Історія прикордонника, який пішов на пенсію, але повернувся, щоб вигнати ворога

Історію військовослужбовця пресслужба бригади «Сталевий кордон» виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».

Службовий шлях чоловіка  розпочався у 1991 році зі вступу на навчання до Хмельницького вищого артилерійського командного училища. Під час навчання училище реформували в Інститут прикордонних військ України – так майбутній офіцер став прикордонником, пройшовши посади від молодшого офіцерського складу до керівної ланки.

– У 1995 році я закінчив навчання й після цього мені доводилося служити по всьому кордону України. Мені служба подобалася. У 2020 році я вийшов на пенсію, планував виховувати дітей, у мене два сини й донька, але у 2022 році підступний ворог на нас напав, тому я став на захист держави. Мені навіть запропонували очолити новосформований потужний підрозділ. Я колись у дитинстві мріяв стати й прикордонником, й артилеристом – вийшло два в одному, – розповідає Рустам.

Чоловік зізнається, що спочатку було важко, бо не було фахівців, адже людей набирали по мобілізації, й всі вони були дуже різні – від викладачів до людей, які працювали столярами.

– Я хочу подякувати викладачам Національної академії державної прикордонної служби, які багато вклали в навчання нашого особового складу й підготували людей, які зараз стоять на захисті нашої держави. Моя комендатура має дуже серйозне оснащення, розпочинаючи від 120 мінометів, гармати 100-го калібру, польова гармата БС-3, РСЗВ RAK 128 калібру й РСЗВ «Вампір». Спочатку не було озброєння й ми, можна сказати, вчилися на пальцях. Коли отримали озброєння, то вже працювали з ним. Нас навчали інструктори зі ЗСУ, – говорить військовий.

Чоловік говорить, що за час повномасштабної війни специфіка роботи прикордонників дуже змінилася.

– Сьогодні прикордонник це не тільки військовослужбовець, який ходить й охороняє кордон, це досвідчені бійці, які воюють у багатьох гарячих точках – у Бахмуті, в Авдіївці. Це досвідчені мінометники, які освоїли нове озброєння. Це досвідчені військовослужбовці, які постійно розвиваються, і я ними пишаюся, – зазначає Рустам.  

Раніше ми писали про Владислава, який понад рік служить у піхоті 92-ї ОШБр. Чоловік родом з Херсонщини. Після кількох місяців окупації, не замислюючись, він став до строю, хоча до цього і не служив, проте після пережитого під гнітом «визволителів» іншого шляху для себе не бачив. За час служби набрався досвіду та передає його новобранцям.

А також про Олександра на псевдо «Художник» – офіцера 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Творчого чоловіка війна зробила прагматичним, проте залишати військо він і не думає, бо найголовніше для нього — Перемога.

Та про «Механіка» – військовослужбовця 92-ї ОШБр. Раніше чоловік мав свою автомайстерню, але після того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення, одразу вирішив, що буде захищати країну зі зброєю в руках.