далеко за межами 5-ї Слобожанської бригади. Автомобіль з’явився в бійців у березні 2022 року. За рік автівка неодноразово потрапляла під обстріли, у ній майже не залишилось рідних деталей, окрім кузова, схожого на решето, його вже й не рихтують. Але зусиллями Юрія машина й досі працює на Перемогу.

Раніше ми розповідали про Сергія з позивним «Сивий».

Ми також розповідали про Фею, яка рятує життя гвардійців на передовій.

А також про офіцера Нацгвардії, який розповів про бої на Кремінському напрямку.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.