З цих випробувань ми вийдемо сильнішими та згуртованішими: боєць Харківської ТрО про війну

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

Уранці 24 лютого 2022 року В’ячеславу зателефонували друзі та сказали, що у Вовчанськ зайшли російські війська. З Харкова чоловік вирішив не виїжджати, а через два дні знайомі замовили поїздку, що назавжди змінила його життя. 

– Двоє моїх знайомих попросили відвезти їх до центру набору тероборони. Там було дуже багато людей, тому мене одразу не взяли, лише внесли до списків. Наступного дня я зібрав речі та приїхав, було дуже непросто наважитися. Розумів, що це може бути «квиток в один кінець» – і дуже швидко. Але зібрав усі гроші, що зміг, віддав дружині та разом зі знайомими пішов у тероборону. Зрештою нас направили у 120-й окремий батальйон Сил територіальної оборони ЗСУ, – розповідає військовий.

Чоловік говорить, що найважчою для нього виявилася кардинальна зміна життя, адже від усього звичного не залишилося майже нічого.

– Для мене перехід до військового життя був дуже непростим. Уявіть тільки – сказати таксисту, що він не може кудись поїхати. Обмеження мобільності в перші дні стало справжнім стресом. Але справа захисту країни була все ж значно важливішою, – каже В’ячеслав.

Зі своїм підрозділом він потрапляв під масовані обстріли, брав участь у стрілецьких боях, але, за його словами, найбільше ранять душу моменти, коли трапляються втрати.

– Деякі місця стали для мене пам’ятними тому, що з них ми вийшли без побратима… Ну а так – було різне, понад три місяці в лісі тримали оборону під частими обстрілами, під Бахмутом біля Курдюмівки та Кліщіївки доводилося стримувати ворожі навали – тож і для автомата робота була, – згадує боєць.

Снаряди та міни – не єдина проблема на війні. Більшість часу піхотинці проводять на природі – з усіма плюсами та мінусами.

– На цій війні якось не склалися в мене відносини з мишами. Де б ми не стояли – в лісі чи в полі, вони скрізь, і їх багато. Наче й суттєвої шкоди не завдавали, але дратували дуже. Та й коли через зливу заливає бліндаж, теж приємного мало. Це ж не тільки «аврал» під час дощу, коли треба рятувати речі та боєкомплект, а й ще кілька днів вогкості та бруду навкруги. Але приємних моментів теж вистачало: коли поспілкуєшся з рідними, дізнаєшся, що в них усе добре, одразу стає легше на душі. А ще завжди класно пожартувати з побратимами, це підтримує та дозволяє бути на позитиві. Навіть по коліно в багнюці та з мишами, що бігають по спальнику, – розповідає чоловік.

Щодо закінчення війни він налаштований трохи обережно, але оптимістично.

– Коли війна скінчиться, якийсь час триватиме період, коли її відлуння ще буде відчуватися. Багато душ травмовані всім цим божевіллям. Але все одно іншого шляху, ніж перемога, в нас немає. З цих випробувань ми вийдемо сильнішими та згуртованішими, – зауважує В’ячеслав.

Раніше ми писали про нацгвардійця, який виконує завдання «На щиті».

Нагадаємо, 20 жовтня легендарна харківська бригада святкувала 23 роки з дня створення.

А також про Сергія, який служить у складі Залізної бригади та захищає Харківський напрямок, а дружина та двоє донечок чекають на нього вдома. Родина хвилюється за свого захисника, а він навіть з передової робить сюрпризи для коханої жінки.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.