Виїжджала за кордон, але повернулася, щоб воювати: історія військової з харківської бригади  

Історію військовослужбовиці медіа «Слобідський край» розповіли у пресслужбі 92-ї ОШБр.

Жінка отримала позивний «Просто Марія», до повномасштабного вторгнення працювала юрисконсультом. 24 лютого о 5-й ранку їй подзвонила сестра та сказала, що Північну Салтівку обстрілюють. На той час, перебуваючи у відпустці, Марія була в селі у батьків за 100 кілометрів від Харкова.

– Біль, розпач, розгубленість, страх за маленького сина. Спочатку я була волонтером, потім на 4 місяці виїхала за кордон. Але не змогла бути на відстані й повернулась в Україну, де і ухвалила для себе важливе рішення, бо бачила, як йдуть воювати однокласники, одногрупники, близькі і знайомі, – розповідає жінка.

Так, через деякий час, вона й опинилась в Ізюмському окремому батальйоні територіальної оборони.

– І як би мені не було важко, я задоволена, що потрапила сюди, що допомагаю нашим хлопцям у визволенні рідної землі. І обов'язково буду розповідати своїм дітям і онукам, якою ціною ми виборювали захист України. Найбільшою відмінністю військового від цивільного життя для мене, як для жінки, є форма. Але мені подобається, бо форма нас вирівнює. Цивільне життя спокійніше, розмірене. А тут ми завжди уважні, ми розуміємо, що кожна хвилинка дуже цінна. Ми боремося заради наших дітей, які повинні зростати в незалежній, квітучій, європейській країні, – зазначає Марія.  

Раніше ми писали про військового капелана з 3-ї окремої танкової Залізної бригади, яка у 2022 році брала участь у Харківському контрнаступі, народився у священицькій сім’ї. Його дитячі роки минули на Вінниччині, а пізніше сім’я переїхала до нового місця служіння батька – на Хмельниччину.

Та про Віталія на псевдо «Сир» – військовослужбовця Чугуївського окремого батальйону територіальної оборони. До великої війни чоловік мав невеличке підприємство та займався улюбленою справою. Військовий досвід у нього вже був – він два роки служив в АТО.

А також про 47-річного Сергія з позивним Кудрявий – командира відділення одного з батальйонів 5-ї Слобожанської бригади, звання молодшого сержанта отримав у 2024 році. За ці два роки встиг повоювати у Куп’янську, Кремінній та Кліщіївці.