Ворог сам себе не зупинить: історія прикордонника, який воює на Харківському напрямку

Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба прикордонної бригади «Гарт», повідомляє медіа «Слобідський край».

— Я ніколи не думав, що я в армію повернуся після строкової служби. Але коли почалося вторгнення — треба було йти захищати країну, я не міг залишатися осторонь. Це мій обов’язок, мені це подобається. Головне — не лінуватися й завжди працювати злагоджено. А якщо бачу, що боєць втомився, даю можливість перепочити. Ми всі люди, — каже прикордонник.

На рахунку Яреми та його команди понад десяток збитих цілей – різноманітні  безпілотники, серед яких і доволі рідкісна та важкодосяжна «Молния». Першу збиту ціль Андрій згадує з особливим трепетом.

— Ці емоції важко описати. Ти розумієш, що захистив своїх, — ділиться чоловік.

Найскладніше, за його словами, — вчасно виявити ціль, адже ворог часто ховається.

— Тут загострюються всі органи чуття. Слух, зір — працюють на максимум. Ми постійно спостерігаємо, виявляємо та намагаємося знищити ворожі цілі. Найбільша складність — їх помітити, вони буває не світяться, їх не видно навіть у тепловізор, тому потрібно постійно спостерігати. Зараз ми вже знаємо, як їх виявити. Коли збиваєш – відчуття супер, – говорить Андрій.

Ярема набув бойового досвіду в Слов’янську, Бахмуті, на Сіверському та Харківському напрямках. І попри все, що довелося побачити, він залишається мотивованим. Для тих, хто ще вагається, чи йти захищати країну, в нього проста порада: не очікувати, адже ворог сам себе не зупинить.

Раніше ми писали про 26-річну Анну – командирку відділення у батальйоні авіаційних комплексів 92-ї ОШБр. Мрія захищати країну в дівчини з’явилася ще у школі, адже тоді частина її родини залишилась на окупованій Донеччині. З підліткового віку вона волонтерила,  допомагала в шпиталі пораненим, їздила на передову і паралельно проходила курси з вивчення БпЛА та внутрішнього програмування.